Рішення

від 30.01.2007 по справі 2/20-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/20-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30.01.2007                                                                Справа №  2/20-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства  "Херсонкара", м.Херсон

до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт " Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"  

про   стягнення 66363,19 грн.

за участю представників сторін:

від  позивача - Ольшанська І.А., перепустка № 22322

від  відповідача - Біланенко  О.Ф., довіреність від 11.01.2007р. № 01-8/30

в с т а н о в и в:

Приватне  підприємство  "Херсонкара" звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про стягнення заборгованості за договором про ремонт автовантажника у розмірі  66363,19 грн. Позовні вимоги ґрунтуються  на ствердженні позивача про невиконання боржником  договірних зобов'язань по оплаті виконаних робіт та  нарахуванні штрафних санкцій на підставі умов укладеної  угоди і діючого законодавства.

У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив стягнути на користь ПП "Херсонкара"  31000,00 грн. основного боргу, 1798,94 грн. інфляційних збитків, 624,25 грн. 3% річних, 32940,00 грн. пені, а також судові витрати по справі.

Відповідач позов визнав частково, про що повідомив  представник ДП "ХРП" АСК "Укррічфлот" у судовому засіданні, надавши докази сплати основного боргу у розмірі 31000,00 грн. і інфляційних втрат в сумі 1798,94 грн.

Відповідачем також наданий відзив на позов у якому міститься клопотання про зменшення суми пені на підставі ст.83 ч.3 ГПК України, з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства. Дане клопотання підтримано  у суді представником ДП "ХРП" АСК "Укррічфлот"

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши  надані докази, з'ясувавши правовідносини сторін, заслухавши  їх представників,  суд прийшов за висновку, що позов ПП "Херсонкара" підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 7 березня 2006 року між сторонами було укладено договір на виконання робіт з ремонту автовантажника ДВ 1972. За умовами договору підрядник зобов'язався провести відповідні роботи, а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Позивач повністю виконав свої договірні зобов'язання . Усього було виконано робіт на загальну суму 36000,00 грн.

Замовник прийняв виконані роботи, підписав відповідний акт, але оплату здійснив в не повному розмірі.

11.04.2006 року ним було перераховано гроші у сумі 5000,00 грн. Залишилась заборгованість у сумі 31000,00 грн.

Стаття 509 ЦК України визнає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного          законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового     обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          

Згідно з п.3.1. договору оплата повинна здійснюватися не пізніше 30 днів з моменту підписання договору

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір підписано 7 березня 2006 року. Тобто граничний строк оплати робіт 8

квітня 2006 року.

Відповідачем надані платіжні доручення № 1444 від 29.01.2007 року та № 1443 від 30.01.2007р., за якими ним сплачено позивачу 15000,00 грн. та 1798,94 грн. в рахунок погашення основного боргу. Ці докази суд визнає достатніми для припинення провадження  у справі на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України у частині  стягнення основного боргу у розмірі 31000,00 грн. та 1798,94 грн. інфляційних збитків за відсутністю предмета спору.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 624,25 грн. судом вважаються законними і обґрунтованими, оскільки вони спливають з положень ст.625 ЦК України, яка передбачає стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти  річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 5.3. договору  про надання послуг від 07.03.2006 року у разі несвоєчасної оплати "замовник" сплачує "виконавцю"  неустойку у розмірі 0,5% від суми угоди за кожен день прострочення. Розмір цієї штрафної санкції позивач визначив  у сумі 32400,00 грн., надавши відповідний розрахунок, перевіривши який, суд з ним не згоден з наступних підстав.

Дійсно, визначена у договорі штрафна санкція, що передбачена пунктом 5.3., є фактично пенею, яка як  вид неустойки обчислюється  у відсотках  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

До окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, у тому числі і стосовно пені, яка застосовується при її стягненні та дорівнює 1 рік (ст.258 ЦК України).

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено,  що  нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що вартість виконаних позивачем робіт складає  36000,00 грн., що підтверджується Актом № ХК-000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.03.2006 року та актом звірки розрахунків за 2006 рік.

За  умовами договору (пункт 3.1.) "замовник" і "виконавець" узгодили, що відповідач обумовлену суму у розмірі 36000,00 грн. (п.2.1.)  повинен перерахувати позивачу  у строк 30 календарних днів з моменту підписання договору, тобто  не пізніше  06 квітня  2006 року (25 днів у  березні з 07 до 31 та 5 днів  у березні 01 до 05). Право на стягнення пені настає  з 06.04.2006 року з суми 36000,00 грн. і триває до 10.04.2006 року, тому що 11.04.2006 року відповідач частково сплачує за платіжним дорученням № 479 борг у сумі 5000,00 грн.

Нарахування пені за цей час буде  складати наступне: 36000,00 грн. х 0,5% х 4 дні = 720,00 грн.

Подальше нарахування повинно бути здійснено ще за 179 днів (4 + 179 = 183, що дорівнює  6 місяців), тобто з 11.04.2006 року до 06.10.2006 року, включно (20 + 31 + 30 + 30 + 31 + 31 + 30 + 6).

Нарахування пені за цей час буде складати наступне: 31000,00 грн. х 0,5% х 179 днів = 27 745,00 грн.

При розрахунку здійсненому позивачем, останній вів його виходячи з суми загального боргу - 36000,00 грн., що помилково, оскільки пеня розраховується не з суми договору, а з суми  боргу (невиконаного грошового  зобов'язання), і при частковому погашені боргу перераховується з суми залишку невиконаного грошового зобов'язання, що безпосередньо зазначено у законі (ст.528 ЦК України).

Таким чином, сума пені, що повинна підлягати для сплати відповідачем позивачу має дорівнювати 28 465,00 грн. (720,00 + 27745,00).

В той же час, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суду надано право зменшувати  розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі в порівняно з збитками кредитора, але це не звільняє повністю боржника від їх сплати.

Дана норма також міститься у пункті 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому необхідно брати до уваги певні обставини, а саме:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Незважаючи на те, що часткове  виконання є неналежним, суд враховує даний факт. Зменшення розміру штрафних санкцій буді мінімальним, якщо боржник не починав виконання  своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Під час вирішення питання стосовно зменшення штрафних санкцій, належних до стягнення, суд враховує майновий стан боржника та кредитора. У деяких випадках стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Кодекс не конкретизує  термін  "Майнові та інші інтереси сторін". Тому можуть розглядатись інші обставини, які  суд враховуватиме під час вирішення питання щодо розміру штрафних санкцій. Наприклад, такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Як встановив суд, позивач не надав доказів завдання йому майнових збитків у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх договірних зобов'язань.

Крім того, сума пені у розмірі 28465,00 грн. майже дорівнює суми боргу, який складав спочатку 36000,00 грн., потім - 31000,00 грн. і був повністю сплачений через  9 місяців разом з інфляційними збитками, завданими ПП "Херсонкара".

Враховуючи тривалі стосунки сторін, сплату основного боргу  відповідачем, його  майновий стан та фінансове положення, відсутність  негативних наслідків суд вважає за можливе зменшити суму пені що підлягає стягненню до 15500,00 грн., вважаючи належні до сплати штрафні санкції надмірно великими порівняно з сумою боргу.

Судові витрати по справі суд відносить за рахунок відповідача, оскільки з його вини спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.44, 49, 80 ч.1 п.1-1, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", 73000 м.Херсон, пл.Одеська, 5, код ЄДРПОУ 03150208, р/р.260041128 АППБ "Аваль" МФО 352093 на користь Приватного підприємства "Херсонкара", 73000 м.Херсон, вул.Українська, 53, код ЄДРПОУ 32479550, р/р.26001010011 в ХФ ВАТ АБ "Укргазбанк" МФО 342177  - 15500,00 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) пені, 624,25 грн. (шістсот двадцять чотири грн. 25 коп.) 3% річних, 618,88 грн. (шістсот вісімнадцять грн. 88 коп.) сплати державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження по справі в частині стягнення 31000,00 грн. основного боргу та 1798,94 грн. інфляційних втрат припинити.

4. Рішення направити сторонам по справі.

         Суддя                                                                                      С.В.Скобєлкін