Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/20619/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 13 год. 20 хв. № 826/20619/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкотекс-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 0002192280 і №0002202280, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкотекс-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інкотекс-Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 0002192280 і №0002202280.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової перевірки від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини (роботи по ремонту офісного приміщення, придбання товарів, послуги щодо сприяння укладення договорів ) між ТОВ «Інкотекс-Україна» та його контрагентами - ТОВ «ТДК Трейд» (код ЄДРПОУ 37391130), ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) і ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за перевіряємий період документально не підтверджуються, а тому позивач не має право на формування сум валових витрат за рахунок витрат та податкового кредиту - сум податку на додану вартість по таких господарських операціях, є протиправними і не відповідають об'єктивній дійсності.

Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов агентського договору, договору купівлі - продажу та договору на ремонтні роботи підтверджується безпосередньо належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди виникнення та існування вказаних правовідносин Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідача відсутні будь-які фактичні дані щодо визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку; також в Акті перевірки відповідач посилається на висновки спеціаліста від 11.04.2011р. №574 почеркознавчих експертиз, проведених Святошинським РУГУ МВС України в м. Києві та від 14.06.2011р. №427 почеркознавчих експертиз, проведених Печерським РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, які не є належними доказами фіктивності зазначених вище правочинів так само як і акти інших податкових органів, складені за результатами проведення перевірок контрагентів позивача. Відтак висновки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва про заниження ТОВ «Інкотекс-Україна» податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з підприємствами - виконавцями робіт та постачальниками (ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік») є хибними.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 05.02.2014р. б/н (т. 2 а.с. 89 - 98). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інкотекс-Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ТДК Трейд» (код ЄДРПОУ 37391130) за лютий 2011 року, ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) за грудень 2010 року, лютий - квітень 2011 року і ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за жовтень, грудень 2010 року (Акт перевірки від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475), перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 40442,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 32546,00 грн. (по взаємовідносинам з названим контрагентом). Висновки Акта перевірки від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 ґрунтуються на належних і достовірних доказах - актах перевірок контрагентів позивача, висновках експертів за наслідками проведених почеркознавчих експертиз, якими встановлена відсутність у ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, а також згідно висновків спеціалістів почеркознавчих експертиз достеменно встановлено підписання первинних документів не особами, зазначеними в установлених документах в якості керівників підприємств.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

25 березня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 13.02.2013р. по 14.02.2013р. згідно з нормами пп. 20.1.27 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.02.2013р. № 433, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Інкотекс-Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ТДК Трейд» (код ЄДРПОУ 37391130) за лютий 2011 року, ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) за грудень 2010 року, лютий - квітень 2011 року і ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за жовтень, грудень 2010 року, за результатами якої складений Акт від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 (т. 1 а.с. 13 - 31) (далі по тексту - Акт перевірки).

Перелік документів, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки позивача перевіряючим встановлено, що ТОВ «Інкотекс-Україна» відображало у податковій звітності фінансово-господарські взаємовідносини з такими контрагентами:

- ТОВ «ТДК Трейд» протягом вересня 2010 року на загальну суму 49827,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 9965,50 грн.) (послуги щодо сприяння укладенню договорів купівлі-продажу);

- ТОВ «Росаріо» протягом грудня 2010 року, лютого - квітня 2011 року на загальну суму 80976,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13496,00 грн.) (придбання товарів);

- ТОВ «Євросонік» протягом жовтня, грудня 2010 року на загальну суму 54510,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9085,00 грн.) (виконання ремонтних робіт та придбання товарів).

Згідно наданих ТОВ «Інкотекс-Україна» до перевірки первинних та інших документів, податкової звітності витрати на придбання робіт (послуг) та товарів ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік» були включені позивачем до складу валових витрат в розмірі 162730,00 грн., а до складу податкового кредиту віднесено загальну суму податку на додану вартість у розмірі 32546,00 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ТДК Трейд» - 9965,50 грн., ТОВ «Росаріо» - 13496,00 грн. та 9085,00 грн. - з ТОВ «Євросонік».

При цьому до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києвв надійшли копії наступних документів:

- акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09.03.2011р. №174/23-6/37240875 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року» та від 08.12.2011р. №15887/2306/37240875 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень - грудень 2010 року», в яких, зокрема, зазначено про встановлення в рамках розслідування кримінальної справи №05-8685, порушеної за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, а саме - створення ТОВ «Росаріо» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, що директор та засновник ТОВ «Євросонік» ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, яка ніколи на територію України не заїжджала та ніякого відношення до створення та фінансово-господарської діяльності названого товариства не має;

- висновки спеціаліста від 11.04.2011р. №574 почеркознавчих експертиз, проведених Святошинським РУГУ МВС України в м. Києві та від 14.06.2011р. №427 почеркознавчих експертиз, проведених Печерським РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, в яких зазначено, що підписи від імені гр. ОСОБА_4, який значиться директором ТОВ «Росаріо», та від імені гр. ОСОБА_5, який значиться директором ТОВ «ТДК Трейд» виконані не названими особами;

- акт Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011р. №126/23-1/37323055 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо», в якому, зокрема, зазначено про неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- акт Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011р. №409/7/23-1/37391130 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТДК Трейд», з аналогічними висновками.

На підставі вищенаведеного працівник відповідача прийшов до висновків, що ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік» порушено норми ст. 185 Податкового кодексу України, а господарські операції між ТОВ «Інкотекс-Україна» і цими підприємствами за перевіряємий період не підтверджуються зустрічними звірками.

В розділі «Висновок» Акта від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Інкотекс-Україна» вимог:

- абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну суму 40442,00 грн., в т.ч. за IV-ий квартал 2010 року на суму 16519,00 грн., за І-ий квартал 2011 року на суму 21154,00 грн., за ІІ-ий квартал 2011 року на суму 2769,00 грн., за ІІІ-ій квартал 2011 року на суму 29869,00 грн.;

- пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 32546,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 7705,00 грн., за грудень 2010 року - 5510,00 грн., за лютий 2011 року на суму 14618,00 грн., за березень 2011 року на суму 2305,00 грн., за квітень 2011 року на суму 2408,00 грн.

06 березня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі Акта від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 113 - 114):

- № 0002202280, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Інкотекс-Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35850,00 грн., в т.ч. 32546,00 грн. - основний платіж, 3304,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002192280, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Інкотекс-Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 44573,00 грн., в т.ч. 40442,00 грн. - основний платіж, 4131,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У період 2011 року спірні правовідносини врегульовувались Податковим кодексом України.

Так, в розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037(який втратив чинність 10 січня 2011 року) (далі по тексту - Порядок № 165) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року) (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктами 4 названих Порядків встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядків № 165 та № 969 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цих Порядків.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку № 165 та № 969).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, законодавство визначає окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 01.09.2010р. між ТОВ «Інкотекс-Україна» (Принципал), в особі директора Джемілева А.Л., і ТОВ «ТДК Трейд» (Комерційний агент), в особі директора Хайруліна В.Б. було укладено письмовий агентський договір №01/09-10, відповідно до умов якого Комерційний агент зобов'язується від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок Принципала надавати останньому послуги щодо сприяння укладенню договорів купівлі - продажу, передбачені п. 1.2. цього Договору, а Принципал зобов'язується сплачувати Комерційному агентові агентську винагороду за посередницькі операції в розмірі та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Згідно п. 1.2. названого Договору Комерційний агент надає фактичні послуги Принципалові, метою яких є забезпечення ефективної роботи Принципала з продажу товару та його рекламу з метою розширення збуту, забезпечення комплексу робіт Принципала з клієнтами, пов'язаними із укладенням та виконанням договорів, а саме: пошук клієнтів серед клієнтів Комерційного агента; інформування потенційних клієнтів про товар Принципала щодо умов укладення договорів; сприяння та супроводження переговорного процесу між потенційними клієнтами та Принципалом; сприяння та супроводження процесу укладення та виконання договорів.

Відповідно до розділу 4 Агентського договору №01/09-10 за надання послуг, передбачених цим Договором, Принципал протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі послуг сплачує Комерційному агенту винагороду, розмір якої становить 8% від обсягу фактичного продажу товару, укладених Принципалом за сприянням Комерційного агента.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- агентського договору від 01.09.2010р. за № 01/09-10;

- акту №ТТ здачі - прийняття робіт (виконання послуг) від 09.02.2011р.;

- розрахунку агентської винагороди до акту виконаних робіт до договору від 01.09.2010р. за № 01/09-10;

- податкової накладної від 09.02.2011р. № 20909 на суму 59793,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9965,50 грн.);

- витягів з протоколів від 02.09.2010р. про результати попередніх переговорів з ЗАТ «КК «Енергетичний консалтинг» щодо укладення договору купівлі - продажу, від 03.09.2010р. про результати попередніх переговорів з АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж» щодо укладення договору купівлі - продажу, від 26.11.2010р. про результати попередніх переговорів з ТОВ «ТПК «Техмашпостач» щодо укладення договору купівлі - продажу, від 20.12.2010р. про результати попередніх переговорів з ПП «Кіловат» щодо укладення договору купівлі - продажу;

- листів від 01.09.2010р. вих. №87/2-02 щодо намірів провести реалізацію певного обсягу товару з додатками, від 02.09.2010р. щодо надання пропозиції, від 02.09.2010р. вих. №89-02 про надання відповіді на лист - пропозицію, від 25.10.2010р. вих. №135-02 щодо намірів провести реалізацію певного обсягу товару з додатками, від 10.11.2010р. щодо надання пропозиції, від 10.11.2010р. вих. №147-02 про надання відповіді на лист - пропозицію.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Інкотекс-Україна» надало суду наступні документи, які підтверджують факт використання отриманих від ТОВ «ТДК Трейд» послуг у своїй господарській діяльності: копії договорів купівлі-продажу, укладених з ЗАТ «КК «Енергетичний консалтинг», АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж», ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ПП «Кіловат», виписок з банку на підтвердження проведення розрахунків названими суб'єктами господарювання за придбаний товар, а також копії видаткових та податкових накладних, виписаних у зв'язку з відпуском товарів та довіреностей на підтвердження фактів отримання товарів уповноваженими особами, виписані покупцями.

Також, судом встановлено, що 20.12.2010р. між ТОВ «Інкотекс-Україна» (Покупець) та ТОВ «Рорсаріо» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №10/12-20, згідно з яким Продавецць передає у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах цього Договору.

Згідно розділу 2 названого Договору загальна ціна Договору складається з суми усіх підписаних між сторонами накладних, в який зазначаються номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю та сумарна вартість партії.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору купівлі - продажу від 20.12.2010р. за № 10/12-20;

- видаткових накладних №122707 від 27.12.2010р. на суму 24780,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4130,00 грн.), №20702 від 07.02.2011р. на суму 27918,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4653,00 грн.), №22/03-11 від 22.03.2011р. на суму 13830,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2305,00 грн.), №41402 від 14.04.2011р. на суму 14448,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2408,00 грн.);

- податкових накладних №122707 від 27.12.2010р. на суму 24780,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4130,00 грн.), №20702 від 07.02.2011р. на суму 27918,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4653,00 грн.), №112 від 22.03.2011р. на суму 13830,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2305,00 грн.), №41402 від 14.04.2011р. на суму 14448,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2408,00 грн.);

- виписок з банку на підтвердження проведення перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Росаріо».

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Інкотекс-Україна» надало суду наступні документи, які підтверджують факт використання придбаних від ТОВ «Росаніо» товарів у своїй господарській діяльності: копії договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, довіреностей на підтвердження повноважень осіб на отримання товару, які підписані, складені та видані ПАТ «Крименерго», ПАТ «Інформаційні комп'ютені системи», ТОВ «Електролідер», ПП «Промелектро ХХІ», ПАТ «Київенерго», ТОВ «ТД Енергомир», ТОВ «Промелектро ХХІ-Плюс», ТОВ «Статус 2008», ТОВ «Захід-УА», ТОВ «Компанія Аксіом», ПП «Будівельна-Торгова компанія «СВД», ЖБК «Водограй», ФОП ОСОБА_9, ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Леп», ПП «Електрокомплект», ПП «Стандартенерго». Крім того, позивачем надано копії виписок з банку на підтвердження перерахування названими суб'єктами господарювання грошових коштів за придбаний товар.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено укладення 04.10.2010р. між ТОВ «Інкотекс-Україна» (Замовник) та ТОВ «Євросонік» (Виконавець) договору на ремонтні роботи №04/10, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати роботи з ремонту офісного приміщення на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83, оф. 606, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 1.3. переліку робіт, а також матеріали, які при цьому використовуються Виконавцем обумовлені в Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Розділом 2 названого Договору закріплено, що загальна вартість (ціна) Договору складає 46230,00 грн. та перераховується Виконавцю протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому - здачі виконаних робіт.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору на ремонтні роботи від 04.10.2010р. за № 04/10;

- специфікації на ремонтні роботи - Додаток №1 до договору №04/10 від 04.10.2010р.;

- акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 21.10.2010р.;

- податкової накладної №10212 від 21.10.2010р. на суму 46230,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7705,00 грн.);

- виписки з банку на підтвердження проведення перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Євросонік».

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Інкотекс-Україна» надало суду наступні документи, які підтверджують факт виконання ТОВ «Євросонік» робіт по ремонту та необхідність проведення такого ремонту з метою здійснення позивачем своєї господарської діяльності: копії договору суборенди №016 від 12.08.2009р., на підставі якого позивач отримав в оренду офісне приміщення - кімнату №605 (б) та 606, загальною площею 66,80 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83, угоди про продовження терміну дії договору від 30.10.2009р., від 01.01.2010р., від 01.10.2010р., якими продовжено дію договору суборенди №016 від 12.08.2009р., цивільно-правових угод від 05.10.2010р., укладені між ТОВ «Євросонік» (Замовник) та громадянами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (Виконавці), згідно з якими Замовник доручив Виконавцям виконати роботи з ремонту офісного приміщення загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83, оф. 606.

Також, у грудні 2010 року позивачем було придбано у ТОВ «Євросонік» 20 адаптерів АСТ-ІR220L, загальною вартістю 8280,00 грн.

Проведення названої господарської операції підтверджується наданими суму оригіналами та копіями:

- рахунку - фактури №13/12-08 від 13.12.2010р. на суму 8280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1380,00 грн.);

- видаткової накладної №121308 від 13.12.2010р. на суму 8280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1380,00 грн.);

- податкової накладної №121308 від 13.12.2010р. на суму 8280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1380,00 грн.);

- виписки з банку на підтвердження проведення перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Євросонік».

Також на підтвердження економічної обґрунтованості названої операції, а саме отримання прибутку за результатами реалізації придбаних у ТОВ «Євросонік» товарів, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, оформлених позивачем у зв'язку з проведенням реалізації адаптерів третім особам, а також копії довіреностей, на підставі яких було проведено відпуск товару повноваженим представникам покупців та виписки з банку на підтвердження проведення останніми розрахунків на отриманий товар.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Альянс будівельників України» на адресу позивача за результатами поставки товару, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Інкотекс-Україна» надало суду наступні документи, які підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії статуту ТОВ «Інкотекс-Україна», копію статного розпису на 01.09.2010р., договорів суборенди нежитлового приміщення №39 від 02.01.2009р. та №12 від 04.01.2011р. згідно з якими позивач орендує нежитлові складські приміщення для розміщення придбаного та реалізовуваного ним товару.

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована на момент укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за жовтень, грудень 2010 року, лютий-квітень 2011 року відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність трудових ресурсів, майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, тощо, в т.ч. орендованих ), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем) шляхом позбавлення його права на валові витрати і податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагентами - ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік».

Зокрема, в Акті перевірки від 15.02.2013р. № 84/1-22-80-35077475 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» і ТОВ «Євросонік» саме за фактом ухиляння від сплати податків за наслідками спірних правочинів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення цієї угоди з метою, що порушує публічний порядок.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 173, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкотекс-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 березня 2013 року № 0002192280 і № 0002202280.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкотекс-Україна (місцезнаходження: 03127, м. Київ, вул. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 35077475) 173 (сто сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова