Постанова

від 20.05.2014 по справі 807/104/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 року м. Ужгород№ 807/104/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Петричкович К.І.

за участі:

представника позивача - Субота Михайла Івановича;

представника відповідача - Токар Марини Василівни;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини З КАС України 20 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 травня 2014 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області , якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року за № 0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310 та №0004472201/1116/07-01-22-1/32148387/5309 ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач) в результаті проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року безпідставно зроблено висновок, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку із безпідставним включенням позивачем до складу валових витрат витрат, пов'язаних із проведенням останнім окремих господарських операцій з приводу придбання та подальшої реалізації матеріально-товарних цінностей. Також позивач вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок щодо отримання ним безповоротної фінансової допомоги, оскільки всі кошти, які відповідач відніс до такої допомоги були отримані позивачем від контрагентів по господарсько-правових відносинах з приводу реалізації їм товарно-матеріально цінностей, а відтак позивач правомірно відніс витрати з придбання таких цінностей, які в подальшому були реалізовані, до складу валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві підтримав повністю, надав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача під час судового розгляду позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову. Зокрема, представник відповідача вказав на те, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року позивач представив видаткові накладні, згідно яких ним за період, що також перевірявся була проведена реалізація товарно-матеріальних цінностей окремими фізичним особам-підприємцям. Однак, договорів та угод на реалізацію таких цінностей, окрім оборотно-сальдових відомостей по рахунку в розрізі контрагентів та картки рахунку 361 в розрізі таких контрагентів, позивачем надано не було. Окрім того, представник відповідача зазначив, що згідно відповідей на запити, що були направлені ДПІ у м. Ужгороді фізичним особам-підприємцям, що вказані в якості контрагентів у оборотно-сальдових відомостях, наданих позивачем, зазначені суб'єкти господарської діяльності в жодних правовідносинах з позивачем не перебували та взагалі останній їм не відомий. Таким чином, представник вважає, що відповідач правомірно виключив зі складу валових витрат позивача витрати, пов'язані із придбанням товару для подальшої його реалізації, а кошти, що були зараховані на рахунки позивача, зазначені в якості оплати за нібито придбані контрагентами у нього товарно-матеріальні цінності правомірно визначені як безповоротна грошова допомога. З урахуванням вищезазначеного відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 564129 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями у розмірі 68526 грн., а також по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 388 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 267 грн.. З огляду на вищевказане представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік", код - 32145387 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки 26 листопада 2013 року був складений відповідний акт за № 1779/07-01-22-01/32145387 (Т.1. а.с. а.с. 40-89), яким зафіксовані наступні порушення: 1. п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1., пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.1. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27, п.14.1.36, пп.14.1.257, пп.14.1.267 ст. 14, п.135.1 ст.135, пп.135.5.5 ст.135, пп.135.5.4 ст.135, п. 137.10 ст.137, п.138.1 та п. 138.4 ст.138, пп.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 564129 грн.; 2. п. 1.4. ст. 1, пп.3.1.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, пп. 14.1.191 ст. 14, п. 85.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пп. 192.1.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 388 грн. (Т.1. а.с. 88).

На підставі вказаного акту перевірки 16 грудня 2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 564129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68526 грн. (Т.1. а.с. 38); № 0004462201/1116/07-01-22-01/32148387/5309, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 388 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 267 грн. (Т.1. а.с. 39).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року позивачем проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей наступним Фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) - на загальну суму 341473,70 грн., в тому числі ПДВ - 56912,34 грн.; ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) - на загальну суму 243995,30 грн., в тому числі ПДВ - 40665,92 грн.; ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) - на загальну суму 796399,40 грн., в тому числі ПДВ - 132733,40 грн..

Також перевіркою встановлено, що за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей наступним Фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_6 (АДРЕСА_4) - на загальну суму 548397,42 грн., в тому числі ПДВ - 91399,61 грн.. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" по покупцю ОСОБА_6 станом на 31 грудня 2012 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 110808,43 грн.; ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) - на загальну суму 277625,20 грн., в тому числі ПДВ - 46270,84 грн.; ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) - на загальну суму 142163,80 грн., в тому числі ПДВ - 23694,10 грн.. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" по покупцю ОСОБА_4 станом на 31 грудня 2012 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 112446,86 грн..; ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) - на загальну суму 215391 грн., в тому числі ПДВ - 35898,56 грн..

На підтвердження реальності реалізації товарно-матеріальних цінностей вказаним вище Фізичним особам-підприємцям - під час перевірки позивачем були надані відповідачеві видаткові накладні. Також перевіркою було встановлено, що відповідно до банківський виписок кошти від таких суб'єктів господарювання надходили на банківські рахунки позивача шляхом внесення готівкових коштів у відповідних касах банків та в касу підприємства.

Доводячи факт реалізації товарно-матеріальних цінностей вищевказаним суб'єктам господарювання представник позивача посилався на видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, відповідно до яких, товар отримували наступні фізичні особи-підприємці: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (Т.1. а.с.а.с. 99-216; Т.6 а.с.а.с. 119- 250; Т.7 а.с.а.с.1-228); Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (Т.5. а.с. а.с. 170-250; Т.6. а.с.а.с. 1-112); Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (Т.2. а.с. а.с. 5-170; Т.3. а.с.а.с. 101-250; Т.4. а.с. а.с. 1-209); Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Т.4. а.с. а.с. 215-250; Т.5. а.с.а.с. 1-164). Також представник позивача вказав про наявність прибуткових касових ордерів, які у свою чергу також підтверджують факт внесення готівкових коштів в касу ТОВ "Тік" за придбаний товар Фізичними особами-підприємцями, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 3 а.с.а.с. 48-89).

В процесі проведення перевірки на адресу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідачем були направлені відповідні запити щодо підтвердження або спростування обсягів та фактів фінансово-господарських взаємовідносин із позивачем за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Відповідно до відповідей фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були надані відповідачеві на його запит, вказані фізичні особи-підприємці вказали, що ніяких господарських взаємовідносин з ТОВ "Тік" не мали; ніяких документів на придбання товарно-матеріальних цінностей не підписували; товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Тік" не отримували; коштів в касу ТОВ "Тік" або на банківські рахунки такого товариства не сплачували (Т. 8 а.с.а.с. 43-46).

Відповідно до протоколів допитів свідків у кримінальному провадженні № 32014070000000007, фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили свою позицію, викладену у своїх листах щодо відсутності будь-яких правовідносин із ТОВ "Тік" (Т. 8 а.с.а.с. 55-71).

Вищевказані відповіді та протоколи допитів свідків були досліджені судом під час судового розгляду як письмові докази.

Допитані у судовому засіданні вказані фізичні особи-підприємці в якості свідків показали, що жодних товарів від позивача вони не отримували, кошти на його рахунки в готівковій або безготівковій формі не перераховували та не перебували з ТОВ Тік" в жодних правовідносинах. Підписи на видаткових накладних, які були надані для ознайомлення головуючим під час судового розгляду, заперечують як такі, що проставлені ними. Жодних довіреностей на вчинення будь-яких дій від їх імені нікому не видавали.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який працює на товаристві з обмеженою відповідальністю на посаді завідуючого складом з 01 січня 2011 року пояснив суду, що в період, що перевірявся відповідачем він неодноразово відвантажував товарно-матеріальні цінності контрагентам позивача. Однак, при цьому до його посадових обов'язків не входить ідентифікація осіб, а відтак він не може стверджувати, чи вищевказані фізичні особи-підприємці особисто отримували товарно-матеріальні цінності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відомості, зазначені у видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи не відповідають дійсності.

Крім того, суд вказує й на те, що не у всіх актах звірки та у видаткових накладних, наданих позивачем та досліджених під час судового розгляду, наявні підписи як представника позивача, так й покупців, на яких вказує позивач.

Судом встановлено, що зазначені фізичні особи-підприємці не мали з позивачем будь-яких правовідносин, не придбавали товарно-матеріальні цінності, вказані позивачем у відповідних видаткових накладних, а відтак не вносили кошти у касу товариства та у банківські установи.

Згідно з пунктом 1 підпунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (далі по тексту Положення), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за № 996-XIV (далі по тексту Закон України № 996-XIV), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно зі статтею 4 цього Закону України № 996-XIV одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, є принцип превалювання сутності над формою, а саме: "... операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми".

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, поставка та реалізація товарно-матеріальних цінностей для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані до перевірки видаткові накладні, які також досліджені під час судового розгляду, по реалізації товарно-матеріальних цінностей зазначеним вище фізичним особам-підприємцям, з врахуваннями положень наведеного вище законодавства, не є первинними фінансово-господарськими документами в силу відсутності їх зв'язку з господарською діяльністю.

Таким чином, за результатами перевірки підлягають коригуванню доходи та податкові зобов'язання з ПДВ від реалізації товарно-матеріальних цінностей зазначеним вище фізичним особам-підприємцям.

Виходячи з вищевикладеного операції, на підставі яких сформовано показники доходів ТОВ "Тік" по взаємовідносинах щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виключають господарський характер здійснених операцій.

Таким чином, оскільки перевіркою не підтверджено факти реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то відповідно й валові доходи, відображені товариством від операцій по реалізації таких цінностей вказаним покупцям, не підлягають відображенню у складі скоригованого валового доходу.

Відповідно до статті 1 пункту 1.22 підпункту 1.22.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до статті 4 пункту 4.1. підпунктів 4.1.1 та 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв під виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до статті 135 пункту 135.5 підпункту135.5.1 ПК України, інші доходи включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Враховуючи всі вищевикладені обставин, суд приходить до висновку, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки 26 листопада 2013 року за № 1779/07-01-22-01/32145387 щодо відсутності господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є правомірними. А відтак й спірні рішення є також правомірними та підстав для їх скасування не має.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 72, 86, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П.Комуни, будинок 2 А, ідентифікаційний код - 32145387) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4413,20 грн. (чотирьох тисяч чотириста тринадцяти грн. 20 коп.) на наступні реквізити : банк одержувача - ГУ ДКСУ у Закарпастькій області; МФО - 812016; рахунок отримувача - 31210206784002; отримувач коштів - УК у м. Ужгороді, (м. Ужгород) 22030001; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38015610; призначення платежу - судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області справа № 807/104/14, назва суду: Закарпатський окружний адміністративний суд.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко