Постанова
від 08.05.2014 по справі 2а-5784/11/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 30129/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Цімко П.О.,

від відповідача - Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення -рішення № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 року про визначення позивачу зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 52054,33 грн. та податкове повідомлення-рішення та № 0003032300/0/28928 від 02.12.2010 року про визначення позивачу зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 60729,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що висновки податкового органу суперечать нормам податкового законодавства і не відповідають фактичним обставинам господарських операцій, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат витрати на оплату товарів отриманих позивачем від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп». Податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ТзОВ «Ферро-Захід»порядку формування валових витрат на підтвердження чого надано: договорі купівлі-продажу товару, видаткові накладі, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладі, які надавали позивачу право віднести до складу валових витрат на оплату товарів отриманих від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення року № 003042300/0/28927, № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 року винесених Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти новерішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що при проведеній податковим органом перевірці підприємством не доведена реальність операції не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова в період з 11.11.10 по 17.11.109 року проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ферр-Захід» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп» за період листопад-грудень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 22.11.2010р. за № 1829/327/23-118/36462582, згідно якого встановлено порушення п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 сст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43 3778,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 р.), п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34702,82 грн., в тому числі за листопад 2009 р. на суму 20737,82 грн., за грудень 2009 р. на суму 13965,00 грн. Крім того, податковим органом зазначено, що позивачем не доведено реальність операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп» і тому підприємство не мало права на податковий кредит щодо всіх господарських операцій, здійснених із товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп» у періоді з 01.08.08 по 31.05.2010р.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення: № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 р. - яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 52054,23 грн., з яких: за основним платежем 34702,82 грн. та штрафних санкцій на суму 17351,41 грн. та № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 р. яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 60729,20 грн. (43378,00 грн. основний платіж та 17351,20 грн. штрафні санкції).

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій податкового органу при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону вбачається, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

01 жовтня 2009 року між ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(Продавець) та ТзОВ «Ферро-Захід»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно до якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Пунктом 4. цього договору передбачено, що товар доставляється покупцю транспортом продавця і за рахунок продавця.

Разом з тим, згідно акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», складеного Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва 14.10.2010р. №823/23-10/34981754 встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «С.Дж.Р.Груп» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у серпні 2008р. по травень 2010р., які підпадають під визначення ст.З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств». Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів

(послуг) у серпні 2008р. по січні 2010р., які підпадають під визначення ст.З Закону України «Про податок на додану вартість».

Працівниками відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва запит ТОВ «С.Дж.Р.Груп» №12289/10/23-1011 від 13.10.2010 року щодо правильності нарахування та повноти внесення до бюджету сум податків та зборів за період з серпня 2008 року по травень 2010 року не вручено, так як не встановлено місцезнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Станом на 14.10.2010р. за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «С.Дж.Р.Груп» встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року становлять 685 708 711 грн., причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. Розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та сумою податкових зобов'язань з підприємствами-постачальниками за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року становлять 685625926 грн., причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 Розрахунки по податкам і платежам», 643 «Податкові зобов'язання», 68 «Розрахунки по Ішим операціям», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 іміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих здаткових накладних, прибуткові накладні, тощо.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно поданих до ДНІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Крім того в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп» станом на 14.10.2010р. не звітує, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за березень 2010 р., за юридичною та фактичною адресою - 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, д.13 ТОВ «СДж.Р.Груп» не знаходиться, стан платника ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно баз даних АІС Податки - « 10» - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). В провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України. Відповідно до протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року проведеного заступником старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчук Р. Б. з виконанням вимог засновник та директор ТОВ «С. Дж. Р. Груп» ОСОБА_6 повідомив наступне: «Приблизно в квітні місяці 2008 року ОСОБА_6 познайомився з громадянином ОСОБА_7, який в подальшому запропонував перереєструвати на моє ім'я: підприємство, спочатку назви підприємства не називав . Також ОСОБА_7 повідомив, що згідно документів, я - ОСОБА_6 буду рахуватися на вказаному підприємстві директором, хоча фактично жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буду. Окрім того, ОСОБА_7, одразу пояснив мені, що дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, а саме буде займатися «обналічкою» грошових коштів, я до цього жодного відношення мати не буду, ніяких документів підписувати не буду, а лише щомісяця буду отримувати грошову винагороду в розмірі еквівалентному 500 доларів США, при цьому грошова винагорода виплачуватиметься в гривнях.»

З вищенаведеного колегія суддів приходитьдо висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» здійснюється поза межами правового поля, шо свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «С.Дж.Р.Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж .Р.Груп» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу). ;

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст. 42 ЦКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою (досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

В ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655. за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору, купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений, (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання подагкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують -господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одинищо виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року до перевірки не надано.

Таким чином, при перевірці підприємством не доведена реальність операції не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Згідно акту перевірки позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Печерському р -ні м.Києва ТОВ «С.Дж.Р.Груп» від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754 за період з 01.08.2008р. по 31 . 05.2010р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції щодо придбання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу вказаними СПД товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та Інематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого |шіатника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додйну вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими ладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього шоу).

Відповідно до вимог п.2 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину йсним судом не вимагається.

В силу ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

П.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими ватковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, несплачений підприємством податок на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, позивачем порушено ст.228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст.216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від № 003042300/0/28927, № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 року є обґрунтованим і вмотивованим, а відтак вимоги позовної заяви - безпідставними. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи що, в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі № 2а-578411 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ««Ферро-Захід» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст постанови виготовлений 13.05.2014

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.05.2014
Оприлюднено30.05.2014
Номер документу38883592
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-5784/11/1370

Ухвала від 12.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 13.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Постанова від 08.05.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Каралюс В.М.

Постанова від 21.12.2011

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

Ухвала від 19.05.2011

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

Ухвала від 19.05.2011

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні