Постанова

від 22.05.2014 по справі 825/52/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/52/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

розглянув в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля», звернувся в суд з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 11.10.2013 року № 0001531500 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23533,50 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції, Козелецькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Земля і Воля» на розрахунковий рахунок за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2013 року № 000115/25-03-15/30866306.

Згідно Акта перевірки слідує, що відповідач встановив наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 1762,00 грн.; п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка не підлягає сплаті до бюджету, залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок занижено за червень 2013 року на 15248,00 грн., та завищено суму від'ємного значення, яке підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) за липень 2013 року в сумі 9038,00 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 14862,95 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за липень 2013 року (з додатками) було встановлено завищення суми від'ємного значення, яке підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) в сумі 4325,00 грн.

Із врахуванням зазначеного та даних додатка 2 (Д2.) до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТОВ «Земля і воля» постачальникам, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 153565,00 грн.

Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2013 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів /послуг, загальна сума ПДВ складає 153092,00 грн.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сума ПДВ залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок занижено за червень 2013 року в сумі 15248,00 грн., та завищення суми від'ємного значення, яке підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) в сумі 9038,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29359,50 грн. за штрафними санкціями, та № 0001491500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1762,00 грн. за основним платежем та 881,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23533,50 грн. за штрафними санкціями прийнято Козелецькою ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Земля і Воля» зареєстровано як юридична особа Бобровицькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 29.03.2000 року.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Земля і Воля» отримало свідоцтво № 100192583 НБ № 012156 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Земля і Воля» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Між ТОВ «Земля і Воля» та ТОВ «Біофорсе» укладено договір про надання послуг від 07.06.2013 року № 07/КП, відповідно до умов якого ТОВ «Біофорсе» бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультативні послуги на умовах, у строк та в обсязі, передбачених цим договором, а ТОВ «Земля і Воля» в свою чергу зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх у строк, за ціною та на умовах визначених цим договором.

Сторони дійшли згоди, що послуги, визначені як предмет цього договору на підставі наданих замовником документів, виконавець надає в такому обсязі:

- здійснює юридичний аналіз документів замовника;

- консультує з питань роз'яснення норм діючого законодавства України в сфері будівництва відповідно до умов даного договору, діючих державних будівельних норм і правил, вимог чинного в Україні законодавства, в т.ч., але не обмежуючись цим: Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- здійснює підготовку проектів документів для подачі заяви на отримання дозволу на будівництво на об'єкт: «будівництво складу для зберігання технічного рідкого аміаку марки «Б» ГОСТ 6221-90, ємкістю 1300 тон, розташованого в Чернігівській області, Бобровицькому районі, в межах Кобижчанської сільської ради».

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав первинні господарські документи, а саме: податкову накладну від 25.06.2013 року № 6251, акт надання послуг (виконання робіт), платіжне доручення від 25.06.2013 року № 5067, виписку по рахунку.

Разом з тим, у первинних документах за результатами виконання договору про надання інформаційно-консультативні послуги відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, одиниці виміру, обсяги господарських операцій, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх використання підприємством у власній господарській діяльності даного продукту. Крім того, акт надання послуги (виконання робіт) складено без зазначення дати його складання (а.с.43).

Будь-яких доказів отримання позивачем консультацій (довідки, письмові звіти, рекомендації, проекти документів, тощо) та використання їх в господарській діяльності (прийняття за їх результатами управлінських рішень) суду не надано.

Доказів того, що отримання ТОВ «Земля і Воля» дозволу на будівництво об'єкту від 20.06.2013 року № ІУ 115131710196 є наслідком саме отриманих за договором від 07.06.2013 року № 07/КП послуг, позивачем не надано.

Отже аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2013 року позивач закуповував у ПП «Корд» щебінь гранітний.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав первинні господарські документи, а саме: податкову накладну № 4 від 07.06.2013 року, видаткову накладну № РН-0000018 від 10.06.2013, платіжне доручення від 07.06.2013 року № 5051

Кошти за недопоставлену продукцію ПП «Корд» повернуло на рахунок ТОВ «Земля і Воля» в розмірі 21060,80 грн., що підтверджується банківською випискою.

Вказана операція не була відображена у розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача одночасно підлягають відповідному коригуванню в деклараціях з ПДВ того звітного податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем розрахунку.

За таких підстав, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції що не здійснення ТОВ «Земля і Воля» корегування суми податкового кредиту на суму повернутої оплати не є порушенням законодавства, оскільки це не вплинуло на суму податкового кредиту або податкового зобов'язання за результатом податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що нарахування відповідачем зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 11.10.2013 року № 0001531500 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23533,50 грн. за штрафними санкціями, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.