Ухвала

від 13.01.2015 по справі 2а-5784/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2015 р. м. Київ К/800/31065/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 року у справі№ 2а-5784/11/1370 (30129/12/9104) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-5784/11/1370 (30129/12/9104) позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 003042300/0/28927 та № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі задоволено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-5784/11/1370 (30129/12/9104) скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 8, 70, 71, 163, 135 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферро-Захід» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», за період листопад-грудень 2009 року складено акт від 22.11.2010 року № 1829/327/23-118/36462582, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 433 778,00 грн., пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 34 702,82 грн. (в тому числі за листопад 2009 року на суму 20 737,82 грн., за грудень 2009 року на суму 13 965,00 грн.).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52 054,23 грн. (34 702,82 грн. за основним платежем та 17 351,41 грн. штрафних санкцій); № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 60 729,20 грн. (43 378,00 грн. за основним платежем та 17 351,20 грн. штрафних санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за наслідками операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, а укладений ним правочин (договір) є таким, що вчинений без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарі (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу від 01.10.2009 року, укладеного ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (продавець) та ТОВ «Ферро-Захід» (покупець), підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, що складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» товару позивач надав: видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважними працівниками цих покупців, а також договір на поставку товару № 22/12/09 (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»), договір поставки № 1004/01 (ТзОВ «Любава-Люкс»), акти здачі-прийняття робіт, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з подальшої реалізації придбаних товарі із вказаними контрагентами.

Фактичною підставою для висновків податкового органу щодо протиправності формування платником валових витрат та податкового кредиту став акт перевірки від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Посилання відповідача на обставини, встановлені у вказаному акті, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірних операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Висновки апеляційного суду про те, що ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не виконувало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.10.2009 року, не ґрунтуються на дослідженні доказів, наданих позивачем.

Враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, а відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведені висновки акта перевірки щодо наявності порушень з боку платника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 року у справі № 2а-5784/11/1370 (30129/12/9104) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-5784/11/1370 (30129/12/9104) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак