Постанова

від 20.05.2014 по справі 910/23083/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/23083/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: Дика Т. В. - представник за довіреністю від 27.06.2012

від відповідача: Кліщ Н. Ю. - представник за довіреністю № 06 від 03.03.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014

у справі № 910/23083/13 (суддя Дупляк О. М.)

за позовом Державного підприємства «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект»

про стягнення 14 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 14 000 грн., перерахованих позивачем відповідачу в якості передоплати за роботи згідно з укладеним сторонами договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 50 від 24.04.2012, які відповідачем виконані не були.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014, повний текст якого складений 17.02.2014, у справі № 910/23083/13 позов задоволений повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виконанню спірних робіт у встановлений спірним договором строк, з огляду на що та враховуючи той факт, що дія спірного договору припинилась, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспроект» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/23083/13 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не досліджено той факт, що спірні роботи відповідачем були виконані у повному обсязі з додержанням всіх умов договору. Так, відповідач зазначив про те, що 04.09.2012 ним було подано до комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою відкоригований проект землеустрою, щодо відведення спірної земельної ділянки, 24.09.2012 (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначено дату 24.09.2014) вказаний проект землеустрою, повернувся від комісії до приймальні Київської міської ради та 24.09.2012 позивач забрав зазначений проект землеустрою, щоб його погодити, але самостійно.

Ухвалою від 19.03.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Коршун Н. М., Сітайло Л. Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014, враховуючи перебування судді Сітайло Л. Г. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/23083/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Коршун Н. М., Пашкіна С. А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014, враховуючи перебування судді Коршун Н. М. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/23083/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

24.04.2012 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 50 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується виконати роботи з коригування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничої бази підприємства на вул. Народного Ополчення, 13 у Солом'янському районі та подальшої передачі до Головного управління земельних ресурсів (п. 1.1).

В пункті 2.1 Договору сторонами встановлено, що загальна вартість двох етапів робіт, визначених в п. 1.1 Договору, у відповідності з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 1) становить 23 408,87 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що позивач після підписання сторонами Договору перераховує в безготівковому порядку на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 70 % від загальної вартості Договору, що складає 17 440,51 грн., а 30 %, що складає 7 474,51 грн. - протягом 3-х робочих днів після підписання акту приймання виконаних робіт.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій виписки з банківського рахунку позивача та платіжного доручення № 19 від 13.06.2012 (а.с. 15-16), на виконання Договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 14 000 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що в порушення умов Договору відповідач спірні роботи не виконав, з огляду на що, враховуючи закінчення строку дії Договору та, відповідно, припинення існування прав та обов'язків учасників Договору, грошові кошти в сумі 14 000 грн. залишились у володінні відповідача з підстави, що відпала 01.01.2013 (дата закінчення дії Договору), а відтак, згідно з приписами ст. 1212 ЦК України зазначені кошти відповідач має повернути позивачу.

Суд першої інстанції погодився із вказаною позицією позивача та задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 14 000 грн., що колегія суддів вважає правомірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту п. 1.1 Договору слідує, що до обов'язків відповідача за Договором віднесено виконання робіт з:

- коригування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- подальшої передачі вказаного проекту до Головного управління земельних ресурсів.

Пункт 1.2 Договору конкретизує перелік робіт, зобов'язання виконати які відповідач прийняв на себе за умовами Договору, та визначає перелік проектної документації, яка має бути виготовлена відповідачем, а саме:

- документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому визначається місце розташування земельної ділянки, її розмір, площа, цільове призначення, правовий режим, обмеження, обтяження землекористування, та яка складається з текстової та графічної частини. Технічні вимоги до виконання робіт викладені у технічному завданні на складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, які є невід'ємною частиною документації;

- проходження кадастрової справи по Головному управлінні земельних ресурсів у відділі координації та експертизи;

- внесення даних документації із землеустрою на черговий кадастровий план м. Києва;

- підготовка проекту рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду.

Весь вказаний комплекс робіт відповідач зобов'язався виконати протягом 30 банківських днів з дня підписання Договору (п. 1.4).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що спірні роботи ним були виконані у повному обсязі з додержанням всіх умов Договору, що підтверджується тим, що 04.09.2012 ним було подано до комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, відкоригований проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, який 24.09.2012 (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначено дату 24.09.2014) повернувся від комісії до приймальні Київської міської ради і 24.09.2012 був забраний позивачем, щоб його погодити, але самостійно.

Проте, враховуючи, до Договір сторонами укладений 24.04.2012, а також узгоджений сторонами у п. 1.4 Договору строк виконання відповідачем всіх, обумовлених Договором, робіт (30 банківських днів з дня підписання Договору), факт подачі у вересні 2012 року до комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, відкоригованого проекту землеустрою не може свідчити про виконання відповідачем робіт за Договором у повному обсязі з додержанням всіх умов Договору, оскільки, як встановлено судом, за умовами п. 1.2 Договору відповідач, окрім власне робіт з коригування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі вказаного проекту до Головного управління земельних ресурсів, прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з проходження кадастрової справи по Головному управлінні земельних ресурсів у відділі координації та експертизи, внесення даних документації із землеустрою на черговий кадастровий план м. Києва та підготовки проекту рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду, а відтак, роботи, які передбачені Договором, вважаться виконаним відповідачем лише при виконанні ним всього комплексу робіт.

На підтвердження факту виконання ним робіт за Договором у повному обсязі, підчас апеляційного перегляду відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії отриманих на запит відповідача листів (оригінали досліджені в судовому засіданні 22.04.2014):

- Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057029-3739 від 15.04.2014, в якому вказаний орган повідомив відповідача про те, що відповідно до даних міського земельного кадастру проект землеустрою (справа № 5643) щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 1,5015 га позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничої бази на вул. Народного Ополчення, 13 у Солом'янському районі знаходився в Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, з 04.09.2012 по 24.09.2012, а 24.09.2012 справа № 5643 через приймальню Київської міської ради із земельних питань передана в Київський дозвільний центр для повернення її позивачу для зняття зауважень Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, і станом на цей час позивачем доопрацьована справа № 5643 через Київський дозвільний центр до Департаменту земельних ресурсів не поверталась;

- Управління (центр) надання адміністративних послуг апарату Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 09/037-77 від 14.04.2014, в якому вказаний орган повідомив відповідача про те, що 31.08.2012 уповноваженим представником позивача до державного адміністратора Міського дозвільного центру було подано заяву на Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, стосовно отримання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки разом з оригіналом проекту землеустрою, і після розгляду вказаною комісією зазначених документів до дозвільного центру було передано Висновок № 1291 від 19.09.2012, який уповноваженим представником позивача було отримано 25.09.2012.

Крім того, позивачем надано суду лист Управління (центр) надання адміністративних послуг апарату Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 09/037-200 від 29.04.2014, в якому вказаний орган повідомив позивача про те, що 31.08.2012 заяву до державного адміністратора Міського дозвільного центру на Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, стосовно отримання висновку про погодження спірного проекту землеустрою подав уповноважений представник позивача Чабак Г. Г., який 25.09.2012 отримав відповідний Висновок № 1291 від 19.09.2012.

Частина 1 ст. 101 ГПК України встановлює, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що відповідач не брав участь під час розгляду справи в суді першої інстанції через неотримання ним ухвал суду та, відповідно, не мав можливості подати вказані документи під час розгляду справи в суді першої інстанції і обставини, які підтверджуються цими доказами, судом не досліджувались, з огляду на те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України), а судочинство - на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України), колегія суддів вважає за доцільне прийняти подані відповідачем та позивачем додаткові докази та вирішувати справу по суті з врахуванням цих доказів.

Зміст долучених сторонами до матеріалів справи листів № 057029-3739 від 15.04.2014, № 09/037-77 від 14.04.2014 та № 09/037-200 від 29.04.2014 свідчить про те, що дії з подання 31.09.2012, разом з оригіналом проекту землеустрою, заяви на Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, стосовно отримання висновку про погодження спірного проекту землеустрою, а також з отримання 25.09.2012 відповідного Висновку № 1291 від 19.09.2012 здійснив уповноважений представник позивача Чабак Г. Г., чим спростовується твердження відповідача в апеляційній скарзі, що саме він передав спірний проект землеустрою до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Крім того, вказані листи не можуть бути прийняті судом на доказ часткового або повного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, оскільки, по-перше, Договір передбачав виконання відповідачем певного комплексу робіт, а відтак роботи, які передбачені Договором, вважаються виконаними відповідачем лише при виконанні ним у встановлений строк всього комплексу робіт, а по-друге, відповідачем не доведено, що Чабак Г. Г., тобто особа, яка була уповноважена позивачем на здійснення лій щодо спірного проекту землеустрою, передавала такий проект, в коригуванні якого брав участь відповідач, і що вказана особа діяла за дорученням відповідача або має до нього будь-яке відношення.

До того ж, згідно з п. 3.1 Договору приймання виконаних робіт за Договором оформляється актом приймання-передачі робіт. Докази підписання такого акту в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено, що роботи за Договором були ним виконані у повному обсязі з додержанням всіх умов Договору.

Крім того, при вирішенні спору сторін по суті слід врахувати таке.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором

Згідно з п. 8.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012.

Станом на дату прийняття судом першої інстанції оспореного рішення строк дії Договору закінчився, що фактично унеможливлює вчинення відповідачем будь-яких дій для виконання прийнятих на себе за Договором обов'язків, виходячи з чого суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги враховуючи норми статті 1212 ЦК України, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За правилами статті 1212 Глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, до вимог, в тому числі, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, до відсутності достатньої правової підстави для збереження майна, набутого на законній підставі (наприклад, за умовами договору), стаття 1212 ЦК України відносить ситуацію, коли законна підстава, на якій було набуте це майно, згодом відпала.

Як встановлено судом, 14 000 грн., які позивач вимагає стягнути з відповідача, були перераховані ним відповідачу в якості передоплати за роботи на підставі спірного Договору, зобов'язання за яким відповідачем виконані не були і строк виконання яких станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом сплив.

Строк дії самого Договору на дату прийняття судом першої інстанції оспореного рішення закінчився, в зв'язку з чим припинилися зобов'язання сторін за Договором, в тому числі зобов'язання позивача по передоплаті.

Враховуючи, що перерахована в якості попередньої оплати сума в 14 000 грн. із закінченням дії Договору втратила статус передоплати, правова підстава для перебування у відповідача грошових коштів в сумі 14 000 грн. фактично відпала, що, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, є підставою для повернення вказаних коштів позивачу.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, здійсненої за умовами Договору після закінчення строку його дії, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

18.04.2013 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 4 від 18.04.2013 про повернення грошових коштів в сумі 14 000 грн. (а.с. 17, 17 зворот), де, з посиланням на невиконання відповідачем робіт за Договором, просив останнього у семиденний термін з дня отримання вказаної вимоги повернути позивачеві спірні грошові кошти за вказаними у вимозі реквізитами.

На доказ направлення зазначеного листа за адресою реєстрації відповідача позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та наданого відповідачем Витягу з відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 19), вказана вище вимога відповідачу вручена на була та повернулась позивачу за закінченням терміну зберігання.

Підчас апеляційного перегляду відповідач повідомив про неотримання ним кореспонденції за адресою реєстрації через неврегульовані відносини з відділенням зв'язку.

Проте, враховуючи, що позивач вимогу про повернення грошових коштів в сумі 14 000 грн. направив за адресою реєстрації відповідача, в той час як матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про наявність в нього будь-яких інших адрес, колегія суддів вважає доведеним факт направлення позивачем відповідачу письмової вимоги щодо повернення спірних коштів.

Відповідач спірні кошти не повернув, що ним не заперечується, з огляду на що та враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України законними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача здійсненої позивачем за умовами Договору передоплати в сумі 14 000 грн. з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/23083/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспроект».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/23083/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/23083/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/23083/13.

Повний текст постанови складено: 26.05.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна