Постанова

від 22.05.2014 по справі 820/6178/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2014 р. № 820/6178/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

за участю представників сторін:

позивача - Тетеріної І.В.

відповідача - Гаркуши О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Машексім», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.03.2014 року № 0000871501, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 284307,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 71076,75 грн. та № 0000881501, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 217640,0 грн.

Позивач вважає винесені ДПІ податкові повідомлення - рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машексім» 12.09.2012 р. взято на податковий облік за №13835 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Машексім» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт документальної виїзної перевірки № 641/20-30-15-01-10/32133950 гід 28.02.2014 р., яким зафіксовані наступні порушення :

- п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 66667 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 66667 грн.;

- п. 200.4 ст. 200 ПКУ, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 284534 грн.;

- п.п. «а» п. 200.14 ст. 200 ПКУ, в результаті чого занижено суму бюджетного з ідшкодування в загальному розмірі 217640 грн.

20 березня 2014 року Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2014р. № 0000871501, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 284307,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 71076,75 грн. та № 0000881501, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 217640,0 грн.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень послугувало твердження ДПІ, що в порушення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року М 969. чинного на дату виписки податкової накладної, на порушення п. 198.6 ст. 198 ПКУ, п. 1-1.1 ст. 201 ПКУ Позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну від постачальника ПАТ «Свеський насосний завод» від 21.11.2011 року № 24 на суму ПДВ -6666.61 грн., в якій у верхній лівій частині відсутня відповідна відмітка (потрібне виділяється поміткою «X») про передачу оригіналу податкової накладної покупцю. На думку перевіряючих Відповідача, в зв'язку з цим завищено суму податкового кредиту на 66667 грн.. що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 66667 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 66667 грн.

Суд вказує, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до додаткового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті ПКУ (у редакції на дату виникнення податкового кредиту згідно спірної податкової накладної) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ГІКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з головних принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті й наявність помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність чи нікчемність» господарської операції та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та права Позивача на включення понесених витрат до податкового кредиту з ПДВ.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом, ДПІ до перевірки були надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження дійсності та реальності здійсненої господарсько-фінансової операції з контрагентом. Факт придбання товару Позивачем по результатам документальної позапланової виїзної перевірки перевіряючими Відповідача не заперечувався та підтверджується в акті документальної позапланової перевірки.

Податкова накладна № 24 від 21.11.11 р. містить всі обов'язкові реквізити податкової накладної, наведені у п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Наявність же такого недоліку при заповнені податкової накладної як відсутність відповідної відмітки (помітки «X») про передачу оригіналу податкової накладної покупцю не робить цю податкову накладну неналежним доказом підтвердження права позивача на податковий кредит в сумі 66667 грн. та не призводить до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 66667 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 66667 грн.

Податкова накладна № 24 від 21.11.2011 року не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містить відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Тобто, наявність недоліків в заповненні податкової накладної не свідчить про її неналежність чи викривлення сутності операції постачання та не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, так як не заперечує факт здійснення постачання товару, його оплату, не змінює суми грошових коштів та реквізитів сторін господарської операції, найменування товару, а значить - не змінює сутності та призначення документу, який є підставою для виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, на думку суду, висновок про завищення податкового кредиту на 66667 грн. та як наслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 66667 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 66667 грн. зроблений з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо порушення п. 200.4 ст. 200 ПКУ, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 284534 грн. та пп. «а» п. 200.14 ст. 200 ПКУ, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі 217640 грн.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПКУ визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 та 200.7 ст. 200 ПКУ платник податку, який має право на бюджетне відшкодування, може прийняти рішення про: зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів; повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Пунктом 200.14 ст. 200 ПКУ передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Посилаючись на викладене, перевіряючі Відповідача в акті перевірки зазначають, що нормами ст. 200 ПКУ не передбачено можливості вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування ПДВ платником податку у періоді виникнення такого права на бюджетне відшкодування. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, повинен декларувати його у рядку 23 податкової декларації з ПДВ та подавати Розрахунок суми бюджетного відшкодування. Так як Позивач не декларував своє право на бюджетне відшкодування в періоді з липня 2011 року по листопад 2013 року, то перевіряючими Відповідача було зроблено висновок про заниження суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 217640 грн. за вказаний період та про завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника 284534 грн., задекларованого Позивачем в грудні 2013 року.

Суд не погоджується із висновком щодо заниження бюджетного відшкодування в загальному розмірі 217640 грн. та завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 284534 грн.

Згідно пп. 200.6., 200.7., 200.8. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Отже, прийняття рішення платником податку щодо отримання такого бюджетного відшкодування є його правом, а не обов'язком.

Рішення про зарахування в повному розмірі належної суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів згідно п. 200.6 ст. 200 ПКУ відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Рядок 23.1 або 23.2 Декларації у період з липня 2011 року по листопад 2013 року Позивачем не заповнювався, тобто рішення про добровільне зарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість Позивачем не приймалось.

Враховуючи той факт, що Позивач не заявляв суму бюджетного відшкодування у період з липня 2011 року по листопад 2013 року, то Відповідач не мав законних підстав збільшувати за ці періоди бюджетне відшкодування.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, Відповідач не має законних підстав позбавляти Позивача його права в подальшому заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ, сформовану по результатам діяльності у період з липня 2011 року по листопад 2013 року на загальну суму 284534 грн. (з урахуванням суми податкового кредиту з ПДВ 66667 грн. по оскаржуваній податковій накладній № 24 від 21.11.2011 року, що виписана постачальником ПАТ «Свеський насосний завод»).

Позивач скористався своїм правом заявляти до відшкодування на поточний рахунок у подальшому суму від'ємного значення з ПДВ, сформовану у попередніх періодах (а саме з липня 2011 року по листопад 2013 року) на загальну суму 284534 грн. та задекларував суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в грудні 2013 року (заповнивши р. 23.1 Декларації).

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 20 березня 2014 року №0000871501 та №0000881501.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім" (код 32133950) сплачений судовий збір у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 травня 2014 року.

Суддя А.В. Зінченко