Ухвала

від 12.05.2014 по справі 0870/1191/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/800/55903/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року

у справі №0870/1191/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 09.12.2011 року № 0001670808.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Запоріжкокс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з контрагентом ПП «Укрграндбуд» за період з 03.02.2009 року по 15.06.2011 року відповідачем складено акт №207/08-08/00191224 від 16.09.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПАТ «Запоріжкокс» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11150 грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року на суму 11150 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001470808 від 04.10.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16725,00 грн., в тому числі за основним платежем 11150,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) 5575,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій області №5590/10/25-020 від 09.12.2011 року податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПН у м. Запоріжжі від 04.10.2011 року №0001470808 скасоване в частині зайво застосованої штрафної санкцій на суму 2787,50 грн. Прийнято податкове повідомлення-рішення №0001670808 від 09.12.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 13 937,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 11 150,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у розмірі 2787,50 грн.

У задоволенні повторної скарги позивачу відмовлено.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та його контрагентом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно із положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «Укрграндбуд» на підставі договору поставки товару.

Виконання даних господарських операцій та правомірність віднесення сплачених за отримані послуги коштів до валових витрат підтверджується зокрема, видатковими, прибутковими та податковими накладними, рахунком-фактурою, карточками складського обліку матеріалів, платіжними документами про оплату товару, подорожнім листом, актом прийому-передачі.

Подальший рух придбаних товарів для використання у власній господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що спростовує висновок про безтоварність операцій. Зазначений висновок також підтверджується показаннями свідків по справі.

За таких обставин, податковим органом не доведено, що придбання товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача, а наявні у матеріалах справи копії первинних документів підтверджують право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Оскільки в недодержання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі №0870/1191/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук