Постанова

від 15.03.2007 по справі 15/454-06-12301а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/454-06-12301А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" березня 2007 р. Справа № 15/454-06-12301А

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 20.02.2007р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Харлан Н.А., довіреність №184/10-00 від 09.01.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.02.2007р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Харлан Н.А., довіреність №184/10-00 від 09.01.2007р.;

                        Маркова Л.О., довіреність №31477/10-101 від 08.12.2006р.;

                        Любарчик І.С., довіреність №5910/10-101 від 26.02.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.03.2007р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Харлан Н.А., довіреність №184/10-00 від 09.01.2007р.;

                        Маркова Л.О., довіреність №31477/10-101 від 08.12.2006р.;

                        Любарчик І.С., довіреність №5910/10-101 від 26.02.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Омар”

на постанову господарського суду Одеської області

від 24 січня 2007р.

у справі №15/454-06-12301А

за позовом Приватного підприємства „Омар”

до відповідача: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень рішень

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №24 від 14.02.2007р. у складі суддів здійснено заміну судді Журавльова О.О. на суддю Гладишеву Т.Я..

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.02.2007р. та на 15.03.2007р..

В с т а н о в и л а:                    

23.11.2006р. до господарського суду Одеської області звернулося ПП „Омар” з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування: 1) податкового повідомлення-рішення від 06.06.2006р. №1000222350/0, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 29.05.2006р. №74/23-507/32017853; 2) податкового повідомлення рішення від 16.08.2006р. №1000222350/1, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення від 04.08.2006р. №16809/10/25-01 про результати розгляду первинної скарги; 3) податкових повідомлень-рішень від 06.10.2006р. №1000222350/2 та №1000302350/2, винесені ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006р. вих. №25087/25-0007 про результати розгляду повторної скарги; та стягнення з відповідача судових витрат, з посиланням на те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень невірно застосовано ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині застосування податкового кредиту.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проти позову заперечувала з тих мотивів, що в результаті проведеної перевірки виявлено порушення вимог п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого підприємству було донараховано податок на додану вартість у сумі 3568442грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 356844грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. по справі №15/454-06-12301А відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП „Омар” до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування: 1) податкового повідомлення-рішення від 06.06.2006р. №1000222350/0, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 29.05.2006р. №74/23-507/32017853; 2) податкового повідомлення рішення від 16.08.2006р. №1000222350/1, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення від 04.08.2006р. №16809/10/25-01 про результати розгляду первинної скарги; 3) податкових повідомлень-рішень від 06.10.2006р. №1000222350/2 та №1000302350/2, винесені ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006р. вих. №25087/25-0007 про результати розгляду повторної скарги; та стягнення з відповідача судових витрат, мотивуючи це тим, що ДПІ у Малиновському районі цілком правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, так як в даному випадку дата прийняття судом рішення і є датою збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у позивача за квітень 2006р., так як дата рішення суду 17.04.2006р. є датою компенсації вартості товарів від комісіонера –ТОВ „Арсенал-Центр”, проте позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за вказаний період з нульовими показниками, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”.

Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою, позивач –ПП „Омар” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №004/07 від 25.01.2007р., в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що: 1) рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. по справі №14/95-06-2650 за позовом ПП „Омар” до ТОВ „Арсенал-Центр” про стягнення 21406371,91грн. було розцінено ДПІ у Малиновському районі м. Одеси як підтвердження відсутності товару та не використання його підприємством у власній господарській діяльності, що на думку податківців призвело до завищення дозволеного податкового кредиту по рядку 17 декларації за квітень 2006р. у розмірі 3568442грн.; 2) п. 7.4.4. Закону України „Про податок на додану вартість”, на який посилається ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, не може застосовуватись до взаємовідносин між ПП „Омар” та ТОВ „Арсенал-Центр” по зберіганню товару, так як в ньому йдеться про випадки, коли платник податку взагалі придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тоді сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, тобто, якщо платник податку при придбанні не має мети (намірів) використовувати придбані матеріальні активи в господарській діяльності, то і включати суми ПДВ, нараховані, або сплачені під час такого придбання, в податковий кредит не може; 3)укладений між ПП „Омар” та ТОВ „Арсенал-Центр” договір зберігання з правом реалізації №06-09/04 за своєю правовою суттю є сукупністю двох договорів: 1)договору зберігання, правовідносини якого регулюються главою 66 Цивільного кодексу України; 2) договору комісії, правовідносини якого регулюються главою 69 Цивільного кодексу України, особливістю вказаних договорів є те, що при передачі матеріальних цінностей як на зберігання так і на комісію, право власності на вказані цінності до одержувача не переходять, а залишається у сторони, що передає товар, при цьому відповідач зробив висновок про те, що вказаний договір є договором поставки, проте даний договір не є за своєю правовою природою договором поставки, тобто угодою про перехід права власності на матеріальні цінності, тому й зобов'язання з ПДВ за вказаною операцією не виникають; 4)податкові зобов'язання ПП „Омар” згідно з абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” можуть виникнути лише з моменту зарахування коштів від ТОВ „Арсенал-Центр” за переданий на зберігання та не повернутий товар, до вказаного моменту товарні цінності вважаються нереалізованими за відсутністю першої події вказаної в пп.7.3.1 даного Закону та належать ПП „Омар” на праві власності.

27.02.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надійшли заперечення на апеляційну скаргу ПП „Омар”, в яких відповідач просить рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. залишити без змін, оскільки воно прийнято у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги ПП „Омар”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 06.09.2004р. між ПП „Омар” (замовник) та ТОВ „Арсенал-Центр” (виконавець) укладено договір зберігання з правом реалізації №06-09/04, відповідно до умов якого замовник передає на зберігання з правом реалізації товар, а виконавець зобов'язаний приймати товар, належним чином його зберігати та реалізовувати на обумовлених з замовником умовах на строк 6 місяців.

На виконання умов договору ПП „Омар” передало ТОВ „Арсенал-Центр” на зберігання з правом реалізації товар на загальну суму 21406371,91грн., проте ТОВ „Арсенал-Центр” по закінченню визначених у договорі строків товар не повернув, вартість його не сплатив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. по справі №14/95-06-2650 задоволено позов ПП „Омар” до ТОВ „Арсенал-Центр” та стягнуто на користь позивача з відповідача 21406371,91грн. –вартість товару переданого за договором зберігання з правом реалізації №06.09.2004р. від 06.09.2004р..

22.05.2006р. ПП „Омар” подало до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 року з нульовими показниками.

24.05.2006р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову  перевірку ПП „Омар” з питання повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006р., у зв'язку з відсутністю підприємства за фактичною адресою перевірку проведено у приміщенні ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

За результатами перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт „Про результати позапланової виїзної перевірки ПП „Омар” з питання повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень” від 29.05.2006р. за №74/23-507/32017853, на підставі якого 06.06.2006р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 1000222350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3568 442,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 356844,00 грн..  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням ПП „Омар” звернулося до відповідача зі скаргою від 14.06.2006р..

Рішенням про результати розгляду скарги від 04.08.2006р. №16809/10/25-012 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу ПП „Омар” –без задоволення, на підставі цього рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 1000222350/1 від 16.08.2006р..

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №1000222350/0 від 06.06.2006р. та рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 04.08.2006р. № 16809/10/25-012, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області від 15.08.2006р..

Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги №25087/25-0007 від 22.09.2006р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача № 16809/10/25-012 від 04.08.2006р. залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення, також позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 356844,40 грн., на підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2006 року згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 1000222350/0, № 1000222350/1, стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: позивачем підприємством не виключено зі складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3568442,00 грн., нараховану при придбанні товару, який не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Зазначене порушення було виявлено в ході проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої складено акт від 29.05.2006р..

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.(п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Також під час апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення № 1000222350/0 від 06.06.2006р. ДПА в Одеській області виявлено порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що стало підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2.

При цьому відповідач посилається на те, що позивачем було подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 р. (вх. № 34499 від 22.05.2006 р.) з нульовими показниками, тоді як рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. по справі № 14/95-06-2650  на користь позивача стягнуто суму в розмірі 21406371,91 грн. –вартість товару переданого за договором зберігання з правом реалізації № 06-09/04, укладеного 06.09.2004р. між ПП „Омар” та ТОВ „Арсенал-Центр”.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній справі або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційним господарським судом з метою всебічного розгляду справи витребувано справу №14/95-06-2650 за позовом ПП „Омар” до ТОВ „Арсенал-Центр” про стягнення 21406371,91грн. та досліджено договір зберігання з правом реалізації № 06-09/04, укладеного 06.09.2004р. між ПП „Омар” та ТОВ „Арсенал-Центр”.

Оскільки згідно договору № 06-09/04 від 06.09.2004 р. позивачем було передано на зберігання з правом реалізації товар на загальну суму 21406371,91 грн., вказаний договір є за своєю суттю сукупністю двох видів договорів: 1)зберігання та 2) комісії.

При цьому відповідачем і господарським судом першої інстанції застосовується абз. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, який визначає поставку товарів як, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Натомість, відповідно до абз. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Отже, дійсно, є вірним твердження позивача про те, що особливістю вказаних договорів є те, що при передачі матеріальних цінностей як на зберігання так і на комісію, право власності на вказані цінності до одержувача не переходить, а зберігається у сторони, яка передає цінності.

Особливості оподаткування операцій з комісії та зберігання передбачені п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з абз. 2 якої у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом; датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів; при цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

При цьому, господарський суд першої інстанції вважає, що у даному випадку дата прийняття судом рішення і є датою збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у позивача за квітень 2006 р., оскільки дата рішення суду (17.04.2006 р.) є датою компенсації вартості товарів від комісіонера –ТОВ „Арсенал-Центр”.

Проте, стягнуті за вищенаведеним рішенням господарського суду грошові кошти не надійшли на рахунок позивача та інша компенсація вартості товару позивачу не відбулася, що виключає збільшення податкових зобов'язань ПП „Омар”.

При винесенні оскаржуваних повідомлень рішень відповідачем застосовано п.п. 7.3.1. п. 7. 3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, котрим встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Але ані ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ані господарський суд першої інстанції не врахували п. 4.7. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера, а отже є правомірними посилання ПП „Омар” на те, що податкові зобов'язання ПП „Омар” згідно наведеної статті, можуть виникнути з моменту зарахування коштів від ТОВ „Арсенал-Центр” за переданий на зберігання та неповернений товар, тому до вказаного моменту товарні цінності вважаються не реалізованими за відсутністю першої події вказаної в підпункті 7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та належать ПП „Омар”.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити: постанову господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. скасувати, позов задовольнити, скасувавши: 1) податкове повідомлення-рішення від 06.06.2006р. №1000222350/0, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 29.05.2006р. №74/23-507/32017853; 2) податкове повідомлення рішення від 16.08.2006р. №1000222350/1, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення від 04.08.2006р. №16809/10/25-01 про результати розгляду первинної скарги; 3) податкові повідомлення-рішення від 06.10.2006р. №1000222350/2 та №1000302350/2, винесені ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006р. вих. №25087/25-0007 про результати розгляду повторної скарги,  

Керуючись ст. ст. 155, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

П о с т а н о в и л а :

          Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. по справі №15/454-06-12301А скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення від 06.06.2006р. №1000222350/0, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 29.05.2006р. №74/23-507/32017853; 2) податкове повідомлення рішення від 16.08.2006р. №1000222350/1, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення від 04.08.2006р. №16809/10/25-01 про результати розгляду первинної скарги; 3) податкові повідомлення-рішення від 06.10.2006р. №1000222350/2 та №1000302350/2, винесені ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006р. вих. №25087/25-0007 про результати розгляду повторної скарги

Стягнути ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на користь ПП „Омар” витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 (п'ять) грн. 10 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати виконавчий лист.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

          Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження постанови і визначено порядок і строк останнього.

          Головуючий суддя:                                                                              Я.Ф. Савицький     

          Суддя:                                                                                   Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                         О.Т. Лавренюк