Ухвала

від 28.05.2014 по справі 823/428/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/428/14 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Хацьки-Агро» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Хацьки-Агро» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000812200 від 20.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 130380,00 грн., в тому числі за основним платежем 104254,00 грн., за штрафними санкціями 26064,00 грн.; № 0000912200 від 24.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 57525,00 грн., в тому числі за основним платежем 46020,00 грн., за штрафними санкціями 11505,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Хацьки-Агро» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.10.2013 року по 30.10.2013 року ДПІ у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Хацьки-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 06.11.2013 року № 27/23-25-22-010/33409070.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Хацьки-Агро» вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 104 254,00 грн., в тому числі завищено від'ємне значення за лютий 2011 року на суму 22 049,00 грн., квітень 2011 року на суму 23971,00 грн., та занижено податок на додану вартість у серпні 2011 року на суму 95 274,00 грн., у листопаді 2011 року на суму 55 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0000812200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130318,00 грн., в тому числі за основним платежем 104254,00 грн., за штрафними санкціями 26064,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення до вищестоящих податкових органів, рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17.12.2013 року № 15772/23-00-10-0210 залишено без змін вказане податкове повідомлення-рішення та збільшено ПП «Хацьки-Агро» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57 525,00 грн. (46 020,00 грн. - основний платіж, 11 505,00 грн. - штрафні санкції).

24.12.2013 рку ДПІ у Черкаському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000912200 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному підприємству «Хацьки-Агро» за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 57 525,00 грн., в тому числі за основним платежем 46 020,00 грн., за штрафними санкціями 11 505,00 грн.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З матеріалів справи слідує, що 24.02.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Сюіта» (продавець) укладено договір № 24/02 купівлі-продажу (далі - договір № 24/02), згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити паливно-мастильні матеріали (надалі - товар) у кількості, якості і асортименті, зазначених у погоджених рахунках-фактурах (п. 2.1 договору № 24/02).

На підтвердження виконання договору позивачем надано: видаткову накладну № РН-0000059 від 28.02.2011 року на поставку дизельного палива у кількості 16252,00 л та податкову накладну від 25.02.2011 року № 40 на загальну суму 132 291,28 грн. (в т.ч. ПДВ); видаткову накладну № РН-0000134 від 28.04.2011 року на поставку дизельного палива у кількості 16252,00 л та податкову накладну від 28.04.2011 року № 48 на загальну суму 143 830,20 грн. (в т.ч. ПДВ).

В свою чергу, вказані видаткові накладні, виписані позивачу ТОВ «Сюіта», не містять відомостей про особу, яка отримала дизельне паливо та не містять номерів і дат довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, в порушення умов договору № 24/02 відсутні рахунки-фактури, де мали б визначатися кількість, якість і асортимент товару.

Апеляційна інстанція також не може не зауважити, що згідно п. 3.1 договору № 24/02 товар повинен відповідати державним стандартам України (ДОСТ) та технічним умовам (ТУ), що підтверджується паспортом якості та сертифікатом відповідності. Проте, позивачем не було надано документів, які б підтверджували відповідність паливно-мастильних матеріалів ДОСТ та ТУ.

Крім того, враховуючи специфіку товару (дизельне паливо), який постачався, приймання та транспортування такого виду товару, як дизельне паливо, повинно відбуватись відповідно до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року № 271/121 (далі - Інструкція № 271/121) та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Так, у відповідності до положень Інструкції № 281/171/578/155 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Окрім того, Інструкцією №281/171/578/155 встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно п.п. 7.5.7 Інструкції № 281/171/578/155 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства (п.п. 7.5.8. Інструкції №281/171/578/155).

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства, а товарно-транспортна накладна є виключно супровідним документом для транспортування, придбання суб'єктами господарювання ТМЦ здійснюється не лише за її наявності, а й на підставі інших первинних документів, зокрема, видаткових накладних.

На спростування вище зазначених доводів, колегія суддів зазначає, що вказана позиція мала б місце у випадку транспортування іншого товару, адже для дизельного палива встановлено особливий порядок транспортування та наявність при цьому спеціальних товаросупровідних документів, що закріплено на законодавчому рівні, проте не було дотримано позивачем. Так, позивачем не було надано ні товарно-транспортних накладних, ні подорожніх листів та інших документів, які б підтверджували перевезення товару. Також матеріали справи не містять жодних документів, що підтверджували б якість продукції та належну організацію її приймання.

Окрім того, п. 5.4 договору № 24/02 передбачено, що право власності на поставлений товар переходить покупцю з моменту підписання товарно-транспортної накладної (чи інших документів).

Судова колегія також не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо скептичного оцінювання акту Слов'янської ОДПІ Донецької області від 07.06.2013 року № 43/15-2/34923870 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Сюіта» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Укрнафта-Трейд» (з 27.12.2012р. ПП «Дотракіс Юкрейн») за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, в якому встановлено відсутність за місцезнаходженням підприємства, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки зазначеного акту також були покладені апелянтом в основу обґрунтування апеляційної скарги.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що апелянтом було залишено поза увагою той факт, що в зазначеному вище акті зустрічної звірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності або товарності господарських операції позивача з його контрагентом.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Також, у листопаді 2011 року позивач мав господарські відносини з ПП «Мар-98», зокрема, позивач придбавав у ПП «Мар-98» діамофоску. Письмовий договір між сторонами не укладався. Купівля мінеральних добрив здійснювалася за усною домовленістю сторін.

У серпні 2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Украгроком», за якими позивач придбавав у ТОВ «Украгроком» нітроамофоску (азофоску). Письмовий договір поставки так і не було надано.

На підтвердження придбання діамофоску у ПП «Мар-98» та нітроамофоску (азофоску) у ТОВ «Украгроком» позивачем до суду надано: податкові накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; видаткові накладні; витяги з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Хацьки-Агро» щодо уповноваження ОСОБА_2 прийняти вказані добрива у контрагентів. Вказані документи фактично підтверджують здійснення господарських операцій лише «на папері».

Проте, в даному випадку позивачем знову ж таки не було надано жодних документів, які б підтвердили транспортування вказаних добрив, відсутні також сертифікати якості на товар, що транспортувався, не надано доказів зберігання та використання саме отриманих добрив у власній господарській діяльності.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

За ст. 10 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» сертифікація пестицидів і агрохімікатів на відповідність вимогам державних стандартів та інших нормативних документів з стандартизації здійснюється в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року № 881. Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах), де зазначаються: назва пестициду, агрохімікату; дата надходження і дата використання чи реалізації; назва документа, за яким надійшов, використаний, реалізований пестицид, агрохімікат; вага наявного пестициду, агрохімікату (кілограмів, тонн); залишок пестициду, агрохімікату після використання, реалізації (кілограмів, тонн). Прибутково-видаткова книга (журнал) зберігається у власника пестицидів, агрохімікатів. Підприємства, установи, організації ведуть також облік використання пестицидів за їх цільовим призначенням.

Виходячи з вимог ст. 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що в порушення вимог зазначених вище нормативно-правових документів, позивачем не надано сертифікатів відповідності на мінеральні добрива; прибутково-видаткових книг (журналів), де фіксується облік наявності та використання агрохімікатів; тощо.

Також апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що реєстри бухгалтерського обліку за серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року не можуть бути розцінені як беззаперечний доказ зберігання товару на складі, адже дані документи не підтверджують прийняття належним чином товару на склад, у т.ч. перевірку його якості, кількості, переміщення товару на складі та вибуття зі складу.

Надані акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту не є беззаперечними доказами використання саме отриманих добрив від ПП «Мар-98» та ТОВ «Украгроком». Адже, якщо проаналізувати надані позивачем документи, то з них слідує, що діамофоск від ПП «Мар-98» позивачем отримано у листопаді 2011 року, тоді як в акті вказано про використання даного добрива не лише в листопаді, а й у жовтні 2011 року.

Крім того, податкова накладна від 02.08.2011 року № 74 взагалі не містить посилань на цивільно-правовий договір, нібито-то укладений позивачем з ТОВ «Украгроком»

Апелянт з приводу зазначеної податкової накладної вказує на те, що після виявлення перевіряючим органом в останній день перевірки (30.10.2013 року) факту відсутності в розпорядженні ПП «Хацьки-Агро» оригіналу податкової накладної постачальника - ТОВ «Украгроком» за № 74 від 02.08.2011 року бухгалтером ПП «Хацьки-Агро» було надано письмове пояснення, яким ДПІ у Черкаському районі було повідомлено про її втрату та вжиття заходів щодо отримання дублікату податкової накладної № 74 від 02.08.2011 року шляхом направлення 01.11.2013 року на адресу ТОВ «Украгроком» листа щодо видачі дублікату вказаної податкової накладної. Лист-вимогу було задоволено і дублікат податкової накладної був в розпорядженні підприємства та долучений до скарги, поданої підприємством до ГУ Міндоходів у Черкаській області.

В свою чергу, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами як відповідача, так і суду першої інстанції, що факт наявності податкової накладної було виявлено в період проведення перевірки, зазначена накладна не була надана первірючим для огляду та вивчення, а тому у податкового органу були всі законні підстави вважати її такою, що відсутня на даному підприємстві.

За п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки . Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6. ст.46 ПКУ).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, як зазначає апелянт, дублікат податкової накладної разом зі скаргою було надано лише Головному управлінню Міндоходів у Черкаській області, тобто вже після прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах зі своїми контрагентами, не відповідають вимогам, встановленим частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Черкаським окружним адміністративним судом зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Хацьки-Агро» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.05.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.