Ухвала

від 30.09.2014 по справі 825/52/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року м. Київ К/800/30784/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Блажівської Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року по справі № 825/52/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Бобровицьке відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23533,50 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23533,50 грн. за штрафними санкціями, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Козелецькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Земля і Воля», за результатами якої відповідачем встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0001531500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29359,50 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду не надані належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року по справі № 825/52/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБлажівська Н.Є. підписЦвіркун Ю.І.