Ухвала

від 14.05.2014 по справі 815/6849/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6849/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача ДжураєваО.С. та Колядіної Н.Г., представника відповідача Груня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеза-Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеза-Південь» (далі - ТОВ «Фортеза-Південь») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року № 0000632260, № 0000642260 та № 0000652260.

В обґрунтування позову зазначено, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому висновки акту Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що наявність у платника податку податкових накладних, виданих йому постачальником товару, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позов ТОВ «Фортеза-Південь» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000632260 від 15.08.2013 року, яким TOB «Фортеза-Південь» нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 137 321 грн. 00 копійок. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000642260 від 15.08.2013 року, яким TOB «ФОРТЕЗА-ПІВДЕНЬ» нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145 605 грн. 00 коп., з яких 118 397 грн. - збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж) та 27 208 грн. - штрафні санкції. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000652260 від 15.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 198 гривень.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову ТОВ «Фортеза-Південь» відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача ДжураєваО.С. та Колядіної Н.Г., представника відповідача Груня С.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Фортеза-Південь» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.07.2005 року № 15561020000009423.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 19.07.2013 року по 25.07.2013 року на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 000072/94 від 17.07.2013 року, № 000071/94 від 17.07.2013 року та №000325/120 від 19.07.2013 року, згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), на підставі постанови від 23.04.2013 року старшого слідчого в ОВС ГСУ СБУ М. Дишлюк, про призначення позапланової перевірки та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.07.2013 року №148, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фортеза-Південь» код ЄДРПОУ 33659020 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 01.08.2013 року №779/15-53/22-6/33659020 (т.1,а.с.16-58), яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, п.138.2 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість у загальній сумі 118397 грн., у тому числі заниження податку в травні 2011 р. на суму 1877 грн., у червні 2011 р. на суму 7691 грн., у липні 2011 р. на суму 43340 грн., у серпні 2001 р. на суму 14150 грн., у вересні на суму 8053 грн., у жовтні 2011 р. на суму 18088 грн., у грудні 2011 р. на суму 25198 гривень. занижено податку на прибуток в сумі 137321 грн. відповідно до висновків акту мало місце у 2-му кварталі 2011 р. в сумі 23719 грн., 2-3 кварталі 2011 р. в сумі 99094 грн., 2011 році в сумі 137321 гривня.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000632260, № 0000642260 та № 0000652260 від 15.08.2013 року.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

За визначенням, даним у пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 та 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим Мін'юстом України 19 січня 2000 р. за №27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.198.1-198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За приписами пункту 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до приписів ч. 4, 5 ст.11 КАС України судом першої інстанції під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод, за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000632260 від 15.08.2013 р. ґрунтується на викладених у вищеназваному акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем пп. 14.1. 27, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України і заниженні податку на прибуток у 2-4 кварталах 2011 р. на 137321 грн., у зв'язку завищенням валових витрат у сумі 597050 грн., через включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості товарів (придбання систем відеоспостереження та інших систем охорони), придбаних у наступних підприємств: ПП «Промкомплект Україна», TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал», TOB «Єва плюс 2010», TOB «Лінда Стар», TOB «Хароптторг Ексім-ЛТД», за відсутності договорів щодо поставки товару, сертифікатів якості і сертифікатів походження товару, дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про придбання активу у цих постачальників та дозволяли встановити зв'язок витрат, понесених позивачем, з господарською діяльністю товариства.

Відповідно до законодавства України та роз'яснень Вищого адміністративного суду України, викладених в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт купівлі TOB «Фортеза-Південь» у вищеназваних суб'єктів господарювання систем відеоспостереження та інших систем охорони підтверджується наступними первинними документами: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами виконаних робіт, податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

З перелічених первинних документів вбачається наступне.

На виконання умов договорів, укладених з TOB «Мирком», TOB «Агентство «Луком-А Україна», ВАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», TOB «Промислово-торговельна компанія «Шабо», TOB «МНП Спецавтоматика», TOB «Спецтехніка-Харків», ПП «Науково-виробниче підприємство «ВАГ», Суходольською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, TOB «Техно-торгова фірма «Рігонда» ЛТД», в період з 23.05.2011 року по 13.07.2011 року TOB «Фортеза-Південь» здійснено закупівлю у TOB «Лінда Стар» обладнання (систем відеоспостереження та інших систем охорони) на загальну суму 193038,00 грн., в тому числі ПДВ - 32173, 00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів, укладених з TOB «Телерадіоком», Суходольською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, військовою частиною А 1489, Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» завод «Стальканат», TOB «Легіон сервіс», Мічурінська виправна колонія №57 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, TOB «Козацька стріла», TOB «НВП Агентство маркетингових досліджень AMI», TOB «Адмірал-клуб», ВАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», TOB «Захист-Техно», TOB «Три стар», TOB «Валькор», ПФ «Мустанг», в період з 02.08.2011 року по 23.09.2011 року TOB «Фортеза-Південь» здійснено закупівлю у TOB «Хароптторг Ексім - ЛТД» обладнання (систем відеоспостереження та інших систем охорони) на загальну суму 383628,00 грн., в тому числі ПДВ - 63938,00 гривень.

Крім того, як зазначає позивач, для власних потреб в серпні 2011 року у TOB «Хароптторг Ексім -ЛТД» ним здійснено закупівлю цифрової АТС Panasonic, KX-TD816 з комплектуючим обладнанням на загальну суму 13400,00 грн., в тому числі ПДВ - 2233,33 грн., яке згідно з актом від 03.10.2011 року прийнято як основний засіб на баланс позивача.

На виконання умов договорів, укладених з ВАТ «Мотор Січ», TOB «Охоронні системи», TOB «ТелеРадіоКом», Одеським слідчим ізолятором Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, в період з 20.10.2011 року по 31.10 2011 року TOB «Фортеза-Південь» здійснено закупівлю у TOB «Ева плюс 2010» обладнання (систем відеоспостереження та інших систем охорони) на загальну суму 54054,00 грн., в тому числі ПДВ - 9009,00 гривень.

Як стверджує позивач, оригінали укладених договорів з TOB «Ева плюс 2010» та оформлених на їх виконання рахунків-фактур, платіжних доручень, виписок банку, податкових та видаткових накладних 20.03.2012 року вилучено старшим оперуповноваженим УПМ ГПС в Одеській області майором податкової міліції Золотарьовим В.П., що підтверджується протоколом вилучення від 20.03.2012 року (а.с.106-107, т.1) та вказувалось при проведені перевірки податковим органом.

На виконання умов договорів, укладених з TOB «Охоронні системи», Біленківською виправною колонією Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, в період з 31.10.2011 року по 04.11.2011 року TOB «Фортеза-Південь» здійснено закупівлю у TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал» обладнання (систем відеоспостереження та інших систем охорони) на загальну суму 64464,00 грн., в тому числі ПДВ - 10744,00 гривень.

Також за договором № 01/09-СП від 01.09.2011 року на виконання підрядних робіт, укладених між TOB «Фортеза-Південь» та ПП «Промкомплект Україна», позивачем оплачено виконанні ПП «Промкомплект Україна» роботи на суму 17850,00 грн., в тому числі ПДВ - 2975,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору, акту виконаних робіт, рахунку-фактури, платіжного доручення, виписки банку та податкової накладної (т.2, а.с.238-244).

Перерахування грошових коштів TOB «Фортеза-Південь» на банківські рахунки ПП «Промкомплект Україна», TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал», TOB «Єва плюс 2010», TOB «Лінда Стар», TOB «Хароптторг Ексім-ЛТД» за куплений у них товар та зарахування грошових коштів на рахунок TOB «Фортеза-Південь» за проданий товар підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Факт передачі названими продавцями TOB «Фортеза-Південь» купленого товариством товару (систем відеоспостереження і охорони) та виконання оплачених робіт підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт.

На підставі оформлених постачальниками товару видаткових та податкових накладних, які засвідчують факт передачі від вказаних суб'єктів господарювання товару та виконання робіт загальною вартістю 726434, 00 грн., в тому числі ПДВ 121072,33 грн., позивач відніс до валових витрат за 2 - 4 кварталів 2011 року вказану вартість товару.

Оскільки TOB «Фортеза-Південь» не є виробником систем відеоспостереження і охорони, що, зокрема, підтверджується вказаним актом податкового органу, то продаж товариством систем відеоспостереження і інших систем охорони вищевказаним суб'єктам господарювання та надання супутніх послуг, також свідчить про реальне придбання активів у названих постачальників та наявність зв'язку між понесеними витратами і господарською діяльністю товариства.

Як зазначає позивач, системи відеоспостереження і інші системи охорони є малогабаритним товаром, закуповувались в незначній кількості та доставлялися за допомогою ручної поклажі, що підтверджується технічною документацією на них та первинними бухгалтерськими документами. Відповідно, у товариства та його контрагентів не було потреби у використанні вантажних автомобілів та в укладанні договору на перевезення вантажів з організацією-перевізником.

Суд правильно виходив з того, що згідно з ст.ст. 1, 48, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, що зареєстрований Мінюстом України 20.02.1998 року за №128/2568, дорожній лист та товарно-транспортна накладна виписуються в разі транспортування вантажу автомобільним вантажним транспортом відповідно до договору на перевезення вантажів.

Слід звернути увагу на те, що зазначення в акті № 779/15-53/22-6/33659020 від 01.08.2013 р. (сторінки 8, 20 акту) про ненадання договорів щодо поставки товару, укладених з ПП «Промкомплект Україна», TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал», TOB «Єва плюс 2010», TOB «Лінда стар», TOB «Хароптторг Ексім-ЛТД», не відповідає дійсності і спростовується змістом цього акту та додатком № 4 до нього, з якого вбачається, що при перевірці правильності та повноти визначення валових витрат та податкового кредиту було використано угоди, контракти та договори.

Також судом першої інстанції вірно зазначено про те, що безпідставним є зазначення в акті податкової перевірки про ненадання позивачем сертифікатів якості та сертифікатів походження товарів, оскільки відповідно до законодавства України перевірка наявності сертифікатів якості та сертифікатів походження товарів не належить до компетенції податкових органів.

Згідно з ст. 283 Митного кодексу України 2002 р., чинного на час виникнення спірних правовідносин, сертифікат про походження товару подається при імпорті товарів на територію України разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення, з метою здійснення тарифних і нетарифних мір регулювання ввозу товару на митну територію країни.

Операції з закупівлі позивачем обладнання у ПП «Промкомплект Україна», TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал», TOB «Єва плюс 2010», TOB «Лінда Стар», TOB «Хароптторг Ексім-ЛТД» здійснені на митній території України і не належать до зовнішньоекономічних операцій.

Отже, за законодавством України оформлення сертифікатів про походження товару при здійсненні вищевказаних операцій не вимагається.

Колегія суддів погоджується з тим, що сертифікати якості та сертифікати походження товару, про відсутність яких вказано у акті податкового органу, згідно з ПК України не впливають на визначення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Крім того, у позивача маються сертифікати якості на закуплений у названих суб'єктів господарської діяльності товар.

Висновок посадових осіб відповідача про недостатність зазначених вище доказів для підтвердження фактичного виконання укладених позивачем договорів є помилкових, враховуючи наступне:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши усі наявні матеріали справи апеляційний суд вважає їх достовірними та такими, що підтверджують укладання та виконання позивачем господарських операцій з TOB «Лінда Стар», TOB «Хароптторг Ексім - ЛТД», TOB «Ева плюс 2010», TOB «Нафтова компанія «Альфа-капітал», ПП «Промкомплект Україна».

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Фортеза-Південь».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року № 0000632260, № 0000642260 та № 0000652260.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов