Ухвала

від 13.05.2014 по справі 820/4184/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/53576/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Третьякова Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року у справі№ 820/4184/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ананта» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року у справі № 820/4184/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000392208 від 16.05.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу проти вимог та доводів, викладених в касаційній скарзі, заперечує, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ананта» з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по придбанню імпортного товару згідно з ВМД №№ 120792, 122286, 122622, 124754, 124876, 129616 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, складено акт № 1482/22.3/31152527 від 19.04.2013 року, яким зафіксовано порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 16.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000392208, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ананта» за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 340 205,75 грн., з них за основним платежем - 4 039 361,00 грн. та за штрафними санкціями - 300 844,75 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТОВ «Ананта» віднесено до складу витрат витрати на придбання лікарських засобів у фірми Ананта Медікаер ЛТД, Великобританія за цінами, що значно відрізняються від «звичайних» на відповідні лікарські засоби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ананта» (Україна) як покупцем, в особі директора Каушіка Абхішека, та «Ананта Медікеар Лтд.» (Великобританія) як продавцем, в особі директора Джаін П.К., 05.03.2010 року о укладено контракт № AM/AU/01 з щодо поставок лікарських засобів в асортименті, згідно специфікацій, за ціною продавця, відповідно до п. 2.2 якого в ціну товару включені всі затрати продавця на умовах поставки, вказаних в п. 5.2 цього контракту.

Платіж за поставлений товар, відповідно до п. 3.1 контракту здійснюється в доларах США банківським переводом згідно інвойсу.

Крім цього, згідно із п. 4 «Вантажовідправник» контракту передбачено що одним із вантажовідправників за контрактом є Фламінго Фармасьютикалс Лтд. 7/1 Корпорейт парк, Сион-Тромбой Роад, Чембур, Мумбай-400071, Індія.

05.05.2010 року сторони вищезазначеного контракту підписали додаткову угоду № 1, в п. 1 якої визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США, євро, або англійських фунтах стерлінгах к долару США на день платежу.

В подальшому, на підставі підписаного контракту, ТОВ «Ананта» як покупець, у період 2011 року отримувала товар - лікарські засоби від продавця - «Ананта Медікеар Лтд.» (Великобританія), за цінами які пропонував продавець.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на пп 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, ст. 39, п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, пп. пп. 1.20.1, 1.20.8 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходили з необґрунтованості використання інформації про укладені на момент продажу лікарських засобів договорів між виробником Фламінго Фармасьютикалс Лтд (Індія) та Ананта Медікеар Лтд (Великобританія), та між Ананта Медікеар Лтд (Великобританія) та ТОВ «Ананта» (Україна) для визначення звичайної ціни товару, оскільки Ананта Медікеар Лтд (Великобританія) є власником прав на торгові знаки на деякі лікарські засоби та є власником реєстраційних посвідчень на такі лікарські засоби, а з інших є ексклюзивним дистриб'ютером такої продукції на території України.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що оскільки ТОВ «Ананта» напряму у виробника Фламінго Фармасьютикалс Лтд. (Індія) товар придбати не могло, так як це б порушило законні права компанії АНАНТА МЕДІКЕАР ЛТД, тому умови ексклюзивної Дистрибюційної угоди від 10.12.2009 року не є співставними з умовами угоди № АМ/АІІ/01 від 05.03.2010 року та не можуть доводити рівень звичайної ціни по ній.

При цьому, з відповіді, отриманої Харківською обласною митницею від митних органів Індії № MOS /Trade/6-1/Ukrane/23/2011/P-269 від 09.10.2012 року, наданої митними органами Індії на запит Держмитслужби України від 07.11.2011 року № 20/1-11/07719 вбачається, що компанія M/s Flamingo Pharmaceuticals Limited, Mumbai, видала рахунки на відправлення до компанії M/s Vinderstone Ltd, Belize, як покупця та ТОВ «Ананта», України, як одержувача (т. 1 а. с. 263-265).

Також вказано, що товари, експортовані M/s Flamingo Pharmaceuticals Limited, Mumbai до ТОВ «Ананта», Україна, як одержувача за період з грудня 2010 року, відправлені до ТОВ «Ананта», Україна і компанія M/s Vinderstone Ltd, Belize була покупцем товарів.

Крім того, у інвойсах, наявних в матеріалах справи, в графі покупець вказано M/s Vinderstone Ltd, Belize.

Проте, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції, не надали належної оцінки вказаним обставинам, обмежившись твердженням про те, що згідно дистриб'юторської угоди від 10.12.2009 року між виробником та Ананта МЕДІКЕАР ЛТД., а Фламінго Фармасьютикалс Лтд. (Індія) не має права продавати лікарські засоби будь якій стороні, на території України, крім компанії Ананта МЕДІКЕАР ЛТД, а тому у платника відсутня можливість придбати товар за нижчими цінами. Однак з наявних в справі документів вбачається, що такі ж медикаменти позивачу поставлялися через іншу компанію, зокрема, M/s Vinderstone Ltd, Belize, що ставить під сумнів доводи про право придбавати позивачем зазначені в акті медикаменти виключно від АНАНТА МЕДІКЕАР ЛТД.

Також ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року призначено судово-економічну експертизу у справі № 820/4184/13-а та винесено на розгляд питання: чи підтверджуються документально висновки акта № 1482/22.3/31152527 від 19.04.2013 року частині порушення з боку ТОВ «Ананта» п. 138.1, ст. 138, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України та чи відповідає рівень звичайних цін, зазначений ТОВ «Ананта Україна», рівню звичайних цін за аналогічні товари на території України?

У висновку судово-економічної експертизи від 10.07.2013 року № 6026 експерт вказав про неможливість відповісти на друге питання у зв'язку з відсутністю відповідної компетенції.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України в разі необхідності з'ясування питання відповідності рівню звичайних цін за аналогічні товари на території України повинен був призначити товарознавчу експертизу, за результатами, якої на підставі застосування спеціальних знань, можливо вирішити таке витання.

Призначення експертизи ухвалою від 10.07.2013 року свідчить про необхідність суду отримати висновок експерта на питання, які потребують спеціальних знань. Проте, обраний вид експертизи унеможливив отримання такого висновку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова місцевого адміністративного суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції законні визнає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвалених у справі судових рішень першої та апеляційної інстанції, підстав для закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 228 КАСу України немає, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року у справі № 820/4184/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак