Ухвала

від 13.05.2014 по справі 826/10214/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10214/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнесу» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 05 по 11 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 грудня 2012 року складено акт перевірки, згідно з висновками якого позивачем завищено податковий кредит у розмірі 116108,00 грн., у результаті чого завищено від'ємне значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) за липень 2011 року у розмірі 116108,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 125490,00 грн., чим порушено підпункти 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки 26 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0011432240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 125490,00 грн. за основним платежем та у розмірі 62745,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0011442240, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ у розмірі 116108,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина".

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, дані податкового обліку позивачем сформовано на підставі документів, складених між позивачем та вказаним товариством.

Однак, ТОВ "Укртрансзапчастина" має ознаки "фіктивності".

Згідно з поясненнями засновника і директора ТОВ "Укртрансзапчастина" ОСОБА_2 вказане товариство він зареєстрував без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за грошову винагороду. Документів фінансово-господарської діяльності, у тому числі первинних документів, бухгалтерської та податкової звітності він не складав та не підписував, печатку на будь-яких документах не ставив. Довіреностей на представлення своїх інтересів та інтересів вказаного товариства він не видавав, коштів з банківського рахунку не знімав та нікому не передавав, фінансово-господарську діяльність ТОВ "Укртрансзапчастина" не здійснював.

У матеріалах справи міститься копія попереднього дослідження науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (сектор з ТКЗР Броварського МВ) від 14 вересня 2011 року № 158, у ході якого виявлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у податковій звітності та довіреності від 30 листопада 2010 року № 07/11/10 виконані ймовірно не ним, а іншою особою.

Стосовно фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина" слід зазначити наступне.

Між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина" 01 червня 2011 року укладено договір поставки № П17, за умовами якого ТОВ "Укртрансзапчастина" зобов'язалось передати товар у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.2, 3.5 ст. 3 вказаного договору найменування товару, його комплектність, асортимент, ціна за одиницю товару вказуються у замовленні.

Товар, що поставляється, оплачується по узгоджених цінах, які вказані у відповідному замовленні та видатковій накладній.

Замовлення складається позивачем та передається ТОВ "Укртрансзапчастина" за допомогою телефонного, факсимільного, електронного зв'язку.

ТОВ "Укртрансзапчастина" передає товар позивачу за видатковою накладною.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано копії: замовлень; видаткових та податкових накладних; платіжних доручень; журналу обліку товарно-матеріальних цінностей на складі.

Представниками позивача також надано копію договору суборенди нежилого приміщення від 20 вересня 2010 року № С20/09/2010, акт приймання-передачі приміщення від 01 жовтня 2010 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 липня 2011 року № ЮМ-0000419, виписку з рахунку позивача, що підтверджує факт сплати позивачем коштів за договором від 30 вересня 2010 року № С30/09/2010 (копія вказаного договору у матеріалах справи відсутня).

Крім того, надано копію договору поставки від 04 жовтня 2010 року № П04/10/2010, який, відповідно до пояснень представників позивача, підтверджує подальшу реалізацію придбаного у ТОВ "Укртрансзапчастина" товару, тобто його використання у господарській діяльності позивача, видаткові та податкові накладні, банківські виписки з рахунку позивача, які підтверджують виконання умов вказаного договору.

При цьому, не надано доказів на підтвердження здійснення транспортування товару за договором поставки № П17, а саме товарно-транспортних накладних, які, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Також не надано виписок з рахунку позивача, які б підтвердили рух коштів (сплату позивачем грошових коштів за вказаним договором) на такому рахунку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування, оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового Кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що дані податкового обліку для цілей визначення об'єкта оподаткування повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина", суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 16.05.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.