Справа № 815/1772/14
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2014 року
11год.30хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Терещука С.Ю..
За участю сторін:
Від позивача: Мягченков А.А. - за довіреністю
Від відповідача: Мальцев Д.А. - за довіреністю
Від ГУ ДКСУ в Одеській області: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" до Південної митниці Міндоходів, ГУ ДКСУ в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро", в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Південної митниці щодо коригування митної вартості товарів Позивача за ВМД № 500060006/2014/000396 від 17.02.2014 року; скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00010 від 12.02.2014 та Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 року; зобов'язати повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427 грн. 74 коп. та 182 гривні 70 копійок судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, 03.02.2014 року до Південної митниці була подана для оформлення вантажна митна декларація (реєстраційний номер 500060006/2014/000249 від 03.02.2014) у режимі електронного декларування ІМ 40 ДЕ згідно контракту № 1 від 02.12.2013 р. на товар - соєвий рідкий лецитин Е-322 (країна походження - Індія), що використовується у харчовій (промисловості, як емульгатор. Митна вартість товару була визначена за першим методом (ціною договору). Контракт був оформлений на одну партію на умовах 100% передоплати, однак Південною Митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060006/2014/00010 від 12.02.2014 р. та рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 р. відповідачем було визначено митну вартість товару за шостим методом. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним до Південної митниці був наданий офіційний лист з додатковим пакетом документів, а саме - бухгалтерські та банківські виписки виробника стосовно оплати сировини та транспортних послуг, офіційний лист Індійської асоціації виробників сої з інформацією про біржову вартість сировини, товарний каталог виробника. Крім того, відповідач у Рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме шостий метод, та при цьому визначає митну вартість "на рівні митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що подавались на експорт в Україну з тієї ж країни...". Відповідач прийнявши рішення про коригування, застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, проте застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів не відповідає положенням ст.ст. 51, 52, 57, 58 МК України.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначаючи, що з боку Південної митниці не було порушень прав позивача, та рішення відповідача ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства. У відповідності до п.3 ст.53 МКУ в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, митним органом було виявлено розбіжності та направлено запит до позивача для отримання додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації та висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. За результатом аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на аналогічні товари було встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж митна вартість заявлена декларантом. Так як митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість товару "соєвий рідкий лецитин Е-322 (без ГМО), є натуральним продуктом, одержаним внаслідок добування масла з соєвих бобів." була визначена митним органом з використанням резервного методу.
Представник ГУДКС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали викладені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.12.2013 року між ТОВ «Грін-Агро» (Покупець) та компанія «Shankar Soya Concepts» (Індія) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1, відповідно до якого Продавець зобов'язаний поставити Товар, а покупець отримати та оплатити Товари, у відповідності до умов вказаного контракту. Точне найменування Товарів, кількість та ціни визначені у Специфікації №1 до даного контракту, яка являється невід'ємною частиною контракту. Згідно Специфікації №1 продавець зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти та оплатити соєвий рідкий лецитин (Поліетиленові бочки з верхньою кришкою) без ГМО за ціно. 1, 165 USD за один кілограм, 19200 кілограмів загальною вартістю 22 368, 00 USD.
Згідно інвойсу №SSC/2013-14/0016 від 07.12.2013р. позивачем отримано соєвий рідкий лецитин кількістю 19, 2 тонни по 1165 дол.США за тону, загальною вартістю 22 368 дол.США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Південної митниці електронна вантажна митна декларація №500060006/2014/000249 від 03.02.2014р.
Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів.
В ВМД №500060006/2014/000249 від 03.02.2014р. митна вартість товару була визначена за першим методом (за ціною договору) у сумі 178787,42грн. (22368 дол.США).
Електронним повідомленням інспектора митного органу від 03.02.2014р. позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, згідно приписів ст. 53 (п.3) Митного кодексу України.
Крім того, у вказаному повідомленні Митниця вказує про наявність розбіжностей у поданих документах, зокрема, у коносаменті визначено номер інвойсу (від 02.12.2013 № SSC/pi/2013-14/010) інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 року № SSC/2013-14/0016); у контракті від 02.12.2013 № 1 та доповнені до контракту від 02.12.2013 №1 немає чіткого зображення печатки іноземного підприємства контрагента; у сертифікаті походження від 17.12.2013 № 005914 є посилання на інвойс від 02.12.2013 року № SSC/pi/2013-14/010 інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016); у експортній декларацій від 07.12.2013 № 0007337 не має посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2013 № 1.
10.02.2014р. позивачем до Південної митниці надано лист №74, де позивач вказує, що у коносаменті № ZIMUBOM6024818 від 17.12.2013 та сертифікаті походження № 005914 від 17.12.2013 відправник вказав проформу інвойсу № SSC/PI/2013-14/010 від 02.12.2013, яка була виставлена відправником на адресу ТОВ «Грін-Агро» у відповідності з правилами міжнародної торгівлі для здійснення повної передоплати двома частинами згідно з контрактом № 1 від 02.12.2013. Для митного оформлення зазначеного вантажу в Україні відправник відправив оригінальний комерційний інвойс № SSC/2013-14/0016 від 07.12.2013 з посиланням на оплачену проформу інвойсу. Копію зазначеної проформи з оригінальними відмітками банку про здійснення оплати, а також її переклад позивачем додано до вказаного листа-відповіді.
Щодо відсутності чіткого зображення печатки іноземного контрагента в електронних копіях контракту № 1 від 02.12.2013 та специфікації № 1 від 02.12.2013 до зазначеного контракту, позивачем додано для оформлення оригінальний банківський примірник контракту і специфікації.
Щодо відсутністі в експортній декларації № 0007377 від 07.12.1013 посилання на реквізити контракту № 1 від 02.12.2013 позивачем додано офіційне роз'яснення відправника про правила заповнення експортної декларації на території спеціальної економічної зони м.Індор (Індія), на території якої розташовується завод виробника.
У відповідності до приписів п.3 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості позивачем додані додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, калькуляцію виробника № RG178543 від 29.01.2014 з посиланням на біржову вартість сировини в момент виробництва зазначеного товару; офіційний лист Індійської асоціації виробників сої (S0PA) з інформацією про біржових цінах на сою на території штату Мадхья-Прадеш на початок лютого 2014р; бухгалтерські та банківські документи виробника:
- платіжне доручення в системі платежів RTGS на покупку сировини,
- інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуги інструкції доставки зазначеного товару,
- висновок торгово-промислової палати про ціну,
- товарний каталог виробника.
Південною митницею за результатами опрацювання поданої ВМД та доданих документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014р. №500060006/2014/000005/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено у розмірі 2, 15 дол.США за 1 кг., загальна сума - 41280 дол.США.
Відповідно до вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів «обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: Розділ ІІI МКУ, Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст.. 52-64 МКУ. у зв'язку з виявленими розбіжностями у поданих декларантом документів, відповідачем запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації. 11.02.2014 року електронним повідомленням №74 декларант надіслав відповідь однак витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості в електронному вигляді не надіслав. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС Міндоходів та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україні з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, за контрактами з виробниками товарів є більшим - по товару «Соєвий рідкий лецитин» - МД від 25.12.2013 року №100270001/2014/272252 - 2, 15 США за кг., ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1, 165 США за кг. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
Тобто, відповідачем при визначенні митної вартості товарів згідно рішення від 12.02.2014р. №500060006/2014/000005/2 застосований шостий, резервний, метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.
Південною митницею 12.02.2014р. видана ТОВ "Грін-Агро" картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №500060006/2014/00010.
Згідно вказаної Картки відмови митна декларація не може бути прийнята у зв'язку з тим, що згідно МКУ від 13.03.2012 року №4496-VI глава 9. cт. 52-55 МКУ., так як митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у cт.ст.58.59 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - резервним методом. Митним органом прийнято рішення про коригування митної І вартості 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано резервний метод.
Згідно вказаної Картки відмови митна декларація не може бути прийнята у зв'язку з тим, що згідно МКУ від 13.03.2012 року №4496-VI ст.55 МКУ внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів, здійснюються шляхом подання митному органу нової ВМД із врахуванням Рішення про коригування митної вартості від 12.02.2014р. №500060006/2014/000005/2
17.02.2014р. декларант подав до Митниці нову ВМД №500060006/2014/000396, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014р. №500060006/2014/000005/2 та карткою відмови у прийнятті митної декларації від 12.02.2014 року №500060006/2014/00010, позивач оскаржив їх до суду, вимагаючи також визнання відповідних дій Митниці з коригування митної вартості товару протиправними.
Суд вважає протиправним рішення Південної митниці про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014р. №500060006/2014/000005/2 з таких підстав.
Згідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-3 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до частин 1-3, 5 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Однак прийняте відповідачем рішення не відповідає вказаним вимогам.
Південною митницею на надано достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.
Частиною 1 вказаної статті встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з норми, викладеної у ч.8 ст.57 МК України лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи не вказуючи підстави їх витребування, Південною митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.
Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Судом встановлено, що ТОВ «Грін-Агро» (одержувач) та декларантом ТОВ «Віздом сервіс» до митного оформлення був поданий пакет супровідних документів за ВМД №500060006/2014/000249 від 03.02.2014р. на заявлений товар /соєвий рідкий лецитин Е-322 (без ГМО), є натуральним продуктом, одержаним внаслідок добування масла з соєвих бобів/, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 02.02.2013р. №1 з доповненням від 02.12.2013р. №1; пакувальний лист від 07.12.2013р. №SSC/2013-14/0016; калькуляція від 03.12.2013р. №RG178543; платіжні доручення від 04.12.2013р. №46, від 08.01.2014р. №79; коносамент від 17.12.2013р. №ZIMUBOM6024818; цінова довідка від 28.01.2014р. №000043; прайс-лист від 02.12.2013р. №б/н; копія вантажної митної декларації країни відправлення від 07.12.2013р. №0007337 та інші товаросупровідні документи.
Електронним повідомленням №74 від 11.02.2014р позивач надіслав митному органу повну відповідь стосовно усіх зауважень до наданих документів та стосовно додаткових документів. Лист та усі додаткові документи на 50 аркушах, включаючи оригінальний контракт та специфікацію, були надані позивачем митному органу та зареєстровані у загальному відділі за номером 3447/03-01-33. Позивачем були надані митному органу усі додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: прайс-лист виробника; калькуляцію виробника №RG178543 від 29.01.2014р. з посиланням на біржеву вартість сировини на момент виробництва вказаного товару; офіційний лист Індійської асоціації виробників сої (SOPA) з інформацією про біржеві ціни на сою на території штату Мадхья-Прадеш на початок лютого 2014р.; бухгалтерські та банківські документи виробника; платіжне доручення за системою платежів RTGS на придбання сировини; інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуг та інструкції доставки вказаного товару; висновок торгівельно-промислової палати про ціну; товарний каталог виробника (пункт 4 листа №74 від 10.02.2014р.).
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Позивачем на вимогу митного органу були надані бухгалтерські та банківські документи виробника: платіжне доручення в системі платежів RTGS на покупку сировини,інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуги інструкції доставки зазначеного товару, висновок торгово-промислової палати про ціну, товарний каталог виробника, проте з невизначених причин вказана інформація не була прийнята відповідачем до уваги та не зазначено, які підстави для визнання вказаних документів недостатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Також Південною митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 12.02.2014р., не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Незважаючи на вимогу суду, відповідачем не надані докази джерела походження інформації про митну вартість товару на рівні 2, 15 США за кг, зокрема ВМД від 25.12.2013 року №100270001/2014/272252. Виходячи з цього суд вважає необґрунтованим визначення митної вартості виходячи з застосованої в оскарженому рішенні ціни.
Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом, а також неможливість застосування послідовно наступних методів при застосуванні шостого методу визначення митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.57 застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Однак відповідачем не надано доказів проведення відповідних консультацій з позивачем, що у сукупності з вищевикладеним є порушенням порядку визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що в документах, які були подані декларантом разом з ВМД №500060006/2014/000249 для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, розбіжності чи ознаки підробок.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів запропонував ТОВ "Грін-Агро" з посиланням на п.3 ст. 53 МК України, на письмову вимогу надати: виписки з бухгалтерської документації, що було виконано позивачем (лист-відповідь №74 від 10.02.2014 року).
Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації. Проте, в цьому ж рішенні відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, оскаржуване рішення містить взаємовиключні висновки про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.
Отже, є протиправним визначення відповідачем митної вартості за резервним методом, при наявній можливості для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Таким чином, суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про неправомірність застосування Південною митницею резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування починаючи з першого попередніх, як це встановлено МКУ, та без обґрунтування неможливості їх застосування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України
З огляду викладеного, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а пов'язані з цим дії Митниці - протиправними.
Враховуючи, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким було визначено митну вартість товару за шостим методом, що призвело до сплати позивачем додаткових сум мита - у розмірі 10 621 грн. 59 коп та ПДВ - у розмірі 34 806 грн. 15 коп., суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати саме ГУ ДКС України в Одеській області повернути з Державного бюджету України ТОВ "Грін-Агро" надмірно сплачену суму мита та ПДВ, оскільки саме у такій спосіб будуть повністю відновлені порушені права позивача.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Південна митниця не довела обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та правомірність своїх дій, що є підставою для скасування оскаржених рішення та картки відмови і визнання дій Південної митниці протиправними.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Грін-Агро» підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 11, 94 , 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" до Південної митниці Міндоходів, ГУ ДКСУ в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Південної митниці щодо коригування митної вартості товарів ТОВ "Грін-Агро" за ВМД № 500060006/2014/000396 від 17.02.2014 року.
Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00010 від 12.02.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 року
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" (35306, Рівненська область, Рівненський район, с.Колоденка, вул.Красногірська,34, код ЄДРПОУ 37863500) надмірно сплачену суму мита у розмірі 10621(десять тисяч шістсот двадцять одна)грн. 59коп. та ПДВ у розмірі 34806(тридцять чотири тисячі вісімсот шість)грн. 15коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" 182(сто вісімдесят дві)грн. 70коп. судового збору.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2014р.
Суддя М.М. Аракелян
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" до Південної митниці Міндоходів, ГУ ДКСУ в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Південної митниці щодо коригування митної вартості товарів ТОВ "Грін-Агро" за ВМД № 500060006/2014/000396 від 17.02.2014 року.
Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00010 від 12.02.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 року
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" (35306, Рівненська область, Рівненський район, с.Колоденка, вул.Красногірська,34, код ЄДРПОУ 37863500) надмірно сплачену суму мита у розмірі 10621(десять тисяч шістсот двадцять одна)грн. 59коп. та ПДВ у розмірі 34806(тридцять чотири тисячі вісімсот шість)грн. 15коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" 182(сто вісімдесят дві)грн. 70коп. судового збору.
27 травня 2014 року.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2014 |
Оприлюднено | 02.06.2014 |
Номер документу | 38927821 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні