Рішення

від 19.05.2014 по справі 51/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/31 19.05.14

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС Монтаж"

про стягнення 458 028, 100 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС Монтаж" про стягнення з відповідача належної йому частки майна товариства вартістю 458 028, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виключенням позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС Монтаж" та невиплатою йому належної частки майна товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Звертаючись до суду з позовом позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС Монтаж", яке обґрунтовує наявністю сумнівів у платоспроможності відповідача та, відповідно, можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано доказів про те, що спірне майно належало йому на праві власності станом на дату формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж».

Крім того, відповідач зазначає, що лист позивача не містить прохання виплатити йому вартість частки статутного капіталу, а лише прохання надати інформацію про можливість повернення йому частки статутного капіталу та, при цьому, ОСОБА_1 невірно зроблений розрахунок вартості його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж».

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду.

Крім того, нормами господарського процесуального законодавства України не передбачено можливість одночасного накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У процесі провадження у справі судом призначалась експертиза, виконання якої доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинялось в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, матеріали справи № 51/31 повертались до Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з ненаданням сторонами судовому експерту повного обсягу документів, необхідних для проведення експертного дослідження та неоплатою судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/31.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. визначено колегію для розгляду справи № 51/31 у складі: Пригунова А.Б. (головуючий), Джарти В.В., Гулевець О.В.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. справу № 51/31 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Гулевець О.В.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засіданні представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Україна Київ» від 08.02.2007 р. засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж», що оформлено протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» № 1 від 08.02.2007 р.

Крім того, вищевказаним рішенням затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж»; призначено директором ОСОБА_1 до отримання ОСОБА_6 дозволу на працевлаштування на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж»; створено статутний капітал у розмірі 1 400 000, 00 грн., який розподілено наступним чином: 61 %, що становить 854 000, 00 грн. - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Україна Київ» та 39 %, що становить 546 000, 00 грн. - ОСОБА_1.

08.02.2007 р. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» складено акт оцінки та передачі-приймання внеску для формування статутного капіталу товариства, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕС Україна Київ» передано до статутного капіталу відповідача майно на загальну вартість 473 111, 04 грн., а ОСОБА_1 на суму 449 270, 00 грн.

12.02.07р. проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Кес Монтаж».

Як вбачається зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж», статутний капітал товариства складає 1400000 грн.:, з яких:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Україна Київ» - 61%, що складається з 854000 грн., з них - майно вартістю 473111, 04 грн.

ОСОБА_1 - 39%, що складається 546000 грн., з них майно вартістю 449270,00 грн.

Також позивач стверджує, що 08.02.20008 р. ним здійснено поповнення статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» шляхом перерахування на рахунок товариства грошових коштів у сумі 8 758, 00 грн.

09.12.2009 р. загальними зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж», зокрема, прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» за дії, що перешкоджають досягненню цілей товариства та проведення розрахунку з ОСОБА_1 в порядку ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

При цьому, оспорюваним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» частки в статутному капіталі розподілено наступним чином: 61 %, що становить 854 000, 00 грн. - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Україна Київ» та 39 %, що становить 546 000, 00 грн. - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» в порушення вимог ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» не виплатило ОСОБА_1 належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статтею 144 Цивільного кодексу України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Положеннями ст. 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначені Законом України «Про господарські товариства».

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п. 29 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» належить до компетенції зборів.

В той же час, у даному випадку вихід ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» не пов'язано з його волевиявленням, а є наслідком рішення загальних зборів про виключення позивача зі складу учасників товариства, прийнятого 09.12.2009 р.

При цьому, суд відзначає, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» від 09.12.2009 р. є чинним, не оскаржене та не визнане недійсним у судовому порядку, а відтак - суд дійшов висновку, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» є 09.12.2009 р.

Пунктом 3.7. рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 передбачено, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Згідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до п. 12.5. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких встановлює наявність чи відсутність певних обставин, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи до уваги відсутність висновку експертизи у даній справі, суд приймає рішення за наявними у справі документами, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи міститься фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31 грудня 2009 року, з якого вбачається, що на кінець звітного періоду у відповідача обліковуються активи на загальну суму 2 413 600, 00 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем фактично не було внесено до статутного капіталу відповідача майна на суму 449 270,00 грн. спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: квитанцією № 42129 від 08.02.06 р. підтверджується перерахування ОСОБА_1 8 758, 00 грн. до статутного капіталу відповідача; у матеріалах справи містяться договори купівлі-продажу спірного майна відповідачем іншій особі, які не визнані недійсними, відповідні акти прийому-передачі; з документів бухгалтерської звітності відповідача - оборотно-сальдовою відомості по рахунку 46 за період з 01.01.07р. до 31.01.11р., вбачається, що за вказаний період ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу відповідача майно загальною вартістю 458 028,00 грн.

Таким чином, суд визнає доведеним факт внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу відповідача 458 028,00 грн. за рахунок майна та коштів за період з 01.01.2007 р. до 31.03.2011 р.; станом на 31.01.11 р. ОСОБА_1 недовнесено до статутного капіталу відповідача 87 972,00 грн. Тож, доводи відповідача про те, що спірне майно (обладнання) фактично не передавалося позивачем до статутного капіталу відповідача суд визнає необгрунтованими.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується внесення позивачем внесків до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» на загальну суму 458028,00 грн., що складає 32,7% від загальної суми статутного капіталу відповідача, суд приходить до висновку про можливість виплати позивачеві дійсної вартості частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу (п. 30 Постанови Плунуму Верховного Суду України від 24.10.08р. №13).

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявленої до стягнення суми, судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує розрахунок суду, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 458 028, 00 грн.

Приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, здійснивши оцінку наявних у справі документів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в сумі 458 028, 00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС Монтаж» (03113, м. Київ, пр. Перемоги, 68/1, оф. 62, код ЄДРПОУ 34926578), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 458 028, 00 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч двадцять вісім грн. 00 коп.) грн., 4 580, 28 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят грн. 28 коп.) грн. - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.05.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.