ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/57/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Вербицької Н.В. судді -Федусика А.Г. при секретарі -Дубині Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
В січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень ДПІ:
- №0003712201 від 18.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну сумі 147897,00 грн., з яких 98598,00 грн. - за основним платежем та 49299,00 грн. - за штрафними санкціями;
- №0003702201 від 17.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228306,00 грн., з яких 152204,00 грн. - за основним платежем та 76102,00 грн. - за штрафними санкціями.
Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №1154/15-54-22-01/32904699 від 05.12.2013 року про результати планової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (надалі - акт перевірки).
За актом перевірки підставою для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість, стали викладені податковим органом в акті перевірки висновки про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М», а також про неправомірність формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, оригінали яких не надані до перевірки, і в яких не зазначений вид цивільно-правового договору.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що наведені в акті перевірки висновки податкового органу про завищення валових витрат та податкового кредиту суперечать положенням податкового законодавства та спростовуються наданими позивачем доказами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до акту перевірки порушення податкового законодавства, які вплинули на спірні податкові повідомлення-рішення полягають в наступному:
- завищення валових витрат на суму 150328,00 грн. та податкового кредиту на суму 30065,53 грн. по операціям із придбання товарів у ТОВ «Акопт», які ДПІ вважає такими, що реально не відбувались;
- завищення валових витрат на суму 319184,00 грн. та податкового кредиту на суму 63836,87 грн. по операціям із придбання товарів у ТОВ «Аквалон М», які ДПІ вважає такими, що реально не відбувались;
- завищення податкового кредиту на суму 21003,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту податкових накладних ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт», які оформлені неналежним чином, а саме - незазначення в цих накладних виду цивільно-правового договору;
- завищення податкового кредиту на суму 37299,00 грн., внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області», оригінали яких не надані до перевірки.
Зі змісту акту перевірки видно, що висновок про нереальність операцій позивача із ТОВ «Акопт» та ТОВ «Аквалон М» податковий орган обґрунтовує виключно з посланням на інформацію, яка міститься в акті Західної МДПІ м. Харкова від 24.09.2012 року №401/22-417/37999413 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 року по 30.06.2012 року», а також в акті Західної МДПІ м. Харкова №644/15-314/38277691 від 19.12.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аквалон» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та повноти відображення в обліку за період вересень-жовтень 2012 року».
В цих актах Західної МДПІ м. Харкова йдеться про те, що за результатами аналізу податкової звітності, реєстраційних та інших документів ТОВ «Акопт» та ТОВ «Аквалон М» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення цими підприємствами результатів підприємницької діяльності в силу відсутності в них необхідної кількості управлінського та технічного персон6алу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.
Виключно на підставі висновків вищевказаних актів Західної МДПІ м. Харкова в акті перевірки ДПІ робить висновок про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок завищення валових витрат на суму 150328,00 грн. та податкового кредиту на суму 30065,53 грн. по операціям із придбання товарів у ТОВ «Акопт», а також про завищення позивачем валових витрат на суму 319184,00 грн. та податкового кредиту на суму 63836,87 грн. по операціям із придбання товарів у ТОВ «Аквалон М». Такі дії позивача ДПІ кваліфікує як порушення.
Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем вказаних сум валових витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» в акті перевірки не наведено.
В той же час, суд першої інстанції окрім обставин, які викладені в акті перевірки, навів також і інші підстави, на які не посилалось ДПІ в акті перевірки.
Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не надав довіреностей на ОСОБА_5, на підставі яких ця особа від іменні позивача підписувала накладні про отримання товарів від ТОВ «Акопт» та ТОВ «Аквалон М», а також послався на те, що рахунки-фактури від цих постачальників не містять даних для ідентифікації особи, яка брала участь в здійсненні господарської операції.
Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.
Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і збе
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.
В розділі 3.1 акту перевірки, аналізуючи суть господарських відносин позивача із ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М», ДПІ наводить повних перелік наданих для перевірки договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач придбавав товари у вказаних постачальників, а також підтверджує факт відображення цих операцій в бухгалтерському обліку позивача та оплату позивачем цих товарів безготівковими платежами з посиланням на певні регістри бухгалтерського обліку та платіжні доручення (стор.19-20, 41-42 акту перевірки).
Копії цих документів, а також витяги з регістрів бухгалтерського обліку щодо руху товарів від ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду (т.1 а.с.117-198)
ДПІ також не заперечує того факту, що вищевказані постачальники на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Погоджуючись з висновками ДПІ, суд першої інстанції не визнав вищезазначені первинні документи достатніми для підтвердження дійсності господарських операцій ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М».
При вирішенні питання про наявність у позивача права на віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених в адрес ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М», колегія суддів виходить з того, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.
Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.
Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.
Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.
З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в адрес цих контрагентів коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.
А оскільки такі дії мають злочинний характер, то належним доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.
Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.
Колегія суддів вважає, що сама по собі інформація Західної МДПІ м. Харкова стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача ще не є беззаперечним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства у відносинах з такими постачальниками.
Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цих постачальників, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.
Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Посилання суду першої інстанції на ненадання довіреностей на ОСОБА_5 на отримання товарів від ТОВ «Акопт» та ТОВ «Аквалон М», а також на відсутність у рахунках-фактурах від цих постачальників даних для ідентифікації особи, яка брала участь в здійсненні господарської операції, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Мінфіну від 16.05.1996 року №99, та зареєстрована в Мін'юсті 12.06.1996 року за №293/1318, довіреність на одержання цінностей реєструються в журналі реєстрації довіреностей та залишається у постачальника після відпуску цінностей.
Отже, діюче законодавство не передбачає обов'язку платника-податків-покупця зберігати оригінали чи копії виданих ним своїм представникам довіреностей на одержання цінностей.
Як вбачається з матеріалів справи (т.2 а.с.197-220) позивач надав підтвердження повноважень ОСОБА_5 на отримання товарів від імені позивача, та довів факт реєстрації виданих цій особі довіреностей на отримання товарів ТОВ «Акопт» та ТОВ «Аквалон М».
По-друге, рахунок-фактура не є первинним документом, який в розумінні ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує проведення господарської операції, а тому можлива відсутність в цих рахунках тих чи інших відомостей жодним чином не спростовує проведення самої господарської операції та не впливає на право формування валових витрат та податкового кредиту.
Такої ж позиції дотримується Мінфін в своїх листах від 27.11.2006 року №31-34000-20-23/25136 та від 09.07.2007 року №31-34000-20/23-4579/4800.
На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки про відсутність реальних господарських операцій позивача із з ТОВ «Акопт», ТОВ «Аквалон М» та завищення позивачем по цим операціям валових витрат та податкового кредиту належними доказами не підтверджені і не узгоджуються з положеннями податкового законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування зобов'язань з податку на прибуток ПДВ за таким операціям є неправомірними.
Також колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу зобов'язань з ПДВ на суму 21003,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту листопаду 2011 року та вересня 2012 року податкових накладних ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт», перелік яких наведений на стор.44 акту перевірки, в яких не зазначено вид цивільно-правового договору.
Стосовно наведених ДПІ недоліків податкової накладної, які на думку ДПІ виключають можливість формування податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку слід застосовувати принцип, за яким перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Незазначення продавцем в податковій накладній виду цивільно-правового договору, за яким здійснюється поставку товарів, робіт та послуг, при наявності в цій накладній всіх інших обов'язкових реквізитів, які дають можливість ідентифікувати сторони та предмет поставки, не спростовує самого факту такої поставки та не позбавляє покупця права на податковий кредит за такою поставкою.
Крім того, позивач спростував наявність вказаних недоліків у податкових накладних ТОВ «Емілія.Нет» №19 від 02.11.2011 року та ТОВ «Акопт» №2170 від 11.07.2012 року, №2171 від 17.07.2012 року, №2172 від 17.07.2012 року та №2173 від 25.07.2012 року, надавши їх копії (т.1 а.с.212-216), в яких зазначений вид цивільно-правового договору.
Належних доказів того факту, що під час перевірки позивачем надавались будь-які інші податкові накладні від вказаних постачальників, в матеріалах справи відсутні.
Стосовно наданих суду першої інстанції ревізором ОСОБА_6 пояснень в якості свідка, згідно яких останні підтвердив надання позивачем для перевірки податкових накладних ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт» без зазначення в них виду цивільно-правового договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
В той же час під час перевірки позивача ДПІ не скористалась наданим їй правом отримання від позивача копій тих податкових накладних від ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт», які за висновком акту перевірки містять недоліки, що роблять неможливими формування податкового кредиту за такими накладними.
Також не встановлено і факту відмови позивача надати відповідачу копії таких податкових накладних під час проведення перевірки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки позивач не погоджується з тим, що для перевірки ним були надані податкові накладні від ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт» без зазначення в них виду цивільно-правового договору, то належними та допустимими доказами цього факту слід вважати саме оригінали чи копії таких податкових наколених.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ДПІ не довела належними та допустимими доказами факту надання позивачем для перевірки податкових накладних від ТОВ «Емілія.Нет» та ТОВ «Акопт» без зазначення в них виду цивільно-правового договору, а пояснення ревізора ОСОБА_6 не узгоджуються з іншими доказами і тому не можуть бути належним підтвердженням цього факту.
Що стосується збільшення позивачу зобов'язань з ПДВ внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ на суму 37299,00 грн. за податковими накладними Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області», оригінали яких не надані до перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
В абзаці другому пункту 44.7 ст.44 ПК України передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
З огляду на те, що на стор.45 акту перевірки прямо вказується на те, що до перевірки надані податкові накладні Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області» №13 від 17.12.2012 року, №22 від 28.12.2012 року, №20 від 27.12.2012 року, №18 від 25.12.2012 року, №11 від 14.12.2012 року та №19 від 25.12.2012 року у вигляді факсових копій, позивачу після отримання акту перевірки і до винесення спірного повідомлення-рішення з ПДВ необхідно було надати до ДПІ оригінали цих податкові накладні.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що після отримання акту перевірки та до винесення спірного повідомлення-рішення з ПДВ позивач надав відповідачу оригінали вищевказаних податкових накладних Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області», колегія суддів вважає, що ДПІ обґрунтовано нарахувало позивачу спірним рішенням зобов'язання з ПДВ на суму 37299,00 грн. - за основним платежем та 18649,50 грн. - штрафної санкції, тобто 50% від донарахованої суми.
Сам факт надання таких накладних до суду під час судового розгляду не спростовує правильність висновків акту перевірки та правомірність нарахування за вказане порушення податкового зобов'язання, оскільки суд оцінює оскаржене повідомлення-рішення на момент його винесення.
Нарахування позивачу в даному випадку штрафної санкції в розмірі 50% від нарахованого податкового зобов'язання відповідає приписам п.123.1 ст.123 ПК України, т.я. відповідно до п.2.5 акту перевірки позивачу протягом 1095 днів вже донараховувались зобов'язання з ПДВ за попередніми перевірками, які є узгодженими.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення №0003702201 від 17.12.2013 року є правомірним на суму 37299,00 грн. - за основним платежем та на суму 18649,50 грн. - за штрафними санкціями.
На підставі всього вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток №0003712201 від 18.12.2013 року підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення з ПДВ №0003702201 від 17.12.2013 року підлягає скасуванню в частині нарахування 114905,00 грн. - за основним платежем та 57452,50 грн. - за штрафними санкціями, а всього на суму 172357,50 грн..
В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням ч.3 ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви (т.1 а.с.13) та апеляційної скарги (т.2 а.с.239) підлягають компенсації пропорційно до задоволених вимог в сумі 2460,58 грн..
Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - скасувати та винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003712201 від 18 грудня 2013 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну сумі 147897,00 грн., у тому числі 98598,00 грн. - за основним платежем та 49299,00 грн. - за штрафними санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003702201 від 17 грудня 2013 року в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 114905,00 грн., за штрафними санкціями на суму 57452,50 грн., а всього на суму 172357,50 грн..
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Агро» (код ЄДРПОУ 32904699) судові витрати в розмірі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень 58 коп..
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 травня 2014 року.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька А.Г. Федусик
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2014 |
Оприлюднено | 30.05.2014 |
Номер документу | 38879686 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Кравченко К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні