Рішення

від 19.05.2014 по справі 613/2011/13-ц

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/2011/13-ц Провадження № 2/613/53/14 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді - Уварової Ю.В.

за участі секретаря -Христенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богодухові цивільну справу за позовом ПАТ "Богодухівський хлібзавод "АПІ-ПЛЮС" до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Богодухівський хлібзавод "АПІ-ПЛЮС" про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся позивач - Приватне акціонерне товариство «Богодухівський хлібзавод «АПІ-ПЛЮС» з позовом до ОСОБА_1, в якому просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку ПрАТ «АПІ-ПЛЮС», за адресою: АДРЕСА_1 та повернути ділянку у придатний стан, який існував до порушення прав власника ділянки, поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 3 липня 2013 року №5654177, серія ЯЯЯ №698693, земельна ділянка, площею 0,5391 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6320810100:00:001:0021 надана у приватну власність Приватному акціонерному товариству «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві приватної власності, знаходиться об'єкт рухомого майна - торговий павільйон, який згідно договору купівлі-продажу майна від 10.04.2012 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», належить відповідачу на праві власності.

Згідно акту вибору земельної ділянки під установку стаціонарного кіоску від 8 травня 2008 року та рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області №430 від 24 червня 2008 року, ВАТ «Богодухівський хлібозавод» надано дозвіл на установку стаціонарного кіоску по АДРЕСА_1 - строком на один рік. Поновлення дозволу не відбувалося.

Станом на 20 листопада 2013 року між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, що стосуються земельної ділянки, яка належить ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», договір оренди - відсутній, таким чином, зайняття відповідачем земельної ділянки порушує права власника.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що коли він приступив до обов'язків директора ПрАТ «АПІ-ПЛЮС», він зрозумів, що кіоск знаходиться на території заводу незаконно, у зв'язку з чим у лютому 2013 року з ОСОБА_1 був укладений договір оренди строком на один рік, при цьому з останнім було узгоджено, що у разі, якщо на території заводу почнеться реконструкція, він звільнить земельну ділянку раніше. ОСОБА_1 вчасно сплачував орендну плату, у теперішній час платежі не здійснює.

Крім того пояснив, що вимога про повернення ділянки в стан, який існував до порушення права не полягає в переобладнаннях та яких-то конкретних діях, ця вимога стосується того, щоб після звільнення земельної ділянки на ній не залишилось сміття.

Також зазначив, що торговий павільйон, по-перше, не є капітальною спорудою, а по-друге і так належить відповідачу, у зв'язку з чим останній може користуватись ним на свій розсуд, але має розташувати його в іншому місці. Щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, то вважав це неможливим, так як ділянка вже належить ПрАТ «АПІ-ПЛЮС».

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні основного позову.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нерухоме майно - торговельний павільйон (магазин) за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 10 квітня 2012 року та на земельну ділянку під вказаним торгівельним павільйоном, а також стягнути з ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» судові витрати.

В обґрунтування зустрічних вимог посилався на те, що 10 квітня 2012 року між ним та ВАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» було укладено договір купівлі-продажу майна, згідно якого продавець - ВАТ «Богодухівський хлібозавод «АГП-ПЛЮС» - зобов'язується передати у власність покупця - ОСОБА_1 торговельний павільйон за адресою АДРЕСА_1.

09 квітня 2013 року до ОСОБА_1 в торговельний павільйон, розташований за адресою АДРЕСА_1 прийшла ОСОБА_2 та запропонувала підписати Додаткову угоду (від 07 лютого 2013 року) до Договору купівлі- продажу - Договір оренди. ОСОБА_1 був впевнений, що додаткова угода регулюватиме оплату оренди земельної ділянки, але за для впевненості він запитав, що саме цей Договір регулює, на що отримав відповідь від представника ВАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», що ця Додаткова угода регулює та підтверджує наміри проводити оплату за оренду земельної ділянки, на якій розташовано торгівельний павільйон, після чого остання власноруч в дужках після слова «магазин» додала «оренда земельної ділянки», у зв'язку з чим ОСОБА_1 підписав цей договір.

Сплата за оренду земельної ділянки в період дії договору оренди земельної ділянки проводиться вчасно та без затримань - банківським переказом коштів на рахунок ПрАТ «Богодухівського хлібозаводу «АПІ-ПЛЮС».

Таким чином, враховуючи що він правомірно користувався земельною ділянкою та правомірно набув право власності на торговельний павільйон, вважав що також набув і право власності на земельну ділянку під павільйоном - на підставі ст.120 ЗК України.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що виходячи зі змісту основного позову та пояснень представника позивача, позивач визнає той факт, що торговельний павільйон належить ОСОБА_1, а враховуючи, що відповідно до положень ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, то примусове відчуження об'єкта права приватної власності /в даному випадку торгівельного павільйону, що належить ОСОБА_1/ - неможливе.

Також зазначила, що між ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» та ОСОБА_1 07.02.2013 року був укладений договір оренди земельної ділянки - строком до 31 грудня 2013 року. Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов'язався не перешкоджати використанню земельної ділянки та не відчужувати її протягом дії договору, тому на момент подачі позову ОСОБА_1 правомірно користувався земельною ділянкою.

11 липня 2013 року ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» надіслав ОСОБА_1 лист, в якому повідомлялось, що з 01 серпня 2013 року Договір оренди приміщення (оренди земельної ділянки) від 07 лютого 2013 року та використання її під магазин між зазначеними вище особами буде розірвано у зв'язку із закінченням строку дії рішення Виконавчого комітету Богодухівської Міської Ради. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» з запитом про надання копії рішення Виконавчого комітету Богодухівської Міської Ради, що підтверджує підставу про розірвання Договору оренди приміщення (оренди земельної ділянки), відповіді на свій лист не отримав, але почав отримувати погрози з боку керівництва ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» та вимоги знести торговий павільйон, але ОСОБА_1 продовжував сплачувати орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою. При цьому строк дії рішення Виконавчого комітету Богодухівської міськради від 24.06.2008 року, яке видавалось на один рік, та на яке посилається позивач в основному позові, на момент підписання договору купівлі-продажу та на момент підписання договору оренди вже скінчився, тобто позивач за основним позовом був завчасно згоден з умовами цих договорів, навіть за умови закінчення строку дії рішення міської ради.

Крім того пояснила, що згідно виданого технічного паспорту торговельний павільйон має цегляний фундамент і тому його неможливо зняти та перенести. А виходячи з положень ст.28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» торговий павільйон не відноситься до малих архітектурних форм, так як має площу по зовнішньому краю більшу за 30 кв.м.2, що підтверджується копією технічного паспорта, на 4 аркуші якого є відмітка про зовнішню площу.

Також вважала, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності як на торговельний павільйон так і на земельну ділянку під ним - на підставі ст.120 ЗК України, тому просила відмовити у задоволенні основного позову і задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника /за основним позовом/, дослідивши надані письмові докази, приходить до наступного.

Згідно з актом вибору земельної ділянки під установку стаціонарного кіоску і рішенням Богодухівської міської ради від 24.06.2008 року, Відкритому Акціонерному Товариству «Богодухівський хлібзавод», правонаступником якого є ПрАТ «Богодухівський завод АПІ-ПЛЮС» надано дозвіл на

установку стаціонарного кіоску по АДРЕСА_1 - строком на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за договором купівлі-продажу від 10.04.2012 року ОСОБА_1 придбав у ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» торговий павільйон літ. АДРЕСА_1 /а.с.16-17/.

Вказаний торговельний павільйон розташований на земельній ділянці, яка належить ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» на праві приватної власності, що підтверджується відповідними документами /копією договору купівлі-продажу, копією свідоцтва про право власності, копією витягу з реєстру речових прав - а.с.18, 6, 7/.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

07.02.2013 року між сторонами був укладений договір оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1, строк дії оренди - до 31.12.2013 року. Умовами договору також передбачено дострокове його розірвання, у зв'язку з чим ОСОБА_1 від голови правління ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» було надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору оренди у зв'язку з закінченням строку дії рішення Виконавчого комітету міськради та переоформленням технічної документації заводу та запропоновано прибрати малу архітектурну форму - магазин - з території заводу.

Незважаючи на отримання даного листа, протягом строку дії договору оренди, ОСОБА_1 продовжував користуватись земельною ділянкою та вчасно сплачувати орендну плату, що підтверджується копіями квитанцій та не заперечувалось сторонами, та перестав здійснювати виплати після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.391 Цивільного Кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.4 ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився, між сторонами відсутні врегульовані правовідносини з приводу користування цією земельною ділянкою, суд вважає, що права власника земельної ділянки порушені.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання права власності на торговельний павільйон та земельну ділянку під ним, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2012 року ОСОБА_1 дійсно придбав у ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» торговий павільйон літ. АДРЕСА_1. Даний договір укладено в простій письмовій формі та не зареєстровано у встановленому законом порядку - відповідно до положень ЦК та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакціях, що діяли на час укладення цього договору.

Згідно відповіді КП «Богодухівське БТІ», яка була надана на запит Голови правління ПАТ «Богодухівський хлібзавод АПІ-ПЛЮС» вбачається, що нежитлова будівля - магазин, на яку по замовленню користувача ОСОБА_1 був виданий технічний паспорт, побудований без відповідних дозволів і не прийнятий в експлуатацію. Замовнику /ОСОБА_1/ був виданий технічний паспорт із відміткою про самочинне будівництво та запропоновано звернутись до органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем /позивачем за зустрічним позовом/ не доведено, що він правомірно набув право власності на торговий павільйон по АДРЕСА_1 як на об'єкт нерухомості, а доводи ОСОБА_1 та його представника /з посиланням при цьому на ст.28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та технічний паспорт/ про те, що торговий павільйон, має цегляний фундамент та площу по зовнішньому контуру, більшу за 30 кв.м., і тому він не відноситься до тимчасових споруд, не є малою архітектурною формою та не може бути перенесений, висновків суду не спростовують - як в частині задоволення основного позову, так і в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на цей павільйон.

Право власності відповідача за основним та позивача за зустрічним позовом на павільйон як на об'єкт рухомого майна представником ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» не оспорюється.

Щодо вимоги про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень ст.120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до положень ст.126 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу торгового павільйону, право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчувалось:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою ;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

При цьому, відповідно до статей 81 та 82 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини, у разі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), а юридичні особи у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу. Відповідно до статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Таким чином, набуття права власності на будинок або іншу споруду на підставі договору купівлі-продажу неможна вважати автоматичною підставою набуття права власності і на частину земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Крім того, відповідно до ст.41 Конституції, ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Припинення права власності на земельну ділянку відповідно до ст.378 ЦК України можливе за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Підстави припинення права власності на земельну ділянку зазначені в ст.140 ЗК України.

Спірна земельна ділянка є власністю ПрАТ «АПІ-ПЛЮС», підстав для припинення права власності ПрАТ «АПІ-ПЛЮС» на спірну ділянку, визначених статтею 140 Земельного кодексу, судом не встановлено, таким чином, визнання за ОСОБА_1 права власності на частину цієї земельної ділянки, буде мати наслідком безпідставне позбавлення позивача за основним позовом частини належного йому на праві власності майна, таким чином у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу та оренди земельної ділянки строк дії рішення Богодухівської міської ради від 24.06.2008 року вже закінчився, також на висновки суду не впливає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ПАТ "Богодухівський хлібзавод "АПІ-ПЛЮС" - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ -