Рішення

від 20.05.2014 по справі 916/832/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2014 р.Справа № 916/832/14

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБУС"

про стягнення 252015,76грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Березнякова І.В., довіреність №01-36/27 від 09.01.2014р.;

Від відповідача: Жекова Ю.Г., довіреність від 06.05.14р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ", в якій просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 385143,84грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.14р. порушено провадження у справі №916/832/14.

10.04.14р. від позивача надійшло клопотання(вх.№11338/14 від 10.04.14р.) згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази доплати судового збору.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи докази доплати судового збору.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 20.05.2014р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

15.05.14р. від позивача надійшла заява(вх.№2-1882 від 15.05.14р.) про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 252015,76грн.

Відповідач з позовними вимогами не згодний, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, проти позову заперечує, та просить суд застосувати позовну давність, а також в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№12493/14 від 15.05.14р.). Так в обгрунування відзиву зазначає про те, що 26.03.2013р. шляхом проведення Державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради державної реєстрації змін до установчих документів товариства, була здійснена змінена найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" на Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБУС». Крім того, рішення суду (про розірвання договору оренди) набрало законної сили 11.04.2009р., тобто з цієї дати Договір оренди вважається розірваним. Відповідно до п. 3.4. Договору оренди Орендодавець (позивач) зобов'язується передати Орендарю (відповідачу) в оренду приміщення, згідно з п. 1.1. цього Договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Проте, вказане зобов'язання Орендодавцем виконано не було, передача приміщення за Актом не відбулась та будь-яких актів приймання-передачі нежитлового приміщення під час укладання та виконання Договору оренди сторонами Договору оренди не підписувалось, у тому числі під час збільшення розміру площі нежитлового приміщення, що відбулось шляхом підписання додаткового погодження № 1 від 12.01.2006р. Належним виконанням зобов'язання з урахуванням вселення до орендованого приміщення без підписання Акта-приймання передачі (від орендодавця орендарю) було звільнення вказаного приміщення, що й було здійснено відповідачем в 2009р. Про факт звільнення орендованого приміщення ще в 2009 році свідчить лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №3391/10/1552.07-03 від 14.09.2014р. з якого вбачається, що податковою міліцією та податковою інспекцією із 2009 року неодноразово було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ "НАДІЯ" (код 22469074): м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1 де встановлено, що за зазначеною адресою ТОВ "НАДІЯ" не знаходилось. Місцезнаходження ТОВ "НАДІЯ" було встановлено лише в березні 2013р. за новою податковою адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, офіс 314. Підтвердженням звільнення орендованого приміщення ще до грудня 2012 року є Акт державного виконавця від 20.12.2012р., зі змісту якого вбачається, що на час вчинення виконавчих дій, представники ТОВ "НАДІЯ" та його посадові особи на території нежитлового приміщення вже не знаходились, приміщення було відключено від електропостачання та опалення, проводи обірвані, батареї опалення холодні. Крім того, умови договору щодо передання приміщення за актом не містять положень щодо обов'язкової письмової форми такого акту. Прийняття Орендарем в оренду приміщення без підписання відповідного акту має наслідком за собою передачу об'єкту оренди Орендодавцю без письмового оформлення акту приймання-передачі, що відповідає суті правовідносин. Після звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" орендованого приміщення, осінню 2009 року вхідні двері до нього були опечатані Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР, тобто подальше знаходження в ньому було неможливим. Жодних вимог щодо іншого способу повернення орендованого приміщення у зв'язку з розірванням договору, у тому числі проекту Акту приймання-передачі від Представництва по управлінню комунальною власністю ОМР не поступало. Отримання Відповідачем приміщення без підписання сторонами Договору оренди Акту приймання-передачі (в усній формі) унеможливлює підписання Акту приймання-передачі (про повернення приміщення). Також не згодний з розміром нарахованої позивачем неустойки. Так, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивачем була нарахована неустойка у розмірі 252015,76грн. Проте, як вбачається розрахунку неустойки, орендна плата за різні періоди нарахування неустойки встановлена у розмірах (з урахуванням ПДВ) від 4888,50грн. до 5615,46грн., в той час як встановлений розмір орендної плати за Договором оренди (з урахуванням змін внесених додатковим погодженням №2 від 30.04.2007р.) складав 3052,32грн. (з урахуванням ПДВ). Крім того, позов подано з порушенням строків позовної давності. Так договір оренди був розірваний за рішенням суду яке набрало законної сили 11.04.2009р. З урахуванням наведеного, відповідач повинен був передати приміщення позивачу до 26 квітня 2009р. Так строк виконання зобов'язання, за прострочення виконання якого в Позивача виникло право на нарахування неустойки - 27 квітня 2009р. Таким чином, строк давності за вимогами про стягнення неустойки сплинув 27 квітня 2012р.

20.05.14р. від позивача надійшли заперечення на відзив(вх..№12966/14 від 20.05.14р.), згідно яких просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 252015,76грн., та зазначає про те, що заявлена неустойка (ст. 785 ЦК України) не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), тому заява відповідача про застосування строків позовної давності від не підлягає задоволенню, оскільки неустойка розрахована в межах трирічного строку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.14р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБУС", в порядку ст.25 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.14р. зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надмірно сплачений судовий збір у сумі 4263грн., який був сплачений платіжним дорученням №551 від 18.04.2014р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

18.06.2004р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №45/7, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 275,08кв.м, за адресою: м.Одеса, пров. Інтернаціональний, 1, під розміщення складу продовольчих товарів.

У відповідності з додатковим погодженням від 12.01.2006р. строк дії договору було продовжено до 01.05.2006р., змінено площу з 275,08ев.м на 313,6кв.м, а також було змінено розмір орендної плати.

30.04.2007р. сторони підписали додаткове погодження до договору оренди, яким продовжили строк дії договору до 01.11.2007р., а також було зроблено перерахунок орендної ставки починаючи з 01.01.2007р.

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.06р. №56-У, функції Орендодавця нежилих приміщень покладені на Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до рішення Одеської міської ради №273-VI від 31.01.2011р. найменування виконавчого органу, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, замінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Згідно положення про Департамент комунальної власності, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.11р. №384-УІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно п.п.2.2, 2.4 договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1111,37грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.4. договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду приміщення, згідно з п.1.1. цього договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з п.4.7 даного договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язався у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.10 договору, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Згідно п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Відповідно до п.5.2 цього договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2009р. по справі №12/32-09-723 позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір оренди №45/7 від 18.06.2004р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Надія"; виселено товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 313,6кв.м, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. пров. Інтернаціональний, 1, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 2400грн. -орендної плати, 565грн. -пені, 187грн. -витрат на оплату державного мита; 118грн. -витрат на ІТЗ судового процесу.

Господарським судом Одеської області були видані відповідні накази, які пред'явлені до примусового виконання до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Як зазначає позивач в обґрунтування позову, згідно акту державного виконавця від 20.12.2012р. відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" 20.12.2012р. було виселено з орендованого приміщення.

Враховуючи вищевикладене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом та уточненням до нього про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 252015,76грн. за період з 01.02.11р. по 20.12.12р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так Департаментом комунальної власності Одеської міської ради нараховано неустойку у розмірі 252015,76грн. за період з 01.02.11р. по 20.12.12р.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 5. ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.4.5. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.13р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

15.05.14р. відповідач у відзиві(вх.№12493/14 від 15.05.14р.) просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.

Матеріали справи свідчать про те, що договір оренди №45/7 від 18.06.2004р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" було розірвано Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2009р. по справі №12/32-09-723, а рішення суду набрало законної сили 14.04.2009р., тому з урахуванням умов п.4.7. договору, відповідач повинен був передати орендоване приміщення за актом у строк до 29.04.2009р.

Між тим позивачем нараховано неустойку у розмірі 252015,76грн. за період з 01.02.11р. по 20.12.12р., а позов Департаментом комунальної власності Одеської міської ради подано до господарського суду Одеської області 05.03.2014р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради який звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом пропущений строк позовної давності, а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 257, 261, 267 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності без поважних причин.

Крім того, пунктом 3.4. договору передбачено, що Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду приміщення, згідно з п.1.1. цього договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

В судовому засіданні та у відзиві відповідач зазначає про те, що під час укладання договору №45/7 від 18.06.2004р. зобов'язання Орендодавця передбачені п.3.4. договору виконані не були, та передача приміщення з одночасним підписання Акта приймання-передачі не відбулась та будь-яких актів приймання-передачі нежитлового приміщення сторонами Договору оренди не підписувалось, що також підтвердив у судовому засіданні і представник позивача.

Позивач зазначає, що згідно акту державного виконавця від 20.12.2012р. вбачається що рішення господарського суду Одеської області у справі №12/32-09-723 виконано у повному обсязі та боржник з приміщення виселений.

Однак, зі змісту акту державного виконавця від 20.12.2012р. вбачається, що на час проведення виконавчих дій, представники ТОВ "НАДІЯ" та його посадові особи на території нежитлового приміщення не знаходились , приміщення відключено від електропостачання та опалення, проводи обірвані, батареї опалення холодні, що на думку суду є підтвердженням звільнення Орендарем орендованого приміщення ще до грудня 2012 року.

Тобто на момент проведення виконавчих дій ТОВ "НАДІЯ" на території орендованого приміщення вже не знаходились, про що безпосередньо зазначено у акті державного виконавця від 20.12.2012р.

Крім того, про факт звільнення орендованого приміщення ще в 2009 році свідчить лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №3391/10/1552.07-03 від 14.09.2014р. з якого вбачається, що податковою міліцією та податковою інспекцією із 2009 року неодноразово було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ "НАДІЯ" (код 22469074): м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1 де встановлено, що за зазначеною адресою ТОВ "НАДІЯ" не знаходилось. Місцезнаходження ТОВ "НАДІЯ" було встановлено лише в березні 2013р. за новою податковою адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, офіс 314.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 252015,76грн. за період з 01.02.11р. по 20.12.12р. є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи уточнена позовна вимога Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 252015,76грн. за період з 01.02.11р. по 20.12.12р. не обґрунтована, матеріалами справи не підтверджена, тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.05.2014р.

Суддя Гут С.Ф.