Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/3741/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 910/3741/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,

за участю представників: позивача - Байди В.В. дов. №04/979 від 30 грудня 2013 року, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - Драган Н.Я. дов. №01/17-1576 від 23 липня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПП "Укргазпром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПП "Укргазпром" про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - позивач) звернулось до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - відповідач-1) та ПП "Укргазпром" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання недійсним договору №13/01 на господарське відання складовими частинами Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами), укладеного 19 грудня 2013 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПП "Укргазпром".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що договір №13/01 від 19 грудня 2013 року від імені Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підписаний не уповноваженою на це особою, а зміст договору не відповідає положенням чинного законодавства України, якими врегульовано порядок укладання, форму та зміст таких договорів. Порушення права обгрунтовує тим, що майно, передане за спірним договором, перебуває на його балансі згідно розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір на господарське відання складовими частинами Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) № 13/01, укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПП "Укргазпром" 19 грудня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року апеляційну скаргу ПП "Укргазпром" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2014 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПП "Укргазпром" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2014 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року та припинити провадження у даній справі.

Посилається на порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, безпідставне застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та помилкове незастосування п. 5 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про побудову підвідних газопроводів" №1001-р від 26 серпня 2009 року, ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Типового договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" №226від 7 березня 2013 року.

Наголошує на тому, що ліцензійні умови, а саме, територія ліцензованої діяльності з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованими тарифами не порушена.

Також зазначає, що органом, уповноваженим забезпечити передачу майна, яке є предметом спірного договору, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, а не Миколаївська обласна державна адміністрація; спірний договір укладено у відповідності до вимог Типового договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами); вказує, що у позивача відсутнє порушене право.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач-2 повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 19 грудня 2013 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПП "Укргазпром" укладено договір №31/01 на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами).

Предметом договору є надання відповідачу-2 на праві господарського відання належних Міністерству енергетики та вугільної промисловості України складових Єдиної газотранспортної системи України, які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (п. 1.1 договору).

Встановлено, що згідно додатку №1 до вказаного договору майном, яке підлягає передачі за цим договором, є газопроводи, розташовані у м. Снігурівка Миколаївської області.

Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газорозподільними підприємствами) №31/01 від 19 грудня 2013 року, господарський суд міста Києва, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач-2 на момент укладення спірного договору на підставі наявної у нього ліцензії не набув права здійснювати транспортування природного газу газорозподільними мережами на території м. Снігурівка Миколаївської області.

Судами досліджено, що відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №95-р від 4 квітня 2012 року, майно, що є предметом спірного договору, було передано у державну власність та на баланс позивача.

Апеляційним судом також встановлено, що, в порушення положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст спірного договору не відповідає змісту Примірного договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду Державного майна України від 9 листопада 2012 року № 882/3812.

Проте, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що прийняті за неповного дослідження та з'ясування істотних обставин справи.

Зокрема, суди не перевірили доводів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, що саме воно є власником майна, переданого за спірним договором та, відповідно, тільки воно мало право розпоряджатися зазначеним майном; не перевірили, чи мала правомочність Миколаївська обласна державна адміністрація розпоряджатися державною власністю - газопроводом - відводом високого тиску довжиною 0,476 км від газорозподільчої станції до головного газорозподільного пункту і головниим газорозподільчим пунктом; І пусковим комплексом газопроводу середнього тиску загальною довжиною 0,786 км побудованого від головного газорозподільного пункту по вул. Суворова до ШРП №1, №22; II пусковим комплексом газопроводу середнього тиску, загальною довжиною 3,598 км, побудованого у м. Снігурівка Миколаївської області, передавати зазначене майно на баланс позивача.

Суди не звернули увагу, не перевірили і не дали жодної оцінки доводам позивача щодо того, що від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України спірний договір підписано заступником Міністра - керівником апарату Бондаренко Андрієм Юрійовичем без необхідного обсягу повноважень.

Крім того, в апеляційній скарзі ПП "Укргазпром" стверджувало про наявність у останнього ліцензії з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованими тарифами на території вул. Суворова в м. Снігурівка Миколаївської області. Проте, апеляційний суд, відхиляючи клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи та розглядаючи справи за його відсутності, не перевірив вказаних доводів, не дослідив надані документи та не дав їм жодної правової оцінки.

Враховуючи, що дані обставини мають суттєве значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, дати оцінку всім наданим щодо ліцензійної діяльності ПП "Укргазпром" доказам, усунути наявні суперечності, зокрема, з'ясувати хто мав право здійснювати юридично значимі дії щодо складових Єдиної газотранспортної системи України, з'ясувати дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2014 року.

Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

О. Кролевець