Ухвала

від 04.12.2014 по справі п/811/765/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № П/811/765/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 р. у справі № П/811/765/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєноль"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 року №0000032205 та №0000022205, -

ВСТАНОВИВ:

"14" березня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєноль" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення - рішення № 0000022205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 811 грн., в тому числі за основним платежем - 17 874 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 937 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000032205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 076 грн., в тому числі за основним платежем - 10 717 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 359 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. відповідно й спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені протиправно та безпідставно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 р. у справі № П/811/765/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєноль" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 року №0000032205 та №0000022205 - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Тальнівське» за перевірений період, на підставі яких правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 р. у справі № П/811/765/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані матеріалами перевірки позивача. Скаржник вказує на те, що судом не в повному обсягу досліджено обставини по справі та не приділено уваги тому факту, що, відповідно до наявної податкової інформації, контрагент позивача ПП «Тальнівське» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, відповідно господарські відносини з даним контрагентом не можна вважати правомірними та реальними, а первинні документи надані вказаним суб'єктом господарювання такими, що мають доказову силу.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лєноль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тальнівське» за грудень 2012 року та березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №2/11-23-22-05/38211798 від 14.01.2014р., яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства а саме:

- порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік в сумі 10 717,00грн.

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 17 874,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на інформації щодо податкових перевірок контрагента позивача ПП «Тальнівське» відповідно до яких за допомогою первинної документації не підтверджено реальності здійснюваної господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарювання, а отже господарські операції ТОВ «Лєноль» з ПП «Тальнівське» визнано нікчемними по ланцюгу постачання, що в свою чергу свідчило про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат за даними відносинами.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено

- податкове повідомлення - рішення № 0000022205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 811 грн., в тому числі за основним платежем - 17 874 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 937 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000032205 від 27.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 076 грн., в тому числі за основним платежем - 10 717 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 359 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу , вважаючи їх необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2012 року між ТОВ «Лєноль» (Покупець) та ПП «Тільнівське» (Постачальник) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а постачальник прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (вігулля).

01.03.2013 року між Позивачем (Замовник) та ПП «Тільнівське» (Перевізник) укладено договір про надання послуг №02/03/13, відповідно до умов якого, замовник зобов'язується оплатити отримані послуги, а перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі.

За даними господарськими операціями, позивачем до складу валових витрат за 2012 рік включено суми за договором поставки у загальному розмірі 26 075 грн.; на підставі виписаних ПП «Тальнівське» податкових накладних, до складу податкового кредиту позивачем віднесено за грудень 2012 року - 10 206 грн. за березень - 7 668 грн.

Податковий орган, на підставі акту перевірки ПП «Тальнівське», дійшов висновку про відсутність фактичного постачання товару, а отже заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з огляду на таке.

Так, положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ПП «Тальнівське», а саме: видаткові накладні, рахунки - фактури, акт-здачі-прийняття робіт, заявка на перевезення, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, свідчать про фактичне виконання сторонами умов укладених угод, оплата отриманого товару та послуг підтверджується долученими до справи копією банківських виписок та платіжними дорученнями.

Документи складено з дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо податкового кредиту, то відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ПП «Тальнівське», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ПП «Тальнівське», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір поставки, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару.

Використання позивачем придбаних у ПП «Тальнівське» товарів та послуг у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ «Лєноль», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом збільшення податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 р. у справі № П/811/765/14 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 р. у справі № П/811/765/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко