Постанова

від 30.01.2018 по справі 807/104/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/8234/18 807/104/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 (суддя Гаврилка С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 (судді Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушка І.В. ) у справі №807/104/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тік (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі ДПІ) від 16.12.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проведеної у листопаді 2013 року перевірки ДПІ безпідставно дійшла висновку про те, що внаслідок допущених порушень вимог Законів України Про податок на додану вартість та Про оподаткування прибутку підприємств Товариством було занижено податки на прибуток та на додану вартість.

На цій підставі ДПІ 16.12.2013 прийнято податкові повідомлення - рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по вказаним податкам.

Вважаючи, що Товариством під час здійснення господарської діяльності не було порушено вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7.05.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами податкового компромісу. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині суми основного платежу по податку на прибуток в розмірі 241423,75 грн.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДПІ зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки судові рішення прийнято на підставі доказів, які підтверджують правильність висновків контролюючого органу. В зв'язку з цим відповідач просив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

24.01.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 складено акт від 26.11.2013.

В акті контролюючим органом викладено висновки про виявлення в діяльності позивача наступних порушень:

- п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1., пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27, п.14.1.36, пп.14.1.257, пп.14.1.267 ст. 14, п.135.1 ст.135, пп.135.5.5 ст.135, пп.135.5.4 ст.135, п. 137.10 ст.137, п.138.1 та п. 138.4 ст.138, пп.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 564129 грн.;

- п. 1.4. ст. 1, пп.3.1.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.191 ст. 14, п. 85.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пп. 192.1.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 388 грн.

На цій підставі ДПІ 16.12.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення :

- №0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 564 129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68526 грн.;

- №0004462201/1116/07-01-22-01/32148387/5309, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 388грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 267 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень - рішень відповідач мотивує тим, що у своїй податковій звітності Товариство відобразило господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Проте, вказані господарські операції не мали реального характеру; товар фактично не передавався, а надані позивачем під час перевірки документи не підтверджують фактичне виконання вищевказаних угод щодо реалізації товару.

З огляду на це ДПІ виключила зі складу валових витрат позивача витрати, пов'язані із придбанням товару для подальшої його реалізації, а кошти, що були зараховані на рахунки позивача, зазначені в якості оплати за нібито придбані контрагентами у нього товарно-матеріальні цінності, визнала безповоротною грошовою допомогою.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Законів України Про податок на додану вартість , "Про оподаткування прибутку підприємств", Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Податкового Кодексу України та нормативними актами, прийнятими на їх виконання в редакціях що були чинними на момент їх виникнення.

В підтвердження реальності виконання операцій з реалізації Товариством товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано податкові накладні та банківські виписки про те, що на рахунок Товариства у банківській установі та безпосередньо до каси позивача вносились готівкові кошти.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у відповідній редакції.

Статтею 1 цього Закону обумовлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши зміст пояснень свідків та факти, встановлені під час розслідування кримінальної справи, дійшли вірного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 26.11.2013 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке полягало в тому, що Товариство безпідставно відобразило у податковій звітності інформацію щодо господарських операцій з фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За таких обставин судами зроблено правильний висновок, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо клопотань сторін заявлених під час апеляційного перегляду справи про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходить з наступного.

Виключний перелік підстав, який обумовлює закриття провадження у справі, визначено приписами статті 157 КАС України ( в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Зі змісту заяв, що надійшли до апеляційного суду, не вбачається, що сторони досягли примирення у справі щодо оскарження законності прийнятих ДПІ податкових повідомлень - рішень від 16.12.2013р. Факт визнання позивачем вимог контролюючого органу щодо необхідності донарахування податку на прибуток за період 4 квартал 2010 - 4 квартал 2012 свідчить лише про визнання Товариством законності цих вимог, проте не дає підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 157 КАС України.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер