Постанова

від 06.08.2014 по справі 903/359/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р. Справа № 903/359/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Гіліс І.В. - прокурор

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14

Позивач: Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20"

про стягнення 25 027, 75 грн.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14 (суддя Войціховський В.А.) позовні вимоги Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло" задоволено частково стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 13 107,47 грн. заборгованості, 8749,02 грн. пені, 159,04 грн. збитків від інфляції та 95,88 грн. трьох процентів річних, а всього 22 111,41 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 916,34 грн. пені відмовлено.

Рішення в частині зменшення розміру пені мотивоване тим, що відповідач є комунальним підприємством та перебуває в скрутному фінансовому становищі, що викликаний незалежними від нього соціально-економічними обставинами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області у вказаній частині, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт просить суд змінити рішення місцевого господарського суду та стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло"10164,88 грн., основного боргу, 1,00 грн., пені, 61,52 нрн., три проценти річних та 92,84 інфляційних нарахувань.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/359/14 від 23.06.2014 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14.

Прокуратурою Волинської області подано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №13448/14 від 04.07.2014 року), в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області надано витяг з ЄДРЮО щодо Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (вх. №13510/14 від 07.07.2014 року).

Державним комунальним підприємством"Луцьктепло" подано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №15526/14 від 01.08.2014 року), в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №903/359/14 від 05.08.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бригинець Л.М., та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Бучинська Г.Б.

Апелянт подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з хворобою його представника (вх. №15842/14 від 06.08.2014 року).

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вище зазначеного клопотання, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, представляти інтереси відповідача в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

В судове засідання 06.08.2014 року з'явився прокурор, представники Державного комунального підприємства "Луцьктепло" та апелянта не з'явились, причини своєї неявки в засідання суду не повідомили. Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, сторони були повідомленні належним чином про місце, дату та час судового засідання. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представників Державного комунального підприємства "Луцьктепло" та апелянта не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала прокурора, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзиви на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2003 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" (Споживач) було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню №3-78 із додатком №1 (а.с. 9-10) у відповідності до умов котрої ДКП "Луцьктепло" взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення надання ТОВ "ТЛТД ПМК-20" послуг по теплопостачанню - відпуску теплової енергії у приміщення площею 122,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Львівська, 73, та приміщення площею 255,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Коперніка, 36, а також послуг по підігріву холодної води за вказаними адресами.

06 грудня 2012 року між ДКП "Луцьктепло" та ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" було підписано угоду (а.с. 11) про внесення змін до договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78 від 27.01.2003р. в частині опалюваних приміщень та вартості послуг.

Згідно із підписаним між сторонами у справі договором від 06.12.2012р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78 ДКП "Луцьктепло" зобов'язувалось надавати ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" послуги по теплопостачанню (відпуску теплової енергії) у приміщення магазину площею 122,5 кв.м. у м. Луцьку по вул. Львівська, 73, а також надавати послуги по подачі гарячої води за цією адресою.

В свою чергу ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №3-78 зобов'язувалось оплачувати вартість наданих Теплопостачальною організацією послуг по діючих тарифах, шляхом здійснення передоплати в розмірі 100% вартості послуг, визначених додатком №1 до договору, в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.1.1 договору також було визначено, що тарифи на послуги Теплопостачальної організації можуть змінюватися в разі змін цін і тарифів на енергоносії, матеріальні ресурси та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з додатку №1 до договору №3-78 від 27.01.2003р. (в редакції договору від 06.12.2012р. про внесення змін до вказаного додатку) сторонами було узгоджено, що при визначенні розміру опалювальних площ за основу приймається висота опалювальних приміщень та їх загальна площа 122,5 кв.м., розрахунки вартості гарячої води здійснюються з врахуванням приймаючих пристроїв (крани) та встановлених лічильників.

На виконання умов зазначеного договору ДКП "Луцьктепло" відповідні послуги ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" надавались у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

У зазначені періоди товариству "Т ЛТД ПМК-20" було надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання та гарячого водовідведення на загальну суму 13 107,47 грн. про що Теплопостачальною організацією було підготовлено та виставлено Споживачу для оплати відповідні рахунки №1005 від 31.10.2013р. на суму 2 397,28 грн., №1427 від 26.11.2013р. на суму 2 767,27 грн., №1165 від 17.12.2013р. на суму 2 730,31 грн., №1535 від 30.01.2014р. на суму 2 606,32 грн., №1147 від 18.02.2014р. на суму 2 606,32 грн. (а.с. 12-16).

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню, помісячними рахунками за надані послуги, рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатками (а.с. 28-32).

Як свідчать матеріали справи відповідач взяті на себе згідно угоди від 27.01.2003р. №3-78 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив. У зв'язку з чим у ТОВ "Т ЛТД ПМК-20" виникла заборгованість, котра на час розгляду справи судом першої інстанції склала 13 107,47 грн. Визначена сума боргу включає в себе загальну вартість наданих у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. послуг з теплопостачання.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та частково (за період з 01.10.2013р. по 27.01.2014р.) визнається відповідачем (а.с. 33-37).

Пунктом 4.4 договору №3-78 від 27.01.2003р. договірними сторонами було визначено, що у випадку порушення строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи умови договору та наявний факт прострочення відповідачем платежів, прокурором міста Луцька при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 13 107,47 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11 665,36 грн., також відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 159,04 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. та 95,88 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, місцевим господарським судом враховано об'єктивність причин прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань з оплати за надані послуги з теплопостачання у період надання послуг з 01.10.2013р. по 27.01.2014р., також враховано факт перебування товариства-відповідача в скрутному фінансовому становищі, зменшено розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача, на 25 відсотків, та стягнуто з боржника пеню в розмірі 8 749,02 грн., що становить 75 відсотків від загальної нарахованої суми, яка підлягала до стягнення з боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 233 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо Посилань апелянта на те, що листом №87 від 06.09.2013 року відповідач повідомив позивача про розірвання Договору, тим самим стверджуючи про відсутність наміру продовжувати його на новий строк, а листом від 22.11.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що вважає Договір №3-78 на відпуск теплової енергії розірваним колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 188 ГПК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про надання послуг по теплопостачанню №3-78 від 27.01.2003 року не передбачено можливості його дострокового розірвання в односторонньому порядку.

Окрім того, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 відключення окремих приміщень в багатоквартирному будинку можливе у разі коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання будинку, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання, згодою всіх власників приміщень.

З матеріалів справи вбачається що доказів, які б підтверджували можливість відключення вбудовано-прибудованого магазину по вул. Львівській, 73 від централізованого опалення та дострокового розірвання договору №3-78 від 27.01.2003 року апелянтом не надано.

А тому, враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЛТД ПМК-20" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.14 року у справі №903/359/14 - залишити без задоволення.

2. Справу №903/359/14 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Бучинська Г.Б.