Постанова

від 23.05.2014 по справі 913/2887/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014р. справа №913/2887/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя : Дучал Н.М.

Судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі Сабада Г.О.

За участю представників сторін:

від позивача - без участі представника

від відповідача - не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського судуПублічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ Луганської області від 14.01.2014р. (підписане 20.01.2014р.) у справі№ 913/2887/13 (суддя Старкова Г.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ до Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань», м.Луганськ простягнення 3 906 939,78 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань», м.Луганськ про стягнення заборгованості за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. у загальному розмірі 3 836 472,50 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 773 340,63 грн., відсотками - 1 784 259,38 грн., загальна неустойка - 278 872,49 грн. (196 964,27 грн. + 81 908,22 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на кредитний договір №27 від 04.10.2005р. з додатковими угодами; неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. стосовно повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом; право позивача на нарахування неустойки.

Заявою №б/н від 02.12.2013р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань» на користь позивача заборгованість за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. у загальному розмірі 3 867 780,53 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 773 340,63 грн., відсотками - 1 861 249,32 грн., пеня по кредиту - 165 218,06 грн., пеня по відсоткам - 67 972,52 грн. Заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.

Заявою від 14.01.2014р. про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань» на користь позивача заборгованість за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. у загальному розмірі 3 906 939,78 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 773 340,63 грн., відсотками - 1 900 408,57 грн., пеня по кредиту - 165 218,06 грн., пеня по відсоткам - 67 972,52 грн. Заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.01.2014р. у справі №913/2887/13 позов Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань» задоволений частково; стягнуто з Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань» на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Київ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м. Луганськ заборгованість за кредитом в сумі 1 773 340 грн. 63коп., заборгованість за відсотками в сумі 1 900 408 грн. 57 коп., пеню за кредитом в сумі 62 455 грн. 59 коп., пеню за відсотками в сумі 25 672 грн. 65 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 66264 грн. 75 коп.; в решті позовних вимог щодо стягнення пені за кредитом та пені за відсотками відмовлено.

Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №27 від 04.10.2005р.; невідповідністю здійсненого позивачем розрахунку пені вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ, не погодившись з означеним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області в частині відмови у стягненні неустойки змінити та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Наголошуючи на тому, що банком заявлялись вимоги про стягнення загальної неустойки, а не пені, та посилаючись на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, апелянт зазначає про помилковість застосування судом першої інстанції до даних правовідносин Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказує, що умовами кредитного договору сторонами узгоджено «договірний» розмір неустойки.

Заявою №б/н від 20.05.2014р. апелянт підтримав апеляційні вимоги та просив розглядати справу без участі його представника.

Сторони не скористались правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судові засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, апеляційну скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

04.10.2005 року між Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК» (Банк) в особі першого заступника директора Луганської філії та Приватним підприємством «Торговий дім «Лугань» (Позичальник) був укладений Кредитний договір №27, відповідно до п. 2.1. якого банк надає позичальнику відкличну, відновлювальну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 грн. строком з 04.10.2005р. по 03.10.2008р. зі сплатою 19% річних для придбання обладнання, будівельних матеріалів, поповнення обігових коштів.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що позичальник повертає банку кредит на умовах п.2.1. даного договору з щомісячною сплатою процентів не пізніше останнього робочого дня кожного місяця і в день повного погашення кредиту.

Проценти нараховуються та сплачуються за фактичний час користування кредитними коштами (п. 4.3. кредитного договору).

При поверненні позичальником частини кредиту проценти за користування кредитом, пеня за несвоєчасну сплату процентів та за несвоєчасне погашення кредиту нараховуються на залишок заборгованості зі збереженням всіх умов даного договору (п.4.4. кредитного договору).

Додатковою угодою від 15.09.2006р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. з 15.09.2006р. встановлено ліміт кредитної лінії по кредитному договору в розмірі 1 500 000,00 грн.

Додатковою угодою від 21.05.2007р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. починаючи з 01.06.2007р. встановлено відсоткову ставку по договору в розмірі 18% річних.

Додатковою угодою від 04.06.2008р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. з 04.06.2008р. встановлено відсоткову ставку за договором у розмірі 20% річних.

Відповідно до п. п. 1, 2 Додаткової угоди від 04.07.2008р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2 400 000,00грн., починаючи з 07.07.2008р.; відсоткова ставка за договором встановлюється у розмірі 22% річних, починаючи з 07.07.2008р.

Додатковою угодою від 03.10.2008р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. подовжено термін дії кредитного договору до 05.10.2009р.; відсоткову ставку за договором встановлено у розмірі 26% річних з 03.10.2008р.; визначено графік погашення основної суми кредиту у 2009 році (щомісячно до 25-го числа).

Додатковою угодою від 28.11.2008р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. викладений в новій редакції п. 4.1. кредитного договору: «Позичальник повертає позичальнику кредит на умовах п.2.1. даного договору зі щомісячною сплатою процентів не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому нараховувались проценти».

Додатковими угодами від 05.05.2009р., 01.04.2009р., 02.03.2009р., 23.01.2009р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. сторонами погоджено порядок погашення нарахованих процентів: за лютий - березень 2009 року - до 25.05.2009р, за січень - лютий 2009р. - до 25.04.2009р., за січень 2009 року - до 25.03.2009р., за грудень 2008р. - до 25.02.2009р.

Додатковою угодою від 23.01.2009р. до кредитного договору №27 від 04.10.2005р. сторонами погоджено новий графік погашення основної суми кредиту у 2009 році.

Додатковою угодою від 15.03.2010р. кредитний договір №27 від 04.10.2005р. викладений в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у розмірі 2 361 190,17 грн. (п.1.1.1.); термін користування кредитом по 24.02.2015р. (п.1.1.2.); процентна ставка за користування кредитом 26% річних (п.1.1.3.).

Видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та документів, підтверджуючих цільове використання кредитних коштів (п.2.1. кредитного договору).

Відповідно до п. п. 2.5. 2.6. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну заборгованість по кредиту за фактичну кількість днів у періоді, починаючи з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця та при повному погашенні кредиту. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником щомісячно включно до 25 числа згідно графіку, викладеному у Додатку №1 до цього договору (п. 1.3. кредитного договору).

Сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 25-го числа згідно графіку, наведеному у Додатку №1 до цього договору, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повній сумі. Часткове або повне погашення кредитної заборгованості позичальник здійснює не пізніше 25 числа місяця, в якому це погашення відбувається (п.2.4. кредитного договору).

Пунктом 2.8. кредитного договору сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); в другу чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в третю чергу погашається прострочена заборгованість по поверненню кредиту (якщо прострочення буде мати місце); в четверту чергу погашається строкова заборгованість по поверненню кредиту; в п'яту чергу погашається заборгованість по сплаті комісій; в шосту чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування банком; в сьому чергу погашаються інші витрати банку. Банк може змінити порядок погашення заборгованості на власний розсуд.

Статтями 3, 4 кредитного договору сторони погодили взаємні права та обов'язки.

Так, за п. п. 3.2.1., 3.2.2. Банк зобов'язується: відкрити позичальнику позичковий рахунок; в термін до п'яти банківських днів з дати отримання банком заяви позичальника про видачу кредиту або в іншій термін, визначений сторонами, перерахувати кредит на поточний рахунок позичальника або на інший вказаний позичальником рахунок на підставі його заяви.

Банк має право (п.3.1.3.) вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Позичальник зобов'язується, зокрема, здійснювати своєчасне погашення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п.4.2.1. кредитного договору).

За приписами п. 6.1. банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі, зокрема, у випадку різкого погіршення результатів фінансово-господарської діяльності позичальника; у випадку несвоєчасної (затримка більш ніж на 7 днів) сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших платежів, визначених у цьому договорі; невиконання обо неналежного виконання умов угоди № 1 від 15.03.2010р.; за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальником кредит своєчасно не буде повернутий. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом п'яти банківських днів. Банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Пунктом 7.1. кредитного договору встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються рік та місяць рівні календарній кількості днів.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1. кредитного договору).

В Додатку №1 від 15.03.2010р. до Додаткової угоди до кредитного договору №27 сторонами погоджений Графік погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

15.03.2010р. сторонами укладено Угоду №1 про погашення кредитної заборгованості ( з графіком погашення до Угоди), згідно з п. 1. якої боржник визнає, що його заборгованість перед кредитором на підставі кредитного договору №27 від 04.11.2005р. на момент укладання цієї угоди складає 2 638 710,86грн. (2 361 190,17 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 277 520,69грн. - заборгованість за нарахованими відсотками).

Боржник гарантує, що у строк до 29 березня 2010 року частину заборгованості за кредитним договором №27, яка дорівнює 25 000,00 грн. буде погашено перед кредитором (п. 2 Угоди).

27.12.2010р. Графік погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами викладено в новій редакції (окремо на 2011рік, 2012рік, 2013рік, 2014 рік, 2015рік), зазначивши, що погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником щомісячно включно до 25-го числа.

З матеріалів справи вбачається виконання банком прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Факт отримання відповідачем (позичальником) кредитних коштів на виконання кредитного договору №27 від 04.10.2005р. підтверджується випискою по особовому рахунку ПП «ТД «Лугань». Отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано.

Відповідачем не надано і доказів на спростування факту неналежності виконання ним як позичальником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. в частині повного та своєчасного виконання Графіку погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. Вимогою №624/049-ЛГ від 06.08.2013р. Банк звернувся до директора ПП «ТД «Лугань» та повідомив про наявність станом на 06.08.2013р. заборгованості в сумі 3 480 544,70 грн., у тому числі: строкової заборгованості по кредиту - 825 190,17 грн.; простроченої заборгованості по кредиту - 948 150,46 грн.; строкової заборгованості за нарахованими відсотками - 1 330 354,54 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 376 849,54 грн. Посилаючись на п. 6.1 кредитного договору Банк вимагав в строк 30-ти календарних днів з дати отримання цього листа погасити існуючу прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1 325 000,00 грн. Повідомлено, що в разі невиконання вимог Банка в зазначені строки на тридцять перший календарний день після отримання цієї вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та ПП «ТД «Лугань» впродовж п'яти банківських днів зобов'язано сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі, що становить 3 480 544,71 грн. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, копія якого наявна в матеріалах справи, вимогу отримано позичальником 08.08.2013р., втім залишено без відповіді та задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір №27 від 04.10.2005р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт несвоєчасного виконання ПП «ТД «Лугань» Графіку погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що є додатком до кредитного договору №27 від 04.10.2005р., підтверджується матеріалами справи, та стало підставою для направлення позивачем на адресу відповідача Вимоги №624/049-ЛГ від 06.08.2013р.

Доказів виконання відповідачем у встановлений строк Вимоги №624/049-ЛГ від 06.08.2013р. матеріали справи не містять, отже, на час звернення позивача до суду термін повернення кредиту за положеннями п. 6.1. кредитного договору №27 від 04.10.2005р. вважається таким, що настав.

Наявність заборгованості відповідача за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. станом на 13.01.2014р. в сумі 1 773 340,63 грн. за кредитом та в сумі 1900408,57 грн. по відсотках підтверджується матеріалами справи, зокрема банківськими виписками, та не спростовано відповідачем, отже правомірним є висновок місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

За положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За положеннями статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведене свідчить, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах №3-114гс11 від 24.10.2011р., №3-121гс-11 від 07.11.2011р., про обов'язковість якої зазначено в ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

В пункті 2.9. Постанови від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленумом Вищого господарського суду України вказано, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частині другій статті 343 Господарського кодексу України, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. мав місце і підтверджений матеріалами справи, тому позивачем на підставі п. 7.1. кредитного договору, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 165 218,06грн. за період з 25.04.2013р. по 23.10.2013р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, пеню в сумі 67 972,52 грн. за період з 25.04.2013р. по 23.10.2013р. за порушення строків погашення заборгованості за відсотками.

З наданого позивачем Розрахунку нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором №27 від 04.10.2005р. вбачається, що нарахування заявленої до стягнення пені здійснювалось банком виходячи з встановленого в п. 7.1. кредитного договору розміру 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка згідно постанов Національного банку України від 21.03.2012 р. № 102, від 06.06.2013 р. № 209, від 09.08.2013 р. № 315 становила з 23.03.2012р. - 7,5% річних, з 10.06.2013р. - 7,0% річних, з 13.08.2013р. - 6,5% річних, а отже, не відповідає приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

На виконання ухвал місцевого господарського суду позивачем до матеріалів справи було надано Розрахунок нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором №27 від 04.10.2005р., здійснений виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, відповідно до якого пеня за кредитом становить 62 455,59 грн., за відсотками - 25 672, 65 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за період з 25.04.2013р. по 23.10.2013р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом в сумі 62 455,59 грн., за відсотками в сумі 25 672, 65 грн.

Наведене свідчить, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань», стягнення з Приватного підприємства «Торговий дім «Лугань» на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Київ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м. Луганськ заборгованості за кредитом в сумі 1 773 340 грн. 63коп., заборгованості за відсотками в сумі 1 900 408 грн. 57 коп., пені за кредитом в сумі 62 455 грн. 59 коп., пені за відсотками в сумі 25 672 грн. 65 коп., та відмову в решті позовних вимог щодо стягнення пені за кредитом та пені за відсотками ґрунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства України.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2014року (підписане 20.01.2014р.) по справі №913/2887/13 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Луганського головного регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2014р. (підписане 20.01.2014р.) по справі №913/2887/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2014року (підписане 20.01.2014р.) по справі №913/2887/13 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано 6 екз.: 2-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу,

1-ДАГС, 1-ГСЛО