Постанова

від 22.07.2014 по справі 910/3741/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 910/3741/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Байда В.В., від відповідача 2 - Соковець І.О.,

від відповідача 1 - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Укргазпром»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року

у справі №910/3741/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», м. Миколаїв,

до 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ,

2) приватного підприємства «Укргазпром», АР Крим, м. Сімферополь,

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - відповідач 1) та до приватного підприємства «Укргазпром» (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) №31/01 від 19.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 203, 215 ЦК України та на те, що, на думку позивача, вказаний договір суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №770 «Деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу» від 20.08.2012 року, що визначає порядок використання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарських товариств із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, використовується зазначеними товариствами на праві господарського відання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/3741/14 позов задоволено. Визнано недійсним договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) №31/01 від 13.12.2013 року, укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ «Укргазпром». Присуджено до стягнення з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» 609,00 грн. судового збору. Присуджено до стягнення з ПП «Укргазпром» на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» 609,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що укладення спірного договору суперечило вимогам Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №226 від 07.03.2013 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП «Укргазпром» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/3741/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Позивач та відповідач 1 не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у справі №910/3741/14 апеляційну скаргу ПП «Укргазпром» на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/3741/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 22.07.2014 року.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року склад колегії суддів у справі №910/3741/14 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року справу №910/3741/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.

В судовому засіданні 22.07.2014 року представники позивача та відповідача 1 надали пояснення по суті спору, заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили спірне судове рішення залишити в силі. В судове засідання 22.07.2014 року представники відповідача 1 не з'явились, відповідач 1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

21.07.2014 року від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача 1.

Колегія суддів розглянула подане відповідачем 1 клопотання в судовому засіданні 22.07.2014 року та дійшла до висновку про його відхилення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, з 25.06.2014 року (дата прийняття апеляційної скарги до провадження) по 22.07.2014 року (дата судового засідання у справі) відповідач 1 мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача 1 у господарському суді.

Таким чином, враховуючи, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідача 1.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.12.2013 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПП «Укргазпром» було укладено договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) №31/01, згідно з яким відповідач 1 надає відповідачу 2 на праві господарського відання складові Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (а.с. 10-13).

Згідно додатку №1 до вказаного договору майном, яке підлягає передачі за цим договором, є газопроводи, розташовані у м. Снігурівка Миколаївської області (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання, передбачені ст. 179 ГК України.

За правилами ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу врегульовані Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»затвердження типових договорів на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) віднесено до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Типовий договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №226 від 07.03.2013 року (далі - Типовий договір).

Відповідно до умов п. 11 Типового договору предметом цього договору є надання підприємству на праві господарського відання належних власнику складових Єдиної газотранспортної системи України, які безпосередньо приєднані до газових мереж підприємства, яке є газорозподільним, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу (договір укладається з газорозподільним підприємством), або, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (договір укладається з газорозподільним підприємством), або, які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (договір укладається з газотранспортним підприємством).

Отже, договір на господарське відання складових Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, укладається між власником та газорозподільним підприємством.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно - технологічного управління.

Відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України №362 від 08.04.2010 року, №1038 від 12.08.2010 року, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1054 від 23.11.2012 року, ліцензій серія АВ №527267 від 25.08.2010 року, серія АЕ №179856 від 03.12.2012 року, сторони є газорозподільними підприємствами.

Територією ліцензійної діяльності позивача є м. Миколаїв та Миколаївська область, а відповідача 2 - сел. Партеніт, с. Лаврове та сел. Гурзуф Автономної республіки Крим.

Враховуючи, що на час укладення спірного договору відповідач 1 на підставі наявної у нього ліцензії не набув права здійснювати транспортування природного газу газорозподільними мережами на території м. Снігурівка Миколаївської області, то укладення з ним спірного договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) суперечило вимогам Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Типового договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №95 - р від 04.04.2012 року, на підставі актів прийняття - передачі основних засобів від 25.04.2013 року, 16.08.2013 року газопровід - відвід високого тиску довжиною 0,476 км від газорозподільчої станції до головного газорозподільного пункту і головний газорозподільчий пункт; І пусковий комплекс газопроводу середнього тиску загальною довжиною 0,786 км побудованого від головного газорозподільного пункту по вул. Суворова до ШРП №1, №22; II пусковий комплекс газопроводу середнього тиску, загальною довжиною 3,598 км, побудованого у м. Снігурівка Миколаївської області, що є предметом спірного договору, були передані у державну власність та на баланс позивача.

Крім цього, згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 648 встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Оспорюваний договір №31/01 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) від 19.12.2013 року не відповідає положенням чинного законодавства України, якими врегульовано порядок укладання, форму та зміст таких договорів, оскільки Порядок передачі об'єктів державної власності, які використовуються для забезпечення розподілу природного газу, визначений Постановою Кабінету Міністрів України №770 «Деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу» від 20.08.2012 року.

Пунктами 1 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України №770 «Деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу» передбачено наступне:

1. Установити, що державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарських товариств із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, використовується зазначеними товариствами на праві господарського відання.

3. Міністерству енергетики та вугільної промисловості укласти з господарськими товариствами із газопостачання та газифікації, на балансі яких обліковується державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, договори про надання такого майна на праві господарського відання згідно з примірним договором, що затверджується зазначеним Міністерством разом з Фондом державного майна.

Такий примірний договір було затверджено спільним Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України №882/3812 від 09.11.2012 року «Про затвердження Примірного договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва».

Тобто, зміст договору №31/01 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) від 19.12.2013 року не відповідає змісту Примірного договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва, що є порушенням положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, допущеним Відповідачами при укладання оспорюваного договору.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності зазначеного договору у відповідності до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України право звернення в суд з вимогами про визнання правочину недійсним мають сторони цього правочину, а також інша заінтересована особи, яка заперечує його дійсність.

Укладення спірного договору з порушенням вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Типового договору порушує права позивача на володіння і користування цим майном та одержання його у господарське відання.

За таких обставин позивач вправі ставити питання про визнання недійним правочину, стороною якого він не є.

Відтак, враховуючи те, що договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) №31/01 від 19.12.2013 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПП «Укргазпром», укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, висновок суду першої інстанції про визнання такого договору на підставі ст. 215 ЦК України недійсним колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Укргазпром» на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/3741/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/3741/14 залишити без змін.

3. Справу №910/3741/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук