Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/14092/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14092/13 14.05.14

За позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О.В.

Гулевець О.В.

Представники:

від прокуратури: Козакевич О.С.

від позивача: Костяний О.Ю.

від відповідача: Приходько І.А.

від третьої особи: Коваленко Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 34а, площею 11 712, 94 кв.м., що належить на праві користування Державному підприємству «Київський бронетанковий завод»; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» провести заходи по приведенню у попередній стан самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 34а, площею 11 712,94 кв.м. (включаючи знесення самовільно збудованих 8 дерев'яних споруд), що належить на праві користування Державному підприємству «Київський бронетанковий завод». Позовні вимоги обґрунтовані самовільним зайняттям відповідачем вищевказаної земельної ділянки та позбавленням Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» можливості використовувати належне йому майно - земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 34а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14092/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2013 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» не самовільно займає спірну земельну ділянку, а користується прилеглою до орендованого нерухомого майна земельною ділянкою відповідно до положень ст. 796 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору оренди, серед іншого, передбачено заміну огорожі та розміщення будинків для переодягання та короткочасного відпочинку, що на думку відповідача, спростовує твердження прокурора про самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» спірної земельної ділянки.

Також відповідач зазначає, що наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» не користується спірною земельною ділянкою, оскільки нею користується Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», яке надає відповідачу послуги по зберіганню майна останнього, в той час як у матеріалах даної справи відсутні докази належності спірної земельної ділянки Державному підприємству «Київський бронетанковий завод» та, відповідно, доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього.

Позивач подав письмові пояснення у справі, у яких відзначає, що у процесі оформлення державного акту про право постійного користування спірною земельною ділянкою змінилось законодавство у сфері земельних відносин та на даний час державний акт на землю не оформляється та не видається державними органами влади, оскільки право на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким взагалі не передбачено такий документ як державний акт на землю.

При цьому, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування державі в особі Державного підприємства «Київський бронетанковий завод».

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/21389/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканер-Центр" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" про внесення змін до договору, яке обґрунтовує тим, що у межах справи № 910/21389/13 вирішується питання чинності та продовження дії договору оренди № 4132 від 03.12.2008 р., об'єктом якого є спірна земельна ділянка.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд дійшов висновку, що обставини, яке мають значення до повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд має можливість встановити самостійно в межах дано справи та результат вирішення справи № 910/21389/13 не вплине на результат вирішення даної справи, а відтак - суд відмовляє у задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Третя особа подала письмові пояснення по справі, у яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву заявляє про підтримку позову прокурора та відзначає про незаконність перебування на спірній земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканер-Центр", оскільки термін дії договору оренди нерухомого майна № 4132 від 03.12.2008 р. закінчився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/14092/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/14092/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Гулевець О.В.

06.02.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного концерну «Укроборонпром» надійшла заява про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, яке обґрунтовує тим, що Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» є учасником Державного концерну «Укроборонпром», який здійснює управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Розглянувши вищевказане клопотання про залучення до участі у даній справі третьої особи - Державного концерну «Укроборонпром», суд вважає за необхідне зазначити, що Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» є самостійною юридичною особою, яка особисто відповідає за своїми зобов'язаннями, а відтак - обґрунтування Державного концерну «Укроборонпром» стосовно того, що Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» є його учасником та рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державного концерну «Укроборонпром», суд вважає необґрунтованими, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню судом.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. колегіальний склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. Марченко О.В. та Гулевець О.В.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні учасники провадження у справі підтримали свої позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2000 р. між Військовою частиною А 1777 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скамер-Центр» укладено договір оренди нерухомого майна № 297, об'єктом якого є колишній піонерський табір «Зоря» загальною площею 47 222 кв.м. по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві для будівництва зони відпочинку на термін до 01.01.2002 р.

За актом приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Скамер-Центр» передані нежитлові приміщення по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

25.01.2002 р. між Київським ремонтно-механічним заводом «Славутич» (Віцськова частина А 1777) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скамер-Центр» укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору № 297 від 29.12.2000 р. з метою приведення останнього у відповідність до вимог чинного законодавства України, за умовами якого предметом договору є окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, що знаходяться на балансі Київського ремонтно-механічного заводу «Славутич», для організації зони відпочинку.

Термін дії договору встановлено до 31.12.2002 р.

03.12.2008 р. між Державним підприємством «Київський ремонтно-механічний завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву укладено договір № 4132 про внесення змін до договору № 297 від 29.12.2000 р., за умовами якого орендодавцем майна визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

При цьому, за умовами вказаного договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» передано в оренду державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 437, 06 кв.м. по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, балансоутримувачем якого є Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод».

Термін дії договору № 4132 від 03.12.2008 р. встановлено до 31.12.2009 р.

Договором № 4321/01 від 28.12.2009 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, сторони визначили, що в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» передано майно, розташоване по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, яке перебуває на балансі Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод».

За актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 30.01.2013 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» із користування нерухоме майно, площею 437, 05 кв.м., яке знаходиться по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві та перебуває на балансі Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод».

За змістом статуту Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» останнє є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод».

Крім того, 30.01.2013 р. Товариств з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» звернулось до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» з листом про прийняття на відповідальне зберігання майно - поліпшення, відокремлені без заподіяння шкоди орендованому майну по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, у зв'язку з тимчасовою неможливістю забрати таке майно.

05.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» укладено договір відповідального зберігання № 050213-1, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове відповідальне зберігання майно, розташоване по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

Термін дії договору № 050213-1 від 05.02.2013 р. встановлено до 01.07.2013 р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

За актом приймання-передачі від 05.02.2013 р. відповідач передав на відповідальне зберігання Державному підприємству «Київський бронетанковий завод» майно на загальну вартість 896 286, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що проведеною Дарницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» самовільно займає земельну ділянку площею 12 150 кв.м. по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, на якій розміщено 8 дерев'яних споруд та огороджено дерев'яним парканом, що позбавляє Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», яке є законним користувачем вищевказаної земельної ділянки, можливості використовувати її.

При цьому, прокурор відзначає, що Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» входить до складу державних підприємстві, що включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» та є балансоутримувачем спірної земельної ділянки, шкода завдана Державному підприємству «Київський бронетанковий завод» є шкодою, спричиненою державі, оскільки під загрозу ставляться державні інтереси в оборонній сфері, а відтак - останнє визначено позивачем у даній справі.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на норми ст. 126 Земельного кодексу України, за приписами якої право власності та/або користування земельною ділянкою оформляється у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також приписи ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети вважається самочинним та підлягає знесенню особою, яка його здійснила, у разі наявності заперечень власника (користувача) такої земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При цьому, у відповідності до положень Земельного кодексу України земля може перебути в особи у власності, користуванні або в оренді.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету депутатів трудящих Київської міської ради № 123/8 від 16.02.1976 р. Військовій частині 52255 відведено земельну ділянку піонертабору з усіма існуючими на ній спорудами в Дарницькому районі міста Києва.

Також судом встановлено, що директивою начальника Головного штабу № 115/0/047 від 30.12.1992 р. змінено закрите найменування військової частини 52255 на військову частину А 1777.

Наказом Державного секретаря Міністерства оброни України № 12 ввід 08.04.2003 р. перетворено Державне підприємство Міністерства оборони України «Київський ремонтно-механічний завод» у Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод»; умовне найменування військової частини А 1777 анульовано.

Наказом Міністра оборони України № 602 від 16.10.2006 р. реорганізовано Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод» шляхом його перетворення у Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод» та встановлено його правонаступництво усіх прав та обов'язків.

Наказом Державного концерну «Укроборонпром» змінено найменування Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод» на Державне підприємство «Київський бронетанковий завод».

Також з матеріалів справи вбачається, що 07.10.2011 р. Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» звернулось до Київської міської ради із заявою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві та відповідними документами, які повернуті Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв'язку з невідповідністю вказаної заяви встановленим вимогам.

Крім того, Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» зверталось до Міністерства оборони України про надання згоди на оформлення акту на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, про що останній надано відповідь про необхідність звернення до Державного концерну «Укроборонпром».

У відповідь на звернення Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» Державний концерн «Укроборонпром» повідомив про надання згоди на оформлення акту на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

В той же час Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин» Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 977 від 11.07.2013 р. повідомило Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» про зміни в законодавстві щодо підстав набуття та порядку оформлення прав на земельну ділянку а також про необхідність приведення у відповідність до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо перевірки відповідності меж земельної ділянки і відновлення межових знаків при поновленні договору оренди земельної ділянки по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

Варто відзначити, що обґрунтовуючи заявлені вимоги та визначаючи позивачем у даній справі Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», прокурор стверджував, що позивач є законним користувачем земельної ділянки по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

При цьому, за приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування земельною ділянкою, передбачене Земельним кодексом України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм випливає, що державний акт на право користування землею посвідчує відповідне право суб'єкта земельних відносин, на ім'я якого такий виданий.

Тож, з вищенаведеного випливає, що підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт, як то набуття права на земельну ділянку в порядку та на підставах, визначених нормами Земельного кодексу України та, при цьому, право постійного користування землею слід окремо відрізняти від права на оформлення постійного користування земельними ділянками.

В той же час, ані прокурором, ані позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» речових прав на спірну земельну ділянку у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В той же час суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

У відповідності до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

В той же час, приймаючи до уваги що ані, прокурором ані позивачем не доведено наявності у Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» прав на земельну ділянку по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати порушеними права та охоронювані законом інтереси Державного підприємства «Київський бронетанковий завод».

Стосовно вимог прокурора про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» провести заходи по приведенню у попередній стан самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 34а, площею 11 712,94 кв.м. (включаючи знесення самовільно збудованих 8 дерев'яних споруд) із посиланням на вимоги ст. 376 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.

Частинами 1, 4 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто, зазначена норма визначає права власника земельної ділянки у разі здійснення на такій земельній ділянці будівництва за відсутності відповідних дозволів, в той час як у матеріалах даної справи відсутні докази, що підтверджували право власності Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на земельну ділянку по вул. Бориспільській, 34 у місті Києві.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених прокурором вимог та наведених обставин, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими та належними засобами доказування недоведеними.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог із наведених ним підстав та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О. В.

Гулевець О.В.