Рішення

від 21.05.2014 по справі 910/3741/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3741/14 21.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" м. Миколаєва

до 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

2. Приватного підприємства "Укргазпром" Автономної Республіки Крим

про визнання договору недійсним.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Байда В.В.,

від відповідачів: 1. не з'явився, 2. Перепелиця В.Ф., Нікітіна К.О.

СУТЬ СПОРУ:

у березні 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 19 грудня 2013 р. між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (далі-відповідач 1.) та Приватним підприємством "Укргазпром" (відповідач 2.) укладено договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) № 31/01, згідно з яким відповідач 1. надає відповідачу 2. на праві господарського відання належних йому складових Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Указаний договір, на його думку, суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 770 "Деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу" від 20 серпня 2012 р., що визначає порядок використання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарських товариств із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, використовується зазначеними товариствами на праві господарського відання.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просив задовольнити позов та визнати вищевказаний договір недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач 1. відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач 2. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представника відповідача 1. за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2013 р. між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Приватним підприємством "Укргазпром" укладено договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) № 31/01, згідно з яким відповідач 1. надає відповідачу 2. на праві господарського відання складові Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору майном, яке підлягає передачі за цим договором, є газопроводи, розташовані у м. Снігурівка Миколаївської області.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи копією згаданого договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання, передбачені ст. 179 ГПК України.

За правилами ч. 4 ст. 179 цього Кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу врегульовані Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до вимог ст. 4 цього Закону затвердження типових договорів на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) віднесено до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Типовий договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 226 від 7 березня 2013 р. (далі-Типовий договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Типового договору предметом цього договору є надання підприємству на праві господарського відання належних власнику складових Єдиної газотранспортної системи України, які безпосередньо приєднані до газових мереж підприємства, яке є газорозподільним, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу (договір укладається з газорозподільним підприємством), або, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (договір укладається з газорозподільним підприємством), або, які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (договір укладається з газотранспортним підприємством).

Виходячи з наведеного, договір на господарське відання складових Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам укладається між власником та газорозподільним підприємством).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України №№ 362 від 8 квітня 2010 р., 1038 від 12 серпня 2010 р., Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1054 від 23 листопада 2012 р., ліцензій серія АВ № 527267 від 25 серпня 2010 р., серія АЕ № 179856 від 3 грудня 2012 р. сторони є газорозподільними підприємствами.

При цьому, територією ліцензійної діяльності позивача є м. Миколаїв та Миколаївська область, а відповідача 2. - сел. Партеніт, с. Лаврове та сел. Гурзуф Автономної республіки Крим.

Враховуючи, що на час укладення спірного договору відповідач 2. на підставі наявної у нього ліцензії не набув права здійснювати транспортування природного газу газорозподільними мережами на території м. Снігурівка Миколаївської області, то укладення з ним договору спірного договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) суперечило вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Типового договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 95-р від 4 квітня 2012 р., на підставі актів прийняття-передачі основних засобів від 25 квітня 2013 р., 16 серпня 2013 р. газопровід-відвід високого тиску довжиною 0,476 км від газорозподільчої станції до головного газорозподільного пункту і головний газорозподільчий пункт; І пусковий комплекс газопроводу середнього тиску загальною довжиною 0,786 км побудованого від головного газорозподільного пункту по вул. Суворова до ШРП № 1, № 22; II пусковий комплекс газопроводу середнього тиску, загальною довжиною 3,598 км, побудованого у м. Снігурівка Миколаївської області, що є предметом спірного договору, були передані у державну власність та на баланс позивача.

Згідно положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України право звернення в суд з вимогами про визнання правочину недійсним мають сторони цього правочину, а також інша заінтересована особи, яка заперечує його дійсність.

Поясненнями сторін стверджується, що на час розгляду справи вказане майно продовжувало перебувати на балансі позивача.

Укладення спірного договору з порушенням вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Типового договору порушує права позивача на володіння і користування цим майном та одержання його у господарське відання.

За таких обставин позивач вправі ставити питання про визнання недійним правочину, стороною якого він не є.

Враховуючи, що договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) № 31/01 від 19 грудня 2013 р. між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Приватним підприємством "Укргазпром" укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, він на підставі ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Тому заявлений у справі позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача 2. щодо правомірності передачі майна на баланс позивача є безпідставними, оскільки доказів заперечення відповідачем 1. як органом, уповноваженим здійснювати управління Єдиною газотранспортною системою, дій Миколаївської обласної державної адміністрації суду не надано.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" м. Миколаєва задовольнити.

Визнати недійсним договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) № 31/01 від 19 грудня 2013 р., укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код 37471933) та Приватним підприємством "Укргазпром" (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, оф. 18, код 31367762).

Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код 37471933) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54000, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код 05410263) 609 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Укргазпром" (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, оф. 18, код 31367762) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54000, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код 05410263) 609 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар