Постанова

від 05.06.2018 по справі 815/57/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №815/57/14

адміністративне провадження №К/9901/3831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у складі колегії суддів Кравченка К. В., Вербицької Н. В., Федусика А. Г. у справі № 815/57/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс-Агро до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алекс-Агро (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року № 0003702201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 204 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 76 102 грн. та від 18 грудня 2013 року № 0003712201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98 598 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 49 299 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

10 лютого 2014 року постановою Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів встановлення правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення податковим органом складу податкових правопорушень, передбачених пунктом 198.6 статті 198 та підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

20 травня 2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Судом визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0003712201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну сумі 147 897 грн., у тому числі 98 598 грн. - за основним платежем та 49 299 грн. - за штрафними санкціями, а також від 17 грудня 2013 року №0003702201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 114 905 грн., за штрафними санкціями на суму 57 452 грн. 50 коп., а всього на суму 172 357 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з недоведенням податковим органом складу податкового правопорушення, а саме завищення витрат у ІІ-IV кварталах 2012 року та протиправного формування податкового кредиту за листопад 2011 року, липень, вересень, жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 114 905 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції висновувався з правомірності податкового повідомлення-рішення в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 37 299 грн. внаслідок ненадання позивачем оригіналів як під час, так і після проведення перевірки первинних документів податкового обліку.

10 червня 2014 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

11 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/57/14 (суддя Шипуліна Т. М.).

06 липня 2017 року справа № 815/57/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

12 січня 2018 року справу № 815/57/14 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, частини 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник доводить правомірність спірних повідомлень-рішень, просить скасувати оскаржуване судове рішення залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2013 року відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 грудня 2013 року №1154/15-54-22-01/32904699 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року № 0003702201 та від 18 травня 2013 року № 0003712201.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003702201 за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 204 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76 102 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003712201 за порушення пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98 598 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 49 299 грн.

Правова підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях не зазначена.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно протиправності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яка доводиться податковим органом двома групами обставин, а саме нереальністю господарських операцій платника податків з Товариствами з обмежено відповідальністю Акопт та Аквалон М , а також порушенням порядку заповнення накладних.

Щодо нереальності господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариствами з обмежено відповідальністю Акопт та Аквалон М укладено договори купівлі-продажу від 01 червня 2012 року №4/06 та від 03 вересня 2012 року №117-12. Номенклатура та кількість продукції вказуються у відвантажувальних накладних (будівельні матеріали).

За наслідками виконання вказаних договорів позивачем віднесено до витрат операційної діяльності суму у розмірі 469 512 грн. і сформовано податковий кредит у липні та жовтні 2012 року відповідно на суму 30 065 грн. (Товариство з обмежено відповідальністю Акопт ) та 63 837 грн. (Товариство з обмеженою відповідальністю Аквалон М ).

Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться інформацією, отриманою за результатами проведення зустрічних перевірок контрагентів про невстановлення їх місцезнаходження, наявністю значної кількості накладних, розміром до 10 тисяч, виписаних контрагентами, непідтвердженням операцій контрагентів за ланцюгом постачання, наявністю розбіжностей, виявлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ризиковістю контрагентів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Верховний Суд вказує, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність здійснених операцій з придбання будівельних матеріалів та інших товарів за договорами купівлі-продажу від 01 червня 2012 року №4/06 та від 03 вересня 2012 року №117-12 встановлена, досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції. За наслідками їх дослідження судом апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірно сформований податковий кредит у відповідності з вимогами норм податкового законодавства, на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення висновувався з того, що доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків. Інші доводи, які вказувалися представником податкового органу під час судового розгляду, в основу прийняття податкових повідомлень-рішень покладені не були, і не знайшли свого підтвердження за наслідком дослідження судом обставин справи.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності дій платника податків та зазначав, що договори, на підставі яких виникли господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб'єктів господарювання не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо неналежного оформлення податкових накладних.

Склад податкового правопорушення щодо завищення розміру податкового кредиту у листопаді 2011 року на суму 500 грн. та у вересні 2012 року на суму 20 503 грн. доводиться на підставі того, що у вказаних податкових накладних не зазначено виду цивільно-правового договору, за яким понесено витрати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, позивачем до матеріалів справи долучено спірні податкові накладні, в яких вид цивільно-правового договору зазначено.

Допитаний як свідок ревізор ОСОБА_2 дав свідчення, що в наданих до перевірки накладних, виписаних Товариствами з обмеженою відповідальністю Емілія.Нет та Акопт вид цивільно-правового договору не зазначено, проте копії податкових накладних, наданих до перевірки, відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із приписів частини 4 статті 70, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) та вказував, що податковим органом не доведено складу податкового правопорушення допустимими доказами у справі.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 815/57/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер