Постанова

від 05.05.2014 по справі п/811/765/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2014 року справа № П/811/765/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєноль»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 року №0000032205 та №0000022205,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєноль» (далі - позивач, ТОВ «Лєноль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення 27.01.2014 року №0000032205 та №0000022205.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік в сумі 10717,00грн. та п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 17874,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 10206,00 грн., за березень 2013 року - 7668,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2014 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєноль» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 12.04.2012 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії ААВ №133316 ( а.с.25).

Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; пакування; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами в спеціалізованих магазинах; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.26).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1504 від 30.12.2013 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лєноль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тальнівське» за грудень 2012 року та березень 2013 року, за результатами якої складено акт №2/11-23-22-05/38211798 від 14.01.2014р. (а.с.49-58).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік в сумі 10717,00грн. та п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 17874,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 10206,00 грн., за березень 2013 року - 7668,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000022205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26811,00 грн., в тому числі за основним платежем - 17874,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8937,00 грн. ( а.с.69);

- податкове повідомлення - рішення № 0000032205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16076,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10717,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5359,00 грн. ( а.с.70).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ПП «Тальнівське», на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Лєноль» (Покупець за договором) та ПП «Тальнівське» (Постачальник за договором) укладено договір поставки від 17.12.2012 року (а.с.84-87). Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, рахунки - фактури та податкові накладні, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору ( а.с.88-91).

Оплата отриманого товару підтверджується долученими до справи копією банківської виписки та платіжним дорученням (а.с.92-93).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Крім того, судом встановлено, що вищевказана продукція використана у межах власної господарської діяльності позивача, а саме реалізована позивачем іншим контрагентам, що підтверджується долученим до матеріалів справи договором поставки №74 від 18.12.2012 року, укладеним між позивачем та Добровеличківською загальноосвітньою школою інтернат І-ІІІ ступенів (а.с.94-95).

Виконання укладеного договору підтверджується долученими до справи первинними документами (а.с.96-102).

З метою транспортування товарів, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № 4 від 01.11.2012 року (а.с.103). Фактичне виконання умов даного договору та відповідно надання транспортних послуг, підтверджується долученими до справи копіями первинних документів (а.с.104-127).

01.03.2013 року між позивачем (покупець за договором) та ПП «Тальнівське» (постачальник за договором) укладено договір поставки №01/03/13. Відповідно до п.1.1. встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця товар та оплатити його вартість (а.с.138-141).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткова накладна, рахунок - фактура та податкова накладна, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору ( а.с.142-143).

Крім того, 01.03.2013 року між позивачем (замовник за договором) та ПП «Тальнівське» (перевізник за договором) укладено договір про надання послуг №02/03/13. Пунктом 1.1 укладеного договору встановлено, що перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу (а.с.152).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунок - фактура, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна, тварино -транспортна накладна та замовлення на перевезення вантажів, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору ( а.с.153-158).

Оплата отриманого товару та наданих послуг, підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок та копіями платіжних доручень (а.с.144-151).

Придбана продукція використана у межах власної господарської діяльності ТОВ «Лєноль», а саме реалізована іншим контрагентам, що підтверджується долученим до матеріалів справи договором №2/Ш від 05.03.2013 року, укладеним між позивачем та Шосткінською загальноосвітньою спеціальною школою-інтернатом І-ІІ ступенів (а.с.159), договором купівлі-продажу (постачання) №23 від 05.03.2013р., укладеного з Рівненською спеціальною ЗОШ-інтернат І-ІІ ступенів (а.с.164-165).Виконання укладених договорів підтверджується долученими до справи первинними документами (а.с.160-163,166-169).

Судом також враховано наступні обставини.

02.07.2012 між позивачем та ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 «Синтез» укладено договір оренди №02.07-12, відповідно до якого позивачем орендовано приміщення за адресою - вул. Соціалістична,76, площею 10.1 кв.м, в в будівлі, яка відмічена у Технічному паспорті літерою «П», згідно додатку 1 для зберігання вугілля (а.с.80-81).

Виконання вказаного договору підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок (а.с.82-83).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього приміщення, в якому можливо тримати (приймати, зберігати) товари до подальшої реалізації контрагентам.

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Тальнівське» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лєноль» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєноль» - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000032205 від 27.01.2014р. про сплату 10717,00 грн. податку на прибуток та 5359,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

3.Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000022205 від 27.01.2014р., про сплату 17874,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 8937,00 грн. застосованих за порушення п.198.2, п198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV.

3.Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лєноль» (код 38211798) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 182,70 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 182,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код 38758683).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук