Рішення

від 21.05.2014 по справі 910/21992/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21992/13 21.05.14 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд»

до: 1) Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

2) Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл

Сервісез Б.В.»

3) Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4

про визнання недійсним Рамкового договору щодо купівлі акцій

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Представники сторін:

від позивача: Євсєєв М.В. за довіреністю б/н від 01.10.2013 р.;

від відповідача-1: Савицька С.С. за довіреністю № 03/2/173 від 01.04.2014 р.;

від відповідача-2: Шульєва Т.Л. за довіреністю б/н від 10.04.2014 р.;

Кісельов Є.О. за довіреністю б/н від 10.04.2014 р.;

від відповідача-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауман Трейд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", 2) Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.), 3) Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, про визнання недійсним Рамкового договору щодо купівлі акцій.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю умов Рамкового договору щодо купівлі акцій вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 15.11.2014 р. порушено провадження у справі, та, оскільки відповідачами-2, -3 у справі являються Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.3) (Нідерланди) та Громадянин Російської Федерації ОСОБА_4, у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, розгляд справи призначено на 21.05.2014 р. та зупинено провадження у справі до 21.05.2014 р.

13.02.2014 р. до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

14.02.2014 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

05.03.2014 р. від заявника повторно надійшла заява про заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.03.2014 р. було поновлено провадження у справі для розгляду поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи призначено на 20.03.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 20.03.2014 р. суддею Лиськовим М.О. справу прийнято до провадження, розгляд справити призначено на 08.04.2014 р.

20.03.2014 р. від ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» надійшли письмові пояснення по суті поданої заяви.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 07.04.2014 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

Від позивача 07.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення вимог, викладених у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 08.04.2014 р. оголошувалась перерва до 09.04.2014 р.

Ухвалою суду від 09.04.2014 р. задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» та вжито заходи до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10.04.2014 р. провадження у справі № 910/21992/13 зупинено до 21.05.2014 р.

16.04.2014 р. через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 21.05.2014 р. поновлено провадження у справі.

21.05.2014 р. від відповідача-1 надійшли додаткові документи по справі та клопотання про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

Від відповідача-2 21.05.2014 р. надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Представник відповідача-3 в судове засідання 21.05.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.05.2014 р. представник відповідача-1 підтримав подані клопотання про скасування заходів забезпечення позову та про застосування строків позовної давності.

Представник позивача заперечив проти задоволення даних клопотань.

Представники відповідача-2 підтримали подане відповідачем -1 клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Представники відповідача-2 у судовому засіданні підтримали подане клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Представник відповідача-1 підтримала дане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про припинення провадження у справі з підстав його необґрунтованості.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів -1, -2 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 21.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.11.2009 р. між акціонерами Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - відповідач-1, Банк): Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.» (надалі - відповідач-2, «TBIF»), ОСОБА_4 (надалі - відповідач-3, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» (надалі - позивач), було укладено Рамковий договір щодо купівлі акцій Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» (далі - Договір), підтверджений та погоджений Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до умов спірного Договору, предметом останнього є купівля-продаж відповідачем-2 всіх акцій, які безпосередньо чи опосередковано належать чи контролюються відповідачем-3 на умовах та у порядку, визначених положеннями цього Договору, а також умови, пов'язані з діяльністю відповідача-1 як акціонерного товариства, корпоративні відносини між його акціонерами, а також відносини між Банком та його акціонерами.

Як вбачається з положень спірного Договору, прийняття сторонами на себе зобов'язань обумовлене виконанням таких попередніх умов, як, зокрема: всі кредити, зазначені в Додатку 5, погашені в повному обсязі на задоволення вимог Відповідача-1 та Відповідача-2; надано додаткові предмети застави щодо всіх кредитів, зазначених у Додатку 3 на задоволення вимог Відповідача-2; права на всі предмети застави, що забезпечують всі кредити, перелік якого надано в Додатку 4, передані Відповідачу-1; кредитна документація щодо всіх кредитів, перелік яких надано в Додатках 1, 3 та 6, оформлена на задоволення вимог Відповідача-2; Відповідачем-1 підписаний договір оренди приміщення по вул. Зоологічна, 5, відповідно до цього Рамкового договору; відсутність будь-якої істотної негативної зміни у становищі чи планах Відповідача-1, а також інші умови, які прямо чи опосередковано передбачають здійснення діяльності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» як акціонерного товариства між ним і його акціонерами.

Однією з умов спірного Договору передбачено застосування при вирішенні спорів між сторонами за цим Договором положень англійського права. Арбітражний розгляд спорів здійснюється у Лондоні одноосібним арбітром відповідно до регламенту Лондонського міжнародного третейського (LCІA); мовою арбітражу є англійська мова.

Спірним Договором також передбачено, що цей Рамковий договір має обов'язкову юридичну силу за умови, що всі зобов'язання відповідача-2 підлягають затвердженню його Наглядовою Радою. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.» надає цей Рамковий Договір на затвердження Наглядовою Радою не пізніше 15 грудня 2009 року. Після такого затвердження цього Рамкового Договору Наглядовою Радою відповідача-2 цей Рамковий Договір набирає обов'язкової юридичної сили для останнього. У разі відсутності такого затвердження до 15 грудня 2009 р. цей Рамковий Договір автоматично припиняє свою дію.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правилами ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 627 Кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що відповідач-2 та відповідач-3 у справі являються нерезидентами, тому правовідносини, пов'язані з їх участю в спірному Рамковому Договорі від 19.11.2009 р. щодо купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», поняття «іноземний елемент» визначено як ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюється цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, як участь у відповідних правовідносинах іноземця або іноземної юридичної особи.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право» правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є нікчемним.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що приватноправові відносини за спірним Рамковим договором від 19.11.2009 р. не повинні суперечити Закону України «Про міжнародне приватне право».

Як зазначалося вище, предметом Рамкового Договору є купівля-продаж акцій Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», тобто, зазначений Договір регулює правовідносини між сторонами, пов'язані з переходом права власності на рухоме майно, яке знаходиться на території України.

Відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 181 ЦК України встановлено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. До таких речей відносяться і цінні папери.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме майно та рухоме майно визначається правом держави, у якій це майно знаходиться.

Таким чином, оскільки акції відповідача-1 знаходяться у обігу на території України, а питання переходу порядку права власності на них регулюється виключно чинним законодавством України та не можуть охоплюватися законодавством Англії, сторони, на підставі ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», зобов'язані були визнати в якості права, що застосовується при вирішенні спорів між сторонами спірного Договору, законодавство України.

Відповідно до абз. 1 п. 6.4 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. за № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства України при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», у вирішенні корпоративних спорів господарські суди мають виходити з того, що відносини між акціонерами, а також між акціонерами і акціонерним товариством з приводу управління товариством регулюються Законами України, іншими нормативно-правовими актами України та статутом товариства.

За положеннями абз. 5 п. 6.4 зазначених рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства України при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», можуть бути визнані недійсними угоди між акціонерами товариства, зареєстрованого в Україні, про встановлення особливого порядку голосування на загальних зборах, який передбачає обов'язок одного або декількох акціонерів голосувати певним чином, обов'язок усіх акціонерів брати участь у голосуванні і голосувати на загальних зборах.

Крім того, абзацом 10 п. 6.4 рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства України при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» чітко визначено, що умова договору між акціонерами (учасниками) зареєстрованого в Україні товариства про підпорядкування відносин з управління товариством іноземному праву є нікчемною.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридична особа, відносини між товариством та акціонерами, між акціонерами акціонерного товариства щодо його діяльності, а також корпоративного управління регулюється виключно Законами та іншими нормативно-правовими актами України.

У разі укладення акціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами угоди (правочину) про підпорядкування відносин між акціонерами, а також між акціонерами та акціонерним товариством щодо діяльності товариства, іноземному праву, такий правочин є нікчемним у силу ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Крім того, судом досліджено той факт, що спірний Договір не набрав обов'язкової юридичної сили, оскільки, відповідно до умов Рамкового Договору, останній набирає обов'язкової юридичної сили, при умові, якщо всі зобов'язання відповідача-2 будуть затвердженні його Наглядовою Радою.

Судом встановлено, що в порушення умови Рамкового Договору щодо надання відповідачем-2 на затвердження його Наглядовою Радою Договору не пізніше 15.12.2009 p., відповідачем-2 зазначеного зобов'язання виконано не було, про що свідчить відсутність будь-яких письмових доказів в матеріалах справи, зокрема, актів про затвердження Рамкового Договору від 19.11.2009 р. зі сторони Наглядовою Ради останнього.

Оскільки відповідач-2 в обґрунтування свої позиції не надав суду жодного доказу на підтвердження виконання зобов'язання щодо затвердження Договору Наглядовою Радою, суд розцінює такі обставини як відсутність вказаного погодження.

Абзацом 5 п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. за № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Наслідком нікчемності правочину є його недійсність.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарського компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому. ч. 2 ст. 207 ГК України передбачається, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Проаналізувавши умови Рамкового Договору від 19.11.2009 р. та умови чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що положення спірного Договору, укладеного між акціонерами Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.», ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд», суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме, приписам ст. ст. 10, 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», що є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідачами не подано до суду жодних доказів, які б спростовували факти та обставини, викладені позивачем у позовній заяві.

Посилання відповідача-1 на припинення провадження у справі у зв'язку з наявністю у спірному Договорі розділу «Право, що застосовується; Вирішення спорів», яким передбачається, що арбітражний розгляд здійснюється у Лондоні одноосібним арбітром відповідно до регламенту Лондонського міжнародного третейського (LCIA), господарським судом до уваги не приймається, оскільки згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» місцезнаходження останнього є територія України, м. Київ, а отже, відповідно до вимог підпункту 4) ст. 12 та ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, вирішення вказаного спору відноситься до виключної компетенції господарського суду міста Києва, на що також звертає увагу Пленум Верховного суду України у постанові від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Також, судом відхиляється заява відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність, зокрема, щодо вимог про застосування наслідків нікчемного правочину позовна давність встановлюється у десять років.

Частиною 3 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Відповідачем-1 у встановленому законом порядку не доведено належними і допустимими доказами момент початку виконання Рамкового договору, натомість, судом встановлено, що спірний Договір не набрав обов'язкової юридичної сили, оскільки, як вже було зазначено, відповідно до умов Рамкового договору, останній набирає обов'язкової юридичної сили лише при умові, якщо всі зобов'язання відповідача-2 будуть затвердженні його Наглядовою Радою.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Рамковий Договір щодо купівлі акцій Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», укладений 19.11.2009 р. між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.», ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» і підтверджений та погоджений Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк».

3. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Т»; код СДРПОУ 19017842), Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.» (Claude Debussylaan 30, Vinolv Building, 13th door, 1082 MD, Amsterdam, Netherlands), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса реєстрації та проживання в Україні: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» (04119, м. Київ. вул. Дегтярівська, 21, літ. «Д», код ЄДРПОУ 23508563) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. у справі № 910/21992/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.05.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна