Рішення

від 26.05.2014 по справі 903/359/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 р. справа №903/359/14

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20", с. Гірка Полонка Луцького району

про стягнення 25 027 грн. 75 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук Л.О. - представник (дов. №77/08 від 10.01.2014р.)

від відповідача: Колодійчук В.Є. - директор, Пльотка Б.Ю. - представник (дов. від 05.05.2014р.)

в судовому засіданні взяла участь: Нагорнюк І.Б. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька (дов. від 18.09.2013р. №98-5112)

Суть спору: прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на користь зазначеного підприємства з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" 25 027,75 грн., в тому числі 13 107,47 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов'язаних з відпуском теплової енергії, наданих відповідно до укладеного між цими суб'єктами господарювання договору №3-78 від 27.01.2003р. у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р., 11 665,36 грн. пені, нарахованої за невиконання грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг, 159,04 грн. суми інфляційних та 95,88 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.05.2014р. у зв'язку з необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи та витребування у зв'язку з цим від сторін додаткових доказів та документів розгляд справи відкладався.

Присутні в судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька та представник ДКП "Луцьктепло" пред'явлені до ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити їх повністю, стягнувши при цьому з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи господарським судом. При цьому останні посилаються на укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання, отримання послуг ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" та не проведення належних розрахунків по їх оплаті, існування у зв'язку з цим суми заборгованості, нарахування при цьому сум пені, інфляційних та процентів річних.

Відповідач у відзиві від 05.05.2014р. на позовну заяву (а.с. 33-37) та представники ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" в судовому засіданні з приводу пред'явлених до товариства позовних вимог заперечили, просять суд позов задовольнити частково та стягнути з боржника на користь позивача 20 506,58 грн., з котрих 10 164,88 грн. основної заборгованості, 10 187,34 грн. пені, 61,52 грн. суми трьох процентів річних та 92,84 грн. збитків, завданих інфляцією (усі визначені суми нараховуються відповідачем за період з 01.10.2013р. по 27.01.2014р.)

У додаткових письмових поясненнях від 26.05.2014р. (а.с. 48-49) відповідач засвідчує на занадто великих штрафних санкціях, котрі просить стягнути позивач, а також зауважує, що згідно ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене та з огляду на перебування товариства-боржника у не найкращому фінансовому стані, не здійснення боржником своєчасної оплати у зв'язку з невирішеністю питання з приводу змісту та умов договору, в тому числі і з вини позивача, представник ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" просить суд відмовити позивачу у стягненні пені.

В обгрунтування заперечень на пред'явлений позов відповідачем зазначається, що відповідно до п. 5.1 укладеного 27 січня 2003 року між ДКП "Луцьктепло" та ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78, зазначена угода вступає в силу з 27 січня 2003 року і діє до 27 січня 2004 року, по закінченню строку дії Договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії не поступила заява про його перегляд або про відмову однієї із сторін.

06 вересня 2013 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист №87 (а.с. 38) про розірвання договору у зв'язку з відсутністю у товариства намірів продовжувати його на наступний строк (наступний рік) та направлення представників підприємства для погодження між сторонами термінів і графіків робіт по відключенню приладів опалення в приміщенні магазину по вул. Львівській, 73, у м. Луцьку і проведення у зв'язку з цим робіт по теплоізоляції транзитних стояків теплопостачання.

У відповіді №5395/09 від 23.09.2013р. (а.с. 39-40) ДКП "Луцьктепло" повідомило ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" про те, що вправі здійснити відключення опалювального приміщення відповідача від мереж центрального опалення лише після надання підприємству дозволу на відповідне відключення від Луцької міської ради.

22 листопада 2013 року відповідач листом №125 (а.с. 40) повідомив позивача про те, що станом на 22.11.2013р. між сторонами новий договір на надання послуг по теплопостачанню не укладено, а тому рахунок на оплату послуг за жовтень місяць 2013 року товариство "Т ЛТД ПМК-20" по неіснуючому договору оплатити не може. При цьому товариство зазначає те, що договір №3-78 від 27.01.2003р. вважається розірваним згідно листа від 06.09.2013р. №87.

Листом від 26.12.2013р. (а.с. 41) ДКП "Луцьктепло" повідомило ТОВ "Т ЛТД ПМК-20", що листи товариства не є правовою підставою для розірвання договору та засвідчило, що договір від 27.01.2003р. №3-78 зберігає свою чинність для обох сторін, засвідчило, що відповідно до положень законодавства розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, можливе лише за згодою сторін або в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позивач не мав права надавати послуги з теплопостачання починаючи з 28 січня 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 27 січня 2003 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" (Споживач) було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню №3-78 із додатком №1 (а.с. 9-10) у відповідності до умов котрої ДКП "Луцьктепло" взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення надання ТОВ "ТЛТД ПМК-20" послуг по теплопостачанню - відпуску теплової енергії у приміщення площею 122,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Львівська, 73, та приміщення площею 255,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Коперніка, 36, а також послуг по підігріву холодної води за вказаними адресами.

06 грудня 2012 року між ДКП "Луцьктепло" та ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" було підписано угоду (а.с. 11) про внесення змін до договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78 від 27.01.2003р. в частині опалюваних приміщень та вартості послуг.

Згідно із підписаним між сторонами у справі договором від 06.12.2012р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78 ДКП "Луцьктепло" зобов'язувалось надавати ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" послуги по теплопостачанню (відпуску теплової енергії) у приміщення магазину площею 122,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Львівська, 73, а також надавати послуги по подачі гарячої води за цією адресою.

В свою чергу ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №3-78 зобов'язувалось оплачувати вартість наданих Теплопостачальною організацією послуг по діючих тарифах, шляхом здійснення передоплати в розмірі 100% вартості послуг, визначених додатком №1 до договору, в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.1.1 договору також було визначено, що тарифи на послуги Теплопостачальної організації можуть змінюватися в разі змін цін і тарифів на енергоносії, матеріальні ресурси та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з додатку №1 до договору №3-78 від 27.01.2003р. (в редакції договору від 06.12.2012р. про внесення змін до вказаного додатку) сторонами було узгоджено, що при визначенні розміру опалювальних площ за основу приймається висота опалювальних приміщень та їх загальна площа 122,5 кв.м., розрахунки вартості гарячої води здійснюються з врахуванням приймаючих пристроїв (крани) та встановлених лічильників.

На виконання умов зазначеного договору ДКП "Луцьктепло" відповідні послуги ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" надавались у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

У зазначені періоди товариству "Т ЛТД ПМК-20" було надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання та гарячого водовідведення на загальну суму 13 107,47 грн. про що Теплопостачальною організацією було підготовлено та виставлено Споживачу для оплати відповідні рахунки №1005 від 31.10.2013р. на суму 2 397,28 грн., №1427 від 26.11.2013р. на суму 2 767,27 грн., №1165 від 17.12.2013р. на суму 2 730,31 грн., №1535 від 30.01.2014р. на суму 2 606,32 грн., №1147 від 18.02.2014р. на суму 2 606,32 грн. (а.с. 12-16).

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню, помісячними рахунками за надані послуги, рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатками (а.с. 28-32).

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Як визначається ст. 15 Закону України "Про теплопостачання", державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством, що також визначено нормами Закону України "Про місцеве самоврядування".

Виходячи з вищезазначених норм права суд засвідчує, що виконавчий комітет Луцької міської ради є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження на встановлення та затвердження тарифів щодо надання послуг з теплопостачання.

Відповідач взяті на себе згідно угоди від 27.01.2003р. №3-78 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив. У зв'язку з викладеним у ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи судом склала 13 107,47 грн. Визначена сума боргу включає в себе загальну вартість наданих у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. послуг з теплопостачання.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між ДКП "Луцьктепло" та ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" носять договірний характер, укладений між ними договір на надання послуг по теплопостачанню від 27.01.2003р. №3-78 з додатком №1 та договором про внесення змін до угоди від 06.12.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами за взаємним погодженням, а також в судовому порядку розірваний не був.

Судом встановлено, що товариством "Т ЛТД ПМК-20" після отримання від ДКП "Луцьктепло" відповіді стосовно відсутності правової підстави для розірвання договору на підставі листів Споживача та збереження договором від 27.01.2003р. №3-78 своєї чинності і дії для обох сторін, засвідчення позивачем того, що відповідно до положень законодавства розірвання договору в односторонньому порядку не допускається і можливе лише за згодою сторін або в судовому порядку, будь-які дії, визначені положеннями Господарського та Цивільного кодексів України в частині розірвання договору №3-78 від 27.01.2003р. в судовому порядку не вчинялись.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 7 статті 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

В даному випадку тарифи на послуги були затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатками.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу визначених угодою послуг, їх отримання ТОВ "Т ЛТД ПМК-20", а також не проведення боржником при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 13 107,47 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем, частково (за період з 01.10.2013р. по 27.01.2014р.) визнається ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" у відзиві від 05.05.2014р. на позовну заяву (а.с. 33-37).

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 32-34 ГПК України, не підтверджено та не доведено належним способом та доказами тих фактів та обставин, котрі були покладені товариством "Т ЛТД ПМК-20" в основу заперечень на пред'явлений позов (відзив від 05.05.2014р. - а.с. 33-37).

Судом зауважується, що заперечення відповідача спростовуються фактичними обставинами справи та долученими до неї документами, носять суперечливий характер, не підтверджуються відповідними доказами.

В даному аспекті судом засвідчується, що постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. В силу ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснював оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення. Зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вказаних нормативних актів, надання споживачеві житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору. Обов'язок з укладання договору на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця цих послуг (ст.ст. 16, 19, 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Судом в процесі розгляду справи досліджено, що на виконання умов договору №3-78 від 27.01.2003р. позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії станом на 01.03.2014р. на загальну суму 13 107,47 грн., які відповідач не оплатив. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати, відсутності обов'язку проведення відповідної оплати відповідач суду не подав.

Укладений між сторонами у справі 27.01.2003р. договір на відпуск теплової енергії №3-78 сторонами змінений або розірваний не був, недійсним судом не визнавався, що, в свою чергу, свідчить про те, що його положення діють на даний час.

Згідно п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (надалі - Правила №630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На виконання п. 25 Правил №630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758, був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (надалі - Порядок).

Пунктами п. 2.1-2.7 Порядку передбачений ряд обов'язкових заходів щодо вирішення питання про відключення приміщення від централізованої системи опалення. Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками. Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, тепло лічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньо будинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів). Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно до п. 26 Правил №630 відключення споживачів від мережі центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно роз'яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Щодо переобладнання санітарно-технічного обладнання житлових будинків і житлових приміщень" №19/16-284 від 26.09.2000р. у багатоквартирному будинку стояки опалювальної системи транзитом проходять через квартири. При відключенні тільки опалювальних приладів обігрів приміщень здійснюється від стояків, відключити які для однієї кімнати або квартири технічно неможливо. У разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання останній має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але при цьому не повинні порушуватись санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирних будинків. Споживач повинен виконати заходи щодо забезпечення в суміжних приміщеннях вимог Державних будівельних норм і правил, ці заходи повинні бути узгоджені власником будинку, експлуатаційними службами, регіональними проектним інститутом та місцевими органами виконавчої влади.

Судом засвідчується, що в даному випадку товариством "Т ЛТД ПМК-20" вищевказані вимоги Порядку та Правил дотримані не були, при односторонній відмові від отримання послуг з постачання теплової енергії не з'ясовано технічних можливостей вчинення компетентними організаціями зазначених дій.

У зазначеній частині судом було розглянуто клопотання ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" від 22.11.2013р. №124 (а.с. 51), адресоване Луцькому міському голові, щодо надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП нежитлового приміщення вбудовано-прибудованого магазину по вул. Львівській, 73, у м. Луцьку, у зв'язку з їх невикористанням товариством.

Враховано при цьому, що виконавчим комітетом Луцької міської ради за №1.1-16/83/4 від 24.12.2013р. на зазначене звернення товариства "Т ЛТД ПМК-20" було надано відповідь (а.с. 52) щодо можливості відключення нежитлового приміщення вбудовано-прибудованого магазину по вул. Львівській, 73, у м. Луцьку від мереж ЦО і ГВП лише за умови відключення всього багатоквартирного будинку з ініціативи споживачів, у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена схемою теплопостачання, затвердженого органами місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

Пунктом 4.4 договору №3-78 від 27.01.2003р. договірними сторонами було визначено, що у випадку порушення строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем платежів, прокурором міста Луцька при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 13 107,47 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11 665,36 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В даному випадку сторони у п. 4.4 договору №3-78 від 27.01.2003р. визначили, що у разі несвоєчасної оплати за послуги Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу. Угода №3-78 від 27.01.2003р. недійсною чи зміненою, зокрема, в частині п. 4.4, не визнавалась. На момент звернення прокурора до суду з позовом та на час розгляду справи судом відповідач зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячого водовідведення не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом встановлено, що згідно фактичних розрахунків суми пені (а.с. 8) штрафні санкції за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. склали 11 665,36 грн., що не перевищує 100 відсотків суми фактичної заборгованості.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені, перевіривши методику її нарахування, суд вважає, що остання підставна, нарахована у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично вірною та підлягає до задоволення у визначеному прокурором розмірі.

Поруч з цим судом засвідчується, що за приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку судом встановлено, що порушення ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" зобов'язань за угодою потягло за собою завдання ДКП "Луцьктепло" значних збитків. У той же час, відповідач навів обгрунтування в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за надані послуги з теплопостачання у період надання послуг з 01.10.2013р. по 27.01.2014р.

Враховується також факт перебування товариства-відповідача в скрутному фінансовому становищі, що викликаний незалежними від нього соціально-економічними обставинами.

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача, на 25 відсотків, та стягнути з боржника пеню в розмірі 8 749,02 грн., що становить 75 відсотків від загальної нарахованої суми, яка згідно викладеної вище позиції суду підлягала до стягнення з боржника.

В даному аспекті судом засвідчується також, що статтею 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Зазначена позиція суду в цій частині знайшла своє відображення в матеріалах численної судової практики в аналогічних справах, зокрема, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №903/783/13, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014р. у справі №903/782/13.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими розрахунками (а.с. 7) прокурором відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 159,04 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. та 95,88 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, перевіривши методику їх обчислення, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору) слід покласти у відповідності до ст. 49 ГПК України на ТОВ "Т ЛТД ПМК-20".

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р., ст.ст. 144, 173, 193, 233, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 551, 599, 625, 714, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" (Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 63а , код ЄДРПОУ 01353019) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 13 107,47 грн. заборгованості, 8 749,02 грн. пені, 159,04 грн. збитків від інфляції та 95,88 грн. трьох процентів річних, а всього 22 111,41 грн.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 916,34 грн. пені в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" (Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 63а , код ЄДРПОУ 01353019) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 827 грн. судового збору.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

26.05.2014р.