Рішення

від 22.05.2014 по справі 158/3/14-ц

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3/14-ц

Провадження № 2/0158/52/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Пономарьової О.М.

при секретарі Грицені С.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Бляхарук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Волинська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 07.05.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Волинську регіональну філію ДП "Цент державного земельного кадастру".

В обгрунтування заявлених вимог вказує, що він є власником земельних ділянок площею, відповідно - 0,2500 га з кадастровим номером 0721882901:01:001:0772 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, та 0,2325 га з кадастровим номером 0721882901:01:001:0773 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1. Ці земельні ділянки межуються з земельною ділянкою відповідача площею 0,5060 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, що розташовується в АДРЕСА_2. Відповідач звів на даній земельній ділянці паркан та гараж для сільськогосподарської техніки, частина якого розташовується на земельній ділянці позивача. Тому ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої огорожі та гаража, які знаходяться на належній йому земельній ділянці.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засідання позов підтримали повністю з підстав, викладених в ньому, та просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали. Покликаючись на те, що в користуванні відповідача перебуває земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_2, власником якої відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 034225 від 25.03.1997 року, є мати відповідача ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та з часу виготовлення Державного акту про право власності на земельну ділянку та виділення її в натурі розмір зазначеної земельної ділянки не змінювався, вважають Державні акти позивача на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 743595 та ЯЙ 743596 від 21.11.2012 року не законними, оскільки земельні ділянки, які відповідно до вказаних державних актів були передані у власність позивача ОСОБА_1, не відповідають розмірам земельних ділянок, які фактично перебували в його користуванні. Крім того, посилається на порушення, наявні в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності позивача на земельну ділянку, оскільки, як зазначено в акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, спірна межа погоджена ОСОБА_7, яка на час складання акту померла. Враховуючи викладене, просять в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Волинської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" Бляхарчук Н.М. в судовому засіданні, висловлюючи свою думку з приводу спору, що розглядається судом, вказала, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_1, які розташовані в АДРЕСА_1, виготовлена Ківерцівським районним виробничим відділом ДП "Центр державного земельного кадастру" відповідно до вимог чинного законодавства. До суду подала обмінний файл та схему розташування земельних ділянок, з якої вбачається, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 не визначена системою координат, не зареєстрована в земельному кадастрі через відсутність кадастрового номера та відсутня на схемі.

Заслухавши пояснення сторін у справі, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 152 Земельного кодексу України передбачені шляхи захисту прав на земельну ділянку. При цьому позивач повинен довести належне йому право на землю та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним своїх правомочностей.

В силу статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЙ № 743595, ЯЙ № 743595, виданих Жорнищенською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 21.11.2012 року, на підставі рішення Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 11/4 від 19.07.2012 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,25 га, та площею 0,2325 га, що розташовані в АДРЕСА_1.(а.с. 5, 6)

Суміжною із земельними ділянками ОСОБА_1 є земельна ділянка, яка перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_3 площею 0,5060 га, що знаходиться в АДРЕСА_2, та яка належала матері відповідача ОСОБА_7, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 034225, виданого Жорнищенською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 25.03.1997 року на підставі рішення Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 11/4 від 25.03.1997 року (а.с. 41), і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40),.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, способи захисту прав власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Проведеною по справі судовою будівельно-технічною експертизою № О-26 від 11.04.2014 року встановлено, що фактичні розмір, конфігурація, межі та порядок користування земельними ділянками, розташованими в АДРЕСА_1, що належать позивачу ОСОБА_1, відповідають даним, зазначеним в правовстановлюючих документах - Державних актах на вказані земельні ділянки серії ЯЙ № 743595, ЯЙ № 743596 та технічній документації із землеустрою на земельну ділянку.

За висновком вказаної експертизи підтверджується використання частини земельної ділянки по межі Г-А в АДРЕСА_1 зі сторони власника суміжної садиби по вул. АДРЕСА_2 площею 0,0165 га., а саме 5,07 м. від поворотної точки А по межі БА, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 748595 від 21.11.2012 року (додаток №5 до висновку експертизи).

Частина господарської будівлі (гараж для сільськогосподарської техніки) ОСОБА_3, розташована в межах земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 (додаток №5 до висновку експертизи), частина паркану по межі вулиці садиби по АДРЕСА_1 і садиби по вул. АДРЕСА_2 демонтована.

Разом з тим, експерт дійшов висновку про неможливість встановити фактичні розміри, конфігурацію, межі та порядок користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_2 даним, зазначеним в Державному акті земельну ділянку серії ІІ-ВЛ № 034225, факт накладення земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, зв'язку з відсутністю технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2, відсутністю встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та межових знаків, а також відсутності межових знаків земельної ділянки по АДРЕСА_3.

Зазначена обставина також підтверджується схемою розташування земельних ділянок, виготовленою на вимогу суду Волинською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" за допомогою супутникового зв'язку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення, наявні в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності позивача на земельну ділянку, оскільки з пояснень позивача погодження меж його земельної ділянки відбувалось з участю відповідача і саме він, як користувач суміжної земельної ділянки, яка раніше на праві власності належала його матері, підписав акт погодження меж від 24.05.2012 року (а.с. 7). Зазначену обставину в судовому засіданні не заперечив відповідач ОСОБА_3

Разом з тим суд вважає, що відповідач не став власником спадкоємної земельної ділянки. Спадкування за законом, на яке покликається відповідач, у даному випадку не можна вважати підставою виникнення права власності на земельну ділянку так, як відповідачем не надано доказів, які б ствердили прийняття спадщини.

Крім того, як встановлено з схеми розташування земельних ділянок земельна ділянка, яка перебуває у користування відповідача не внесена до Державного реєстру земель. Згідно повідомлення відділу Держземагенства у Ківерцівськомиу районі Волинської області (а.с.52) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_7, відсутня.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

З огляду на викладене,суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які у даній справі складаються з судового збору в розмірі 229,40грн. та витрат, понесених позивачем за проведення експертизи в сумі 1326,00грн.

Крім того, як вбачається з квитанції № 7/10 від 30.12.2013 року, при подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Згідно п.п. 2 п. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн., а ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру станом на 01.01.2014 року становить 243,60 грн., з відповідача ОСОБА_3 в доход держави підлягають стягненню 14,20 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 316, 317, 373, 386, 391 ЦК України, 152, 158 Земельного Кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,0165 га, а саме 5,07 м. від поворотної точки А по межі БА, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 748595 від 21.11.2012 року.

Зобов'язати ОСОБА_3 знести частину господарської споруди (гаража для сільгосптехніки), що розташована в межах частини самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0165 га по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1555 грн. 40 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в сумі 14 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду О.М. Пономарьова