Рішення

від 23.01.2007 по справі 7/460-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/460-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.01.2007                                                                Справа №  7/460-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Дочірнього підприємства "Агроторгова фірма ім.Солодухіна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтара", м.Нова Каховка Херсонської області

до Відкритого акціонерного товариства  "Херсонмонолітбуд", м.Херсон  

про розірвання додаткової угоди № 3 від 01.03.1999 р. до договору № 1 від 30.01.1998 р. та стягнення  5015 грн. 16 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача:  Меньшиков А.А. - представник (гол. економіст), дов. №1 від 10.12.2006р. (у справі); Комедова О.М. - представник (юрисконсульт), дов. від 26.12.2006р. (у справі);

від  відповідача:  Коваленко С.М. - представник (юрист), доруч. від 29.11.06р. (у справі);

Білецький О.В. - представник (юрист), дов. від 01.04.05р. (у засідання від 23.01.07р. не прибув);

Сутність справи: позивач (ДП "Агроторгова фірма ім.Солодухіна" ТОВ "Югтара", м.Нова Каховка)  звернувся з позовом, у якому просить суд розірвати укладену між ним і відповідачем (ВАТ "Херсонмонолітбуд", м.Херсон) додаткову угоду № 3 від 01.03.1999р. до договору № 1 від 30.01.1998р. на капітальне будівництво та стягнути 5015 грн. 16 коп., які складають вартість цегли, відвантаженої по накладній № 3851 від 24.12.1999р.

Обґрунтовуючи позов посилається на укладення між сторонами договору на капітальне будівництво № 1 від 30.01.98р., згідно з яким відповідач передав позивачу незавершений об'єкт будівництва № 8 по вул.Покришева, 18 та функції Замовника для організації будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва, а позивач зобов'язався фінансувати будівництво в обсязі проектно-кошторисної документації.

30 грудня 1998р. між сторонами було укладено договір підряду № 445 згідно з яким позивач доручив, а відповідач прийняв зобов'язання по завершенню будівництва дому №8, а також договір купівлі-продажу № 446, на підставі якого позивач зобов'язався продати, а покупець (відповідач) прийняти і сплатити будматеріали та іншу продукцію в кількості, асортименті, строки і за цінами згідно специфікації на загальну суму 2 563 000 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.03.1999р. до договору № 1 сторони внесли до умов договору доповнення згідно з якими до замовника (позивача) переходить право власності на незавершений об'єкт будівництва, а розрахунок за переданий у власність об'єкт, в обсягах його вартості, визначеної п.1.2 договору, здійснюється проведенням кожною із сторін заліку вартості будівельних матеріалів, поставлених генпідряднику (відповідач) за договором купівлі-продажу № 446 від 30.12.1998р.

Отже, відповідач виконував будівельно-монтажні роботи на об'єкті з травня 1999р. по червень 2000р. на підставі договору підряду № 445, а позивач здійснював розрахунки за них на підставі договору купівлі-продажу будматеріалів № 446 від 30.12.1998р. та додаткової угоди від 01.03.1999р.

Як зазначає позивач, в зв'язку з відсутністю коштів для завершення будівництва, він змушений був звернутися до відповідача з пропозицією про розірвання договору № 444 (лист № 596/2-9Б від 27.09.2000р.), яку відповідач не прийняв та ініціював позов про стягнення з позивача вартості об'єкта незавершеного будівництва, у задоволенні якого було відмовлено в зв'язку з відсутністю його передачі у встановленому договором порядку.

В зв'язку з тим, що передача об'єкта на підставі акта приймання-передачі не відбулась, відповідач залишається власником об'єкта незавершеного будівництва, який в подальшому ним був  проданий.

До теперішнього часу відповідач не відшкодував позивачу витрати по поставлених на виконання договору № 445 будматеріалів.

В зв'язку з набранням чинності рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2005р. у справі № 14/128-ПД-05, яким позивачу відмовлено у позові про визнання недійсним укладеного між відповідачем та АТ "Пересувна механізована колона № 218" біржового контракту  № 003/1207Д купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку № 8, взаємозалік вартості будівельних матеріалів, передбачений  умовами  додаткової угоди від 01.03.1999р. до договору № 1 від 30.01.98р. став неможливим, тому ця угода має бути розірваною.

Відповідач також зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на будівництво об'єкта незавершеного будівництва, який не є власністю останнього, а саме 5015 грн. 16 коп. вартості цегли, відвантаженої по накладній № 3851 від 24.12.99р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що об'єкт незавершеного будівництва у власність позивачу не передавав, що було встановлено судовими рішеннями, на які посилається позивач.

Додаткову угоду № 3 до договору № 1 від 30.01.1998р. відповідач не підписував та не укладав.

Від договору № 444 від 30.12.98р. позивач відмовився, що підтверджується його листами і рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 3/240 від 21.03.02р., а наміри сторін за цією угодою не були реалізовані.

Що стосується договору підряду № 445 від 30.12.98р., то позивач своїми листами в односторонньому порядку повідомив про його розірвання.

Зазначає, що сторонами не складалося специфікацій з вказівкою асортименту, ціни й кількості будівельних матеріалів, що підлягають поставці та не пред'являв рахунків для їх оплати.

Вважає, що позивачем взагалі не обґрунтовано вимогу щодо розірвання додаткової угоди та без поважних причин пропущено строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення оспорюваних правовідносин та закінчення для їх захисту строку позовної давності.

Відповідно до статті 267 ЦК України пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у позові, в зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати строки позовної давності і відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України, оскільки вважає поважними причини його пропуску.

Правовідносини сторін були наслідком укладення  ряду договорів купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, будівельних матеріалів, підряду на будівництво та введення об'єкта в експлуатацію.

В подальшому, починаючи з 2000р. і до 2005р. між сторонами неодноразово у судовому порядку оспорювалося право власності на об'єкт незавершеного будівництва, стягнення його вартості, в зв'язку з чим, протягом тривалого часу позивач вважав себе власником цього об'єкта.

Після вирішення цього питання у судовому порядку, позивач звернувся з позовом про стягнення вартості будівельних матеріалів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

30 грудня 1998р. між сторонами було укладено договори:

- договір № 1 згідно з яким відповідач передав позивачу незавершений об'єкт будівництва № 8 по вул.Покришева, 18 у м.Херсоні та функції замовника для організації будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва, а позивач зобов'язався фінансувати будівництво в обсязі проектно-кошторисної документації;

- договір купівлі-продажу № 444 на підставі якого відповідач продав позивачу об'єкт незавершеного будівництва 16-ти поверхового житлого будинку № 8 з метою завершення будівництва та забезпечення житлом осіб, що постраждали від аварії на ЧАЕС;

- договір підряду № 445 від 30.12.1998р., згідно з яким замовник (позивач) доручив підряднику (відповідач), а останній прийняв на себе зобов'язання виконання будівельних робіт по завершенню будівництва 16-ти поверхового житлового будинку № 8 з строком їх закінчення - 15.12.1999р.;

- договір купівлі-продажу № 446 від 30.12.1998р. на підставі якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти і оплатити будматеріали та іншу продукцію в кількості, асортименті, строки і за цінами, зазначеними в специфікації;

- додаткову угоду № 3 від 01.03.1999р. до договору № 1 від 30.01.98р., якою п.1.2 договору доповнено абзацем 2, яким сторони встановили, що з моменту укладення цієї угоди до замовника (позивача) переходить право власності на незавершений об'єкт будівництва, а розрахунок за передачу у власність замовника об'єкта незавершеного будівництва в обсягу його вартості, визначеної п.1.2 договору, здійснюється проведенням кожною із сторін заліку вартості будівельних матеріалів поставлених генпідрядчику (відповідач) за договором купівлі-продажу № 446 від 30.12.1998р. На день підписання додаткової угоди сторони проводять взаємозалік на суму 119,4 тис. грн.

Предметом заявленої вимоги є розірвання додаткової угоди № 3 від 01.03.99р. до договору № 1 та стягнення відвантаженої на підставі накладної № 3851 від 24.12.99р. цегли на суму 5015 грн. 16 коп., поставка якої відбувалась на підставі договору купівлі-продажу № 446 від 30.12.1998р.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з врахуванням наступного.

Рішеннями господарського суду Херсонської області:

- у справі № 3/240 від 21.03.02р. за позовом відповідача до позивача про стягнення 1822993 грн. 47 коп. (договір купівлі-продажу № 444 від 30.12.1998р.) вартості об'єкта незавершеного будівництва відмовлено  у позові з тих підстав, що фактично, не відбулось передачі об'єкта незавершеного будівництва від відповідача позивачу, як встановлено умовами договору - шляхом складання двостороннього акту приймання-передачі об'єкта, отже, відповідач залишився його власником;

- у справі № 14/128-ПД-05 за позовом позивача до відповідача та ВАТ "Пересувної механізованої колони №215" про визнання недійсним біржового контракту від 12.07.2004р. № 003/1207Д купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 8, розташованого на розі вулиць Покришева та 49 Гвардійської дивізії м.Херсона, яким у задоволенні позову було відмовлено, в зв'язку з недоведенням позивачем права на цей об'єкт.

Цим же рішенням було встановлено, що майнові спори, що випливають з виконання договору № 446 сторони мають вирішувати в окремому позовному провадженні, оскільки ця угода регулює відносини сторін з питань поставки будматеріалів та порядку проведення розрахунків і не встановлює порядок набуття права власності або зміни цих правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Ці факти мають для суду преюдиціальне значення.

Отже, правовідносини сторін щодо стягнення вартості цегли випливають з умов договору купівлі-продажу № 446 від 30.12.98р.

Порядок розірвання договору на момент укладення додаткової угоди був передбаченим положеннями досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів, встановлених ст.11 діючого на той час Арбітражного процесуального кодексу України, а на момент подачі позову ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, що діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.) норми якого поширювалися на оспорювані сторонами правовідносини, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлювався в три роки.

Пунктом 3.1 договору № 446 від 30.12.1998р. встановлено обов'язок покупця сплатити вартість одержаних матеріалів не пізніше 7 днів з моменту їх одержання на складі покупця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З наданої позивачем в матеріали справи накладної  № 3851 вбачається, що цегла на суму 5015 грн. 16 коп. відвантажена покупцю 24 грудня 1999р., отже, оплата мала бути здійсненою до 30 грудня включно. Таким чином, про порушене право стороні було відомо 31 грудня 1999р.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення  права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Зважаючи на те, що перебіг строку позовної давності почався з 31.12.1999р., строк позовної давності скінчився 01 січня 2004р.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає  захисту.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, який пропущено з поважної причини. Обґрунтовуючи клопотання, посилається на те, що протягом 2000-2005 років між сторонами тривали судові процеси з питання визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, тому він не міг визначитись у формах розрахунків за відвантажені позивачу будматеріали.

Натомість заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

По-перше, у наданому письмовому відзиві, відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

По-друге, порядок проведення розрахунків за одержану цеглу врегульовано умовами договору № 446 від 30.12.1998р.

Щодо невизначеності права власності на об'єкт незавершеного будівництва, то до закінчення позовної давності, рішенням господарського суду № 3/240 від 21.03.2002р. відповідачу - ВАТ "Херсонмонолітбуд" було відмовлено у позові до ДП "АТФ ім.Солодухіна" ТОВ "Югтара" про стягнення вартості об'єкта незавершеного будівництва з тих підстав, що передача об'єкта у власність позивача встановленим домовленістю сторін способом не відбулась, отже власником об'єкта залишився ВАТ "Херсонмонолітбуд".

Таким  чином, пропуск строку для захисту порушеного права  не є поважним і поновленню не підлягає.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Щодо розірвання додаткової угоди № 3 від 01.03.1999р. до договору №1 від 30.01.99р. то нею внесено доповнення щодо того, що до АТФ ім. Солодухіна переходить право власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі акта приймання-передачі від 14.12.1998р., а питання проведення розрахунків здійснюється кожною із сторін згідно з договором купівлі-продажу № 446 від 30.12.1998р.

Строк дії договору № 1 та додаткової угоди не встановлено.

Натомість зазначена угода не створює для сторін будь-яких цивільних прав та обов'язків, оскільки питання права власності на об'єкт вирішено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а розрахунок за будівельні-матеріали та придбаний об'єкт врегульовано іншими договорами - № 444 та № 446 від 30.12.1998р.

Крім того, як вже було зазначено в мотивувальній частині рішення, існує законодавчо встановлений порядок розірвання договорів, який у конкретному випадку, позивачем не дотримано.

За викладених обставин, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

         Суддя                                                                                      Н.О. Задорожна

           Дата підписання рішення    30.01.2007р.