Рішення

від 14.05.2014 по справі 264/9759/13-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/9759/13-ц

2/264/1303/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Клоковій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі - Сервіс», треті особи - диспансерне відділення №2 Протитуберкульозного диспансеру м. Маріуполя, Протитуберкульозний диспансер м.Маріуполя, про визнання наказу про перевід неправомірним та його скасування, поновлення на роботі, зобов'язання надати роботу та визнання наказу про скасування наказу в частині прийому на роботу неправомірним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі - Сервіс» про визнання наказу про перевід неправомірним, скасування наказу про звільнення у зв'язку із переводом, поновлення на роботі та зобов'язання надати роботу відповідну стану здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 05.11.1987 року він працював на ПАТ «ММК ім. Ілліча», де 29.03.2013 року був звільнений у зв'язку із переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс». 25.03.2013 року він підписав заяву про звільнення за переводом, при цьому не знав про те, що йому буде надана робота, яка не відповідає його стану здоров'я. в цей період він проходив лікування у протитуберкульозному диспансері і не мав дозволу працювати. Вважає, що за своїм станом здоров'я із хворобою туберкульоз його не мали право переводити та приймати до підприємства харчової промисловості, яким він вважає ТОВ «УГХТ-Сервіс», а ПАТ «ММК ім. Ілліча» скористалось його хворобливим станом. З моменту прийняття його на роботу до ТОВ «УГХТ-Сервіс» з 01.04.2013 року по 14.09.2013 року він перебував на амбулаторному лікуванні у протитуберкульозному диспансері, а з 15.09.2013 року - на стаціонарному лікуванні. При цьому листки непрацездатності йому не надавались через тривалість хвороби і наявність довідки до акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності. Проте, незважаючи на це, ТОВ «УГХТ-Сервіс» у жовтні 2013 року направило на його адресу лист з пропозицією забрати трудову книжку у зв'язку із скасуванням наказу про прийом на роботу. Із зазначеним наказом його до теперішнього часу не ознайомили. Просив визнати неправомірним та скасувати наказ про звільнення за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс» №635 від 28.03.2013 року як такий, що порушує права інваліда, поновити його на роботі на ПАТ «ММК ім. Ілліча» та зобов'язати ПАТ «ММК ім. Ілліча» надати позивачу роботу, яка відповідає його стану здоров'я відповідно до рекомендацій МСЕК. (а.с. 2-3).

В ході судового розгляду позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати наказ про звільнення від 20.09.2013 року неправомірним та таким, що порушує його права; визнати факт відсутності видачі наказу про звільнення від 20.09.2013 року ОСОБА_1 та факт відсутності виклику позивача на комісію по розслідуванню його відсутності на робочому місті працедавцем ТОВ «УГХТ-Сервіс». Зазначив, що наказ від 20.09.2013 року був винесений у період його знаходження на стаціонарному лікуванні у протитуберкульозному диспансері, тому не може бути законним. (а.с. 65-66).

В судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, уточнила позовні вимоги і просила визнати наказ №122-к від 20.09.2013 року про скасування наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 неправомірним та скасувати його. (а.с. 102).

Позивач у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його присутності через хворобу за участю його представника ОСОБА_2 зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 15).

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові та пояснила, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «ММК ім. Ілліча» з 1987 року. У березні 2013 року за його заявою позивача було звільнено за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс». Відповідний наказ від 28.03.2013 року позивач отримав. При цьому з лютого 2013 року по серпень 2013 року він знаходився на амбулаторному лікуванні у протитуберкульозному диспансері м. Маріуполя, проте листки непрацездатності йому не видавались, оскільки він мав інвалідність 2 групи у зв'язку із захворюванням. У довідці до акту огляду МСЕК зазначено, що позивач може бути допущений до роботи тільки після одужання. За таких обставин вважає, що позивача незаконно звільнили як інваліда, не переконавшись у тому, що йому буде надана робота, що відповідатиме стану його здоров'я. Заяву про звільнення за переводом він писав власноруч, проте він не мав іншого вибору через скорочення його посади та не знав про наслідки через юридичну необізнаність. Також ТОВ «УГХТ-Сервіс» не мало право приймати його на роботу без відповідних рекомендацій МСЕК та допуску до роботи. 20 вересня 2013 року, як пізніше дізнався позивач, було винесено наказ про його звільнення з підприємства, проте на той час він знаходився на стаціонарному лікуванні у диспансері. З огляду на це, ТОВ «УГХТ-Сервіс» не мало права приймати рішення про його звільнення. Наказ про скасування наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 позивачу не надавався, він з ним не ознайомлювався. Позивач до теперішнього часу знаходиться на стаціонарному лікуванні, відомостей про приблизний строк одужання немає. Просила визнати неправомірним наказ ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 635 від 28.03.2013 року про звільнення позивача за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс», скасувати його та поновити його на роботі, зобов'язавши надати ОСОБА_1 відповідну його стану здоров'я роботу відповідно до рекомендацій МСЕК. Також просила визнати наказ ТОВ «УГХТ-Сервіс» № 122-к від 20.09.2013 року про скасування наказу про прийом на роботу за переводом з ПАТ «ММК ім. Ілліча» від 01.04.2013 року №04к в частині прийому ОСОБА_1 незаконним та скасувати його. Щодо заявлених позивачем позовних вимог про визнання фактів відсутності видачі наказу про звільнення від 20.09.2013 року ОСОБА_1 та виклику позивача на комісію по розслідуванню його відсутності на робочому місті працедавцем ТОВ «УГХТ-Сервіс», не наполягала на їх задоволенні через те, що вказані факти були визнані представником ТОВ «УГХТ-Сервіс» у судовому засіданні.

Представник Відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 з 24.01.2011 року за його заявою та згідно рекомендацій МСЕК був переведений на посаду прибиральника виробничих приміщень ПАТ «ММК ім. Ілліча». ОСОБА_1 тривалий час хворів на туберкульоз і був інвалідом 2 групи. Під час роботи на ПАТ «ММК ім. Ілліча» він регулярно надавав листки непрацездатності, які оплачувались роботодавцем. Між тим, по закінченню 10 місяців лікарняні видавати перестали. ПАТ «ММК ім. Ілліча» знало про хворобу позивача, мало довідку про присвоєння йому групи інвалідності і неможливості до одужання виконувати роботу і вважало поважними причини його невиходу на роботу. У 2013 році на підприємстві було видано наказ про передачу функцій побутового обслуговування та охорони окремо розташованих будівель на сервісне обслуговування ТОВ «УГХТ-Сервіс». У зв'язку із цим до зазначеного підприємства за їх згодою мали бути переведені сторожи, прибиральники побутових приміщень та території. Фактично робоче місце працівників не змінювалось, а змінювалось лише місце роботи. Усім працівникам надавалась можливість перевестись до ТОВ «УГХТ-Сервіс». Ті з працівників, хто не бажав цього, звільнялись за п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач погодився перевестись на інше підприємство, добровільно написав заяву про звільнення за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс» і його було звільнено на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України. Звільнення відбувалось за ініціативою працівника, тому знаходження його у той час на амбулаторному лікуванні не було перешкодою. З 2007 року ОСОБА_1 не проходив медичні огляди за місцем роботи, оскільки фактично не приступав до роботи, а на момент їх проведення з поважних причин не знаходився на роботі. Вважає, що ПАТ «ММК ім. Ілліча» не порушило процедуру звільнення позивача за п. 5 ст. 36 КЗпП України и вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення його на роботі є безпідставними. Крім того, наказ про звільнення був отриманий позивачем 29.03.2013 року, а з позовом звернувся у листопаді 2013 року. Таким чином ним пропущений місячний строк для звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Відповідача ТОВ «УГХТ-Сервіс» Макарова О.М. в судовому засіданні позовні вимоги також не визнала та пояснила, що у період з 29.03.2013 року по 05.04.2013 року з ПАТ «ММК ім. Ілліча» до ТОВ «УГХТ-Сервіс» централізовано передавались документи працівників, звільнених з комбінату по переводу до підприємства відповідача, а саме трудові книжки, особові справи, довідки. Документи надійшли щодо 820 осіб. Протягом 10 днів передані документи були розібрані. В особовій справі ОСОБА_1 була наявна довідка до акту огляду МСЕК про встановлення другої групи інвалідності із зазначенням, що позивач знаходиться під наглядом протитуберкульозного диспансеру м. Маріуполя і після закінчення лікування зможе приступити до роботи. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 01.04.2013 року. При прийомі на роботу працівники не проходили медичні огляди, оскільки було прийняте рішення вважати дійсними результати медичних оглядів, що були проведені у ПАТ «ММК ім. Ілліча». З першого дня прийняття позивача на роботу його ніхто не бачив та до роботи він не приступав. З наявної в матеріалах справи довідки до акту огляду МСЕК у ТОВ «УГХТ-Сервіс» знали про хворобу позивача та його лікування. Через чотири місяці після прийому ОСОБА_1 на роботу та його відсутності на робочому місці, відділ кадрів направив позивачу лист з проханням прийти на роботу з приводу невиходів на роботу. На зазначену вимогу прийшов сам позивач та пояснив, що в період його роботи на ПАТ «ММК ім. Ілліча» від нього не вимагали надання лікарняних листів за період його лікування, тому він вважав, що у ТОВ «УГХТ-Сервіс» також листки непрацездатності надаватись не повинні. Позивач був переведений на їх підприємство, проте робоче місце його залишалось тим самим. Вважає, що оскільки позивач не надав листки непрацездатності за період його відсутності на роботі, мали місце прогули. З цих підстав 20.09.2013 року керівництвом підприємства було винесено наказ про скасування наказу в частині прийому ОСОБА_1 на роботу за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс», проте позивач з ним ознайомлений не був. Трудова книжка до теперішнього часу знаходиться у відділі кадрів ТОВ «УГХТ-Сервіс». Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Відповідача ТОВ «УГХТ-Сервіс» Антощук О.С. в судовому засіданні позовні вимоги також не визнала, пояснивши, що позивач наказом ТОВ «УГХТ-Сервіс» №04к від 01.04.2013 року був прийнятий до штату підприємства на посаду прибиральника виробничих приміщень у зв'язку із виводом зі складу ПАТ «ММК ім. Ілліча» прибиральников виробничих приміщень. З моменту прийому ОСОБА_1 на роботу не вийшов, не надавши при цьому жодних документів, що підтвердили б поважність причин неявки. За даним фактом було проведено службове розслідування, в результаті якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у протитуберкульозному диспансері м. Маріуполя, у жовтні 2012 року йому була присвоєна група інвалідності із зазначенням, що він зможе працювати у не протипоказаних умовах праці після закінчення лікування. На підставі викладеного було видано наказ №122к від 20.09.2013 року про скасування наказу №04к від 01.04.2013 року в частині прийому ОСОБА_1 на роботу за переводом, оскільки позивач фактично не приступив до виконання своїх обов'язків. Після видання цього наказу позивачу направлялись повідомлення про необхідність з'явитись за отриманням трудової книжки до відділу кадрів, проте до теперішнього часу він не прийшов. Вважає, що позивач ще у 2012 році мав бути звільненим з ПАТ «ММК ім. Ілліча» після присвоєння йому 2 групи інвалідності за п.2 ст. 40 КЗпП України. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи КЛЗ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Маріуполя» в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 на сьогоднішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні у протитуберкульозному диспансері м. Маріуполя, є непрацездатним, має відкриту форму туберкульозу. Захворювання було виявлене у позивача у 2001 році, рецидив настав у 2007 році і у 2009 році був поставлений діагноз - хронічний туберкульоз. Протягом зазначеного часу йому періодично після лікування надавались допуски до роботи. Після встановлення у 2012 році другої групи інвалідності він може працювати тільки після закінчення лікування, проте протягом самого лікування є непрацездатним. Їх медична установа надавала листки непрацездатності протягом 300 днів, які спливли 01.10.2012 року, коли йому присвоїли групу інвалідності. З цього часу він дотепер безперервно проходить лікування. ТОВ «УГХТ-Сервіс» направляло на адресу диспансеру запит щодо знаходження ОСОБА_1 на лікуванні, однак це відбувалось у листопаді 2013 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 05.11.1987 року (запис №2) був прийнятий на роботу до ПАТ «ММК ім. Ілліча» контролером у виробництві чорних металів. Пізніше 24.01.2011 року (запис №9) був переведений на тому ж підприємстві прибиральником виробничих приміщень (інвалідний штат). (а.с. 84-86).

29.03.2013 року за розпорядженням №635 від 28.03.2013 року позивач на підставі особистої заяви від 25.03.2013 року був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс», а 01.04.2013 року наказом ТОВ «УГХТ-Сервіс» №04к від 01.04.2013 року прийнятий до штату ТОВ «УГХТ-Сервіс» прибиральником виробничих приміщень. (а.с. 25, 27, 79).

20.09.2013 року наказом №122к ТОВ «УГХТ-Сервіс» наказ №04к від 01.04.2013 року в частині прийому на роботу ОСОБА_1 був скасований. Підставою для цього був акт службового розслідування від 20.09.2013 року ТОВ «УГХТ-Сервіс» за фактом невиходу ОСОБА_1 на роботу з 01.04.2013 року за яким встановлено, що позивач з моменту працевлаштування по 20.09.2013 року не виходив на роботу, при цьому не надавав документів для підтвердження поважності причин відсутності. За даними, які були з'ясовані ТОВ «УГХТ-Сервіс» у ході службового розслідування, ОСОБА_1 перебуває на обліку в міському протитуберкульозному диспансері і з 17.08.2012 року по 01.10.2012 року знаходився на лікарняному листку, по закінченню якого позивачу була призначена друга група інвалідності. За станом здоров'я позивач не може працювати серед людей та його потрібно було звільнити за станом здоров'я ще з ПАТ «ММК ім. Ілліча». ОСОБА_1 не виходив на роботу до ПАТ «ММК ім. Ілліча», а також після переведення його - до ТОВ «УГХТ-Сервіс», в результаті здійснив прогули без поважних причин. (а.с. 51, 18).

Перевіряючи законність звільнення позивача з ПАТ «ММК ім. Ілліча» за переводом та прийняття його до ТОВ «УГХТ-Сервіс» суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Згідно статті 32 КЗпП України переведення на інше підприємство, в установу, організацію допускається тільки за згодою працівника.

За угодою сторін може припинятись як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе у будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнуто угоду про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити як з боку працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо інша сторона погоджується з висловленою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи.

Умовою здійснення переведення на іншу роботу є згода працівника на переведення, розпорядження вищого за підлеглістю органу або погодження між керівниками обох заінтересованих підприємств чи організацій, наказ власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про припинення трудового договору у зв'язку з переходом на інше підприємство чи в організацію.

Згідно матеріалів справи позивач звернувся до ПАТ «ММК ім. Ілліча» із заявою від 25.03.2013 року про звільнення його з 29.03.2013 року за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс». (а.с. 27).

На підставі цієї заяви був виданий наказ №635 від 28.03.2013 року про припинення трудового договору та звільнення позивача з 29.03.2013 року за переводом до ТОВ «УГХТ-Сервіс» за п.5 ст. 36 КЗпП України, з яким позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис. (а.с. 25).

Після цього позивач звернувся до директора ТОВ «УГХТ-Сервіс» із відповідною заявою від 01.04.2013 року про прийняття до штату за переводом із ПАТ «ММК ім. Ілліча» на посаду прибиральника виробничих приміщень. (а.с. 83).

Наказом №04 від 01.04.2013 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «УГХТ-Сервіс» прибиральником виробничих приміщень. (а.с. 79).

Наведеними матеріалами справи підтверджується, що звільнення позивача з ПАТ «ММК ім. Ілліча» та переведення його до ТОВ «УГХТ-Сервіс» відбулось за добровільною письмовою згодою позивача, з дотриманням відповідної процедури та прав працівника. Відтак правових підстав для визнання незаконності звільнення з ПАТ «ММК ім. Ілліча» і скасування відповідного наказу про звільнення у суду не має. У зв'язку із цим відсутні також підстави для поновлення позивача на роботі в ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Разом з тим, наказ №122к від 20.09.2013 року ТОВ «УГХТ-Сервіс» про скасування наказу №04к від 01.04.2013 року в частині прийому на роботу ОСОБА_1 є незаконним.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між позивачем та ТОВ «УГХТ-Сервіс», суд виходить із наступного.

01.04.2013 року наказом №04к позивач був прийнятий до штату ТОВ «УГХТ-Сервіс» за переводом з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на посаду прибиральника виробничих приміщень. (а.с. 79).

Наказом №122к від 20.09.2013 року у зв'язку із виявленням фактів здійснення прогулів ОСОБА_1, наказ №04к від 01.04.2013 року про прийом на роботу за переводом з ПАТ «ММК ім. Ілліча» в частині його прийому на роботу був скасований, про що внесений відповідний запис до трудової книжки позивача, та трудові правовідносини між сторонами припинені. (а.с. 80). За своїм правовим змістом цей наказ є наказом про звільнення позивача, оскільки його наслідком було розірвання трудового договору, припинення трудових правовідносин із позивачем та звільнення із займаної посади.

Згідно статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких є також підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП).

За змістом статті 40 КЗпП України вбачається, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, визначених цією статтею. Також статтею 41 КЗпП України визначені додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників та за певних умов.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України та Міністерства юстиції України від 29.07.93 року N 58, передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Про вказані вимоги також зазначено в листі Міністерства соціальної політики України, від 23.12.2011р № 355/06/186-11 «Щодо порядку розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом».

За наведеними положеннями законодавства під час звільнення, розірвання трудового договору має бути зазначена, як в наказі, так і в трудовій книжці правова підстава та пункт КЗпП України, за яким відбувається припинення трудових відносин та звільнення працівника.

Натомість ТОВ «УГХТ-Сервіс» у наказі №122к від 20.09.2013 року та в трудовій книжці позивача не зазначило статтю та пункт КЗпП України, за якими відбулось розірвання трудового договору, не навело правову підставу згідно вимог ст. 40 або 41 КЗпП України, чим порушило права позивача та вимоги законодавства.

Крім того, нормами діючого трудового законодавства не передбачено такої форми розірвання трудового договору як скасування наказу про прийом на роботу.

Згідно наказу №122к від 20.09.2013 року підставою для скасування наказу про прийом позивача на роботу був акт службового розслідування, в якому зазначалося, що позивач з моменту працевлаштування по 20.09.2013 року не виходив на роботу до ТОВ «УГХТ-Сервіс», при цьому не надавав документів для підтвердження причин відсутності, здійснював прогули без поважних причин.

Проте за даними матеріалів справи згідно відповіді Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський протитуберкульозний диспансер м.Маріуполя» вих. №1094 від 30.12.2013 року позивач у період з 26.02.2013 року по 03.08.2013 року продовжував амбулаторне лікування з приводу рецидива туберкульозу. За результатами контрольного обстеження 13.09.2013 року направлений до стаціонарного відділення у зв'язку із бациловиділенням. Госпіталізований до відділення №2 КЛПУ «ГПТД м. Маріуполя» 15.09.2013 року, де знаходиться на лікуванні до теперішнього часу. У хворого стійке бациловиділення, що являє епідемічну небезпеку. (а.с. 38).

Згідно відповіді КЛПЗ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Маріуполя» вих.№1057 від 29.11.2013 року позивач 02.10.2012 року визнаний інвалідом 2 групи по туберкульозу. Листки непрацездатності видавались з 13.12.2011 року по 02.10.2012 року. За станом здоров'я потребував подальшого лікування без видачі листка непрацездатності. Лікувався в тубстаціонарі з 05.10.2012 року по 21.02.2013 року, продовжив лікування амбулаторно з 26.02.2013 року по 03.08.2013 року. Контрольне обстеження не пройшов своєчасно, оскільки не з'являвся до диспансерного відділення. Бациловиділення продовжується. З 15.09.2013 року продовжує лікування в умовах тубстаціонару. Непрацездатний. (а.с. 48).

Також ще однією відповіддю від 15.10.2013 року вих. №874 КЛПЗ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Маріуполя» повідомило, що позивач на той час з 16.09.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні у 2 відділенні з діагнозом інфільтративний туберкульоз в/д лівої легені, деструкція+ мікобактерії туберкульозу + категорія 4. Хворому лікарняний листок не буде виданий, так як не був затребуваний.

За наведеними відповідями лікувальної установи позивач через наявну хворобу був увесь цей час непрацездатний та не міг прибути на роботу та виконувати покладені на нього обов'язки.

Згідно статті 6 «Конвенції Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року" від 22.06.1982 року, Ратифікована Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року N 3933-XII, яка є частиною національного законодавства, тимчасова відсутність на роботі у зв'язку з хворобою або травмою не є законною підставою для звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

При цьому в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголошено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Натомість відповідач ТОВ «УГХТ-Сервіс» не дотримався вказаних вимог закону та в період непрацездатності позивача допустив його звільнення, чим порушив вимоги закону.

Крім того, відсутність листка непрацездатності не є безумовною підставою для визнання факту прогулу, оскільки згідно пункту 2.1 Наказу/Інструкції Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13.11.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» (далі - Інструкція) листок непрацездатності видається у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

Пункт 4.3 Інструкції закріплює, що у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов'язково вказується у листку непрацездатності.

Як вбачається із довідки МСЕК серія 10 ААБ №363893 від 02.10.2012 року позивачу була встановлена друга група інвалідності строком до 01.11.2013 року В подальшому довідкою серія 10 ААВ №436621 від 20.10.2013 року вказана інвалідність була продовжена до 30.10.2014 року. (а.с. 7).

Таким чином, позивач у період своєї тимчасової непрацездатності, яка виникла в період загострення хвороби, мав право перебувати на лікарняному без отримання листка непрацездатності та без пред'явлення його працедавцю, оскільки йому з жовтня 2012 року була встановлена друга група інвалідності. Тому доводи Відповідача ТОВ «УГХТ-Сервіс» щодо відсутності у позивача листка непрацездатності в період з часу його прийняття на роботу по день звільнення не є законною підставою для розірвання трудового договору, оскільки позивачем були надані інші медичні документи, які підтверджують наявність тривалої хвороби і тимчасову непрацездатність позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування наказу №122к від 20.09.2013 року ТОВ «УГХТ-Сервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань представника позивача на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «УГХТ-Сервіс» з порушенням процедури, а саме без проведення медичного огляду та встановлення стану здоров'я позивача, без відповідного допуску до роботи, суд вважає необхідним зазначити, що позивачем наказ від 01.04.2013 року №04к не оскаржується, тому зазначене питання не є предметом розгляду даної цивільної справи.

Позивачем також заявлені вимоги про визнання факту відсутності видачі наказу про звільнення від 20.09.2013 року ОСОБА_1 та факту відсутності виклику позивача на комісію по розслідуванню його відсутності на робочому місті працедавцем ТОВ «УГХТ-Сервіс». Зазначені вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, які просить встановити позивач, не мають юридичного значення і від їх встановлення не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадянина. До того ж, факт ненадання позивачу наказу №122к від 20.09.2013 року після його винесення визнаний представником ТОВ «УГХТ-Сервіс» у судовому засіданні, як і той факт, що позивача не викликали на комісію по розслідуванню причин його відсутності на роботі. Таким чином у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку з тим, що позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору та його вимоги задоволенні частково, то з відповідача ТОВ «УГХТ-Сервіс» слід стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 24, 32, 36, 4, 41 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України та Міністерства юстиції України від 29.07.93 року N 58, Конвенцією Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року" від 22.06.1982 року, Наказом/Інструкцією Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13.11.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», Постановою Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі - Сервіс» про визнання наказу про перевід неправомірним та його скасування, поновлення на роботі, зобов'язання надати роботу та визнання наказу про скасування наказу в частині прийому на роботу неправомірним та його скасування задовольнити частково.

Визнати неправомірним наказ ТОВ «УГХТ - Сервіс» №122к від 20.09.2013 року в частині скасування наказу №04к від 01.04.2013 року про прийом на роботу за переводом з ПАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_1.

Скасувати наказ ТОВ «УГХТ - Сервіс» №122к від 20.09.2013 року в частині скасування наказу №04к від 01.04.2013 року про прийом на роботу за переводом з ПАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ «УГХТ - Сервіс» (87506, м. Маріуполь, вул. Свободи, 20, ЄДРПОУ 38460828) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 19.05.2014 року.

Суддя: О. О. Хараджа