Постанова

від 20.05.2014 по справі 906/115/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" травня 2014 р. Справа №906/115/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилюк В.О. - представник за довіреністю від 03.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція"

на рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2014р.

у справі №906/115/14 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Одеса", м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція", м.Радомишль

про стягнення 51567,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2014р. у справі №906/115/14 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Одеса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" про стягнення 51 567,20 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 056,55грн. боргу, 1667,19 грн. судового збору, в решті позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не взявши до уваги доводи відповідача про те, що договір надання транспортно-експедиторських послуг сторонами не укладався;

- також, в судовому засідання не було досліджено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №11/065 від 22.07.2013р;

- суд першої інстанції не дослідив у судовому засіданні гарантійний лист, клопотання відповідача про витребування оригіналу цього документа - залишено без уваги;

- суд першої інстанції не дослідив, та не надав належної правової оцінки первинним документам, а також не врахував, що первинні документи складені на підставі разових замовлень, які не підтверджують наявність боргу відповідача;

- суд не дослідив те, що у спірних правовідносинах позивач не є перевізником вантажу, а лише надав транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення, а визначена в заявках вартість перевезення вантажу є витратами експедитора, які не входять в плату експедитора;

- також суд не дослідив первинні документи, додані позивачем до позовної заяви, які не відповідають ознакам первинних документів.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 06.05.2014р. та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2014р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем в період з 26.07.2013р. по 03.09.2013р. було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги по транспортуванню фундаментів згідно наданого маршруту на суму 188326,73 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 13-65) та підписаними сторонами актами надання послуг від 28.08.2013р. №519, від 05.09.2013р. №542, від 05.09.2013р. №543, від 05.09.2013р. №544, від 17.09.2013р. №554, від 25.09.2013р. №575 (а.с. 67-72).

Позивач виставив відповідачу рахунки від 15.08.2013р. №512 на суму 28672,00грн., від 15.08.2013р. №513 на суму 49256,18грн., від 01.09.2013р. №557 на суму 59712,55грн., від 01.09.2013р. №558 на суму 6658,00грн., від 01.09.2013р. №559 на суму 29352,00грн., від 16.09.2013р. №583 на суму 14676,00грн. (а.с.73-78), вказівки на які містяться в зазначених вище актах надання послуг.

Однак, зобов'язання щодо оплати наданих послуг в повному обсязі відповідачем не було виконано, сплачено всього 141270,18грн., відповідно, заборгованість складає 47056,55 грн.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фесіт Одеса", з посиланням на ст.ст. 3, 12 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 207, 530, 642, 929 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 1, 5, 54, 55, 56, 57 ГПК України, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 47056,55грн. боргу та 3664,90грн. пені, всього - 51567,20 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2014р. у справі №906/115/14 позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 47056,55грн. боргу, у решті - провадження у справі припинено.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, правовідносини між сторонами у справі виникли із надання транспортно-експедиторських послуг, які регулюються, зокрема, ст.ст.929-935 ЦК України, ст.316 ГК України.

У відповідності до ст. 929 ЦК України, ч.1 ст. 316 ГК України, ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В силу ст.644 ЦК України, яка, зокрема, передбачає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, судова колегія не приймає до уваги наявний у матеріалах справи проект договору №13/065 без дати, оскільки відсутні докази на підтвердження факту його укладення, а договір ТЕО №13/065 від 22.07.2013р., на який є посилання в актах надання послуг та рахунках на їх оплату, сторнами суду не надано.

Судом встановлено, у період з липня 2013р. по вересень 2013р. позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги загальною вартістю 188326,73грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та підписаними сторонами актами надання послуг від 28.08.2013р. №519 на суму 49256,18грн., від 05.09.2013р. №542 на суму 59712,55грн., від 05.09.2013р. №543 на суму 6658,00грн., від 05.09.2013р. №544 на суму 29352,00грн., від 17.09.2013р. №554 на суму 14676,00грн., від 25.09.2013р. №575 на суму 28672,00грн. (а.с.13-72).

Згідно транспортних накладних замовником перевезень є ТОВ "Фесіт Одеса" (позивач у справі), перевізником - ПП "Трансвелл", а вантажовідправником - ТОВ "СТС-Конструкція" (відповідач у справі), вантажоодержувачем - ТОВ "КАЛПАТАРУ ПАУЕР ТРАНСМІШН УКРАЇНА".

Згідно ч.13 ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, вказаними вище товарно-транспортними накладними підтверджується факт того, що позивачем були надані відповідачу транспортно - експедиційні послуги.

Згідно ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 2 статті 316 ГК України визначає, що плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього кодексу. Зокрема, ч.2 ст.190 (глава 21) Господарського кодексу України передбачено, що вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, вартість транспортно-експедиційних послуг сторонами визначено в рахунках від 15.08.2013р. №512 на суму 28672,00грн., від 15.08.2013р. №513 на суму 49256,18грн., від 01.09.2013р. №557 на суму 59712,55грн., від 01.09.2013р. №558 на суму 6658,00грн., від 01.09.2013р. №559 на суму 29352,00грн., від 16.09.2013р. №583 на суму 14676,00грн. (а.с.73-78) та підписаних сторонами актах надання послуг від 28.08.2013р. №519 на суму 49256,18грн., від 05.09.2013р. №542 на суму 59712,55грн., від 05.09.2013р. №543 на суму 6658,00грн., від 05.09.2013р. №544 на суму 29352,00грн., від 17.09.2013р. №554 на суму 14676,00грн., від 25.09.2013р. №575 на суму 28672,00грн., в яких містяться вказівки на зазначені вище рахунки, загальною вартістю 188326,73грн.

Таким чином, в силу ч.2 ст.530 ЦК України, отримавши рахунки позивача, відповідач зобов`язаний був у 7-денний строк з дня пред`явлення рахунку оплатити його.

Вартість отриманих транспортно-експедиторських послуг відповідач сплатив частково, в сумі 141270,18грн., що підтверджується наданими ним, та не спростованими позивачем, банківськими виписками від 28.08.2013р., від 23.09.2013р., від 30.09.2013р., від 21.10.2013р., від 28.10.2013р., від 31.10.2013р., від 14.11.2013р., від 26.11.2013р., від 16.12.2013р., від 19.12.2013р. (а.с.152-161).

Твердження скаржника на рахунок того, що акти надання послуг не відповідають встановленим законодавством вимогам щодо первинних документів, оскільки підписані з боку замовника невстановленими особами без зазначення посади та прізвища, оцінюються судом критично, з огляду на таке.

З актів надання послуг вбачається, що останні містять підпис представника та відтиск печатки ТОВ "СТС-Конструкція", що, в свою чергу, підтверджує участь даного товариства у здійсненні певної господарської операції. Будь-яких доказів, які підтверджували б факт втрати товариством вказаної печатки, її підробку, чи використання іншими особами (заява до органу МВС тощо), скаржником суду не надано.

Крім того, частково здійснивши оплату по виставлених позивачем рахунках, що також, підтверджує визнання останнім того факту, що господарська операція з надання транспортно-експедиторських послуг між сторонами у справі відбулася, скаржник не зазначає, з якими конкретно актами він не погоджується.

Щодо доводів відповідача, про невитребування судом першої інстанції оригіналу його гарантійного листа, копію якого позивач додав до позовної заяви, слід зазначити, що наявність або відсутність цього листа не впливає на вирішення спору по суті, оскільки, отримавши рахунки на оплату послуг, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату в порядку, передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 47056,55грн., доказів сплати вказаного боргу на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не надано.

Відповідно, позов про стягнення 47056,55грн. задоволено цілком правомірно.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, враховуючи відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3664,90грн. та 3% річних в розмірі 845,75грн. (а.с.164), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в цій частині за наявності на те правових підстав.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирського області від 20.03.2014р.. у справі №906/115/14 слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2014р. у справі №906/115/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "СТС-Конструкція", м. Радомишль - без задоволення.

2. Справу №906/115/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.