Рішення

від 23.05.2014 по справі 914/1220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2014 р. Справа № 914/1220/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м.Львів) до відповідача:Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2», (м.Львів) про:стягнення 6268,72 грн.

Суддя: Кітаєва С. Б.

Представники сторін:

Позивача:Свідрик Г. Р. - представник (довіреність від 17.12.2013 р. № 502-5079/2) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Заяви про відвід судді не надходили.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.

07.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1268 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до відповідача Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» про стягнення 6268,72 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.05.2014 р.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20354/14 від представника позивача поступив лист, в якому він повідомив суд про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України. До зазначеного листа долучено копію витягу з ЄДРЮОФОП від 24.04.2014 р. та копію довіреності від 17.12.2013 р. № 502-5079/2.

14.05.2014 р. до суду за вх. № 20617/14 від позивача поступило повідомлення, що станом на 12.05.2014 р. заборгованість ДП «ЖЕК ВАТ «Львівського ДБК-2» перед ПАТ «Львівобенерго» становить 6268,72 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 23.05.2014 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.05.2014 р. до суду за вх. № 22319/14 від представника позивача поступив лист, яким наведені додаткові пояснення щодо обставин справи. До зазначеного листа долучено пояснення інженера з ТА ВТА ЛМЕМ, копію паспорта - протоколу вимірювального комплексу прямого включення № 126590 від 06.12.2012 р., копію акту контрольного огляду засобів обліку № 453702 від 02.04.2013 р. та копію скерування від 28.11.2013 р.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Дочірнім підприємством «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» укладено договір про постачання електричної енергії № 51379 з додатками (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Відповідно до Додаткової угоди від 06.12.2012 до Договору долучено додаткову точку обліку для загально будинкових потреб житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 9.

Відповідно п.1 Договору, постачальник (Позивач) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (Відповідач) з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ). У випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього Договору, зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності Сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3.5. Договору, споживач (відповідач) зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника (позивача) за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Згідно з п. 4.2.3. Договору, споживач (Відповідач) сплачує постачальнику (Позивачу) вартість недоврахованої електричної енергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 р. N 562 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за № 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі Методика), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електричної енергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електричної енергії поза засобами обліку, інших умов, передбачених Методикою.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законом передбачено застосування санкцій чи тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформляється двохсторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторони погодили, що уповноваженим представником сторони вважається також особа, яка перебуває у трудових відносинах зі стороною та є присутньою при здійсненні перевірки та/або складання двостороннього акту порушення.

Як вбачається з п. 7 додатку № 11 до договору про постачання електричної енергії № 51379 від 06.12.2012 р. «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», споживач (відповідач) несе відповідальність за технічний стан к/в 15046 ж/б по вул. Кавалерідзе, 9, у м. Львові та стан внутрішньобудинкової електромережі будинку по вул. Кавалерідзе, 9, у м. Львові.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 року представниками позивача при огляді схеми обліку місць загального користування житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 9 встановлено факт підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електропроводки, електроустановок, струмоприймачів поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку, про що складено Акт порушення ПКЕЕ № 026799 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Акт складено трьома уповноваженими представниками ПАТ «Львівобленерго» Яцишиним С. М., Прусом Б.Н. та Кельбасовичем О. А. в присутності директора відповідача. В п. 9 акту про порушення № 026799 від 28.11.2013 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 06.12.2013 р. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 1, так як від підпису акту представник споживача (Відповідач) відмовився, акт скеровано поштою ДП «ЖЕК ВАТ «Львівського ДБК -2». (докази надіслання долучено до матеріалів справи.). Отже відповідач був належно повідомлений про дату та місце засідання комісії по розгляду акту про порушення.

06.12.2013 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»складено протокол №379 за результатами розгляду акту № 026799 від 28.11.2013 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 379 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 6268 грн. 72 коп. Копію зазначеного протоколу комісії, розрахункові документи та рахунок на суму 6268 грн. 72 коп. долучено до матеріалів справи.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оскарження рішення, оформленого протоколом комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» № 379 від 06.12.2013 р., а також відповідачем не надано суду доказів скасування (визнання недійсним) зазначеного рішення.

Станом на час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по донарахуванню недоврахованої спожитої електроенергії на суму 6268 грн. 72 коп.

Відповідачем не представлено суду доказів погашення зазначеної заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГК України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, рішення позивача щодо донарахування відповідачу 6268 грн. 72 коп. вартості недоврахованої спожитої електроенергії, стягнення якої є предметом даного спору, є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Згідно з ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною.

Відповідно до п. 1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Згідно п. 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування електричною енергією, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку та ін.

Згідно п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше, ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Відповідно до п. 6.42. ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (п.6.43 ПКЕЕ).

Згідно п. п. 5 п. 2.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 562 від 04.05.2006 р. Методика застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕ, та в разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

На підставі Акту комісія по розгляду актів про порушення ПКЕЕ прийняла рішення провести нарахування обсягу та вартості не облікованої електроенергії у відповідності до Методики, яке оформлене протоколом №379 від 06.12.2013 року.

При цьому величина розрахункового добового обсягу споживання електроенергії визначена за формулою 2.7 Методики :Wдоб.= Рс.п.*tвик.с.п,

де Рс.п.=І Uном.фаз. cos ц; де І - сила струму , визначена виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі, та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1.3 Правил улаштування електроустановок ( далі -ПУЕ), А.

tвик.с.п- час використання самовільного підключення протягом доби ( приймається -12 год./добу).

Кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок ( Дпер., день), визначається за формулою 2.6 Методики, в якій зазначено наступне : Дпер.=Дпор +Дусун, де:Дпор - кількість робочих днів споживача від дня останнього контрольного огляду приладу обліку або технічної перевірки (у разі коли технічна перевірка проводилась після останнього контрольного огляду приладу обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

Якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази приладу обліку, вчинив інші дії, що призвели до недообліку спожитої електричної енергії , виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості, Дпор визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки , або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття прав власності або користування (у разі якщо технічна перевірка у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності на об»єкт до дати виявлення порушення не проводилась), але не більше ніж за три роки;

Дусун-кількість робочих днів споживача від дня виявлення порушення до дня його усунення або від дня виявлення порушення до дня припинення електропостачання через невиконання споживачем припису чи вимоги щодо усунення порушення. Дусун має бути зазначено в акті про порушення. У разі коли під час оформлення акта про порушення неможливо точно визначити термін, протягом якого будуть усунені порушення, Дусун визначається у двосторонньому акті, складеному сторонами після усунення порушення. При цьому нарахування, передбачені цією Методикою, здійснюються після складання зазначеного двостороннього акта.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, контрольний огляд засобу обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку, пломб на ньому, із зазначенням показів засобу обліку; технічна перевірка - виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку «Правилам устройства электроустановок» (далі - ПУЕ) та іншим нормативно-технічним документам.

Зважаючи на те, що виявлене порушення, яке зафіксоване в Акті порушення ПКЕЕ №026799, виявити під час контрольного огляду було неможливо, тому нарахування проведено з дня останньої технічної перевірки, яка оформлена паспортом-протоколом №126590. Відтак, вартість недоврахованої електроенергії становить 6268,72 грн. Як встановлено, протокол засідання комісії та рахунок скеровано відповідачу листом №30-03409 від 11.12.2013 р. Рахунок на вищевказану суму станом на час прийняття рішення не оплачено.

Рішення позивача про донарахування відповідачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією. Відповідно до ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив належних доказів своїх заперечень, не представив доказів сплати заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до відповідача Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» про стягнення 6268,72 грн. недоврахованої спожитої електроенергії обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 5498 від 03.04.2014 р. позивачем сплачено судовий збір на суму 1827 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 235, 236, 237, 275 ГК України, ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код: 00131587) до Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» (вул. Творча, 8, м. Львів, 79037; ідентифікаційний код: 32327736) про стягнення 6268,72 грн. недоврахованої електрично енергії задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» (вул. Творча, 8, м. Львів, 79037; ідентифікаційний код: 32327736) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код: 00131587) 6268,72 грн. недоврахованої електричної енергії та 1827,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28 травня 2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.