Ухвала

від 07.05.2015 по справі 807/104/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 6119/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 807/104/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тік" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310, № 0004472201/1116/07-01-22-01/32148387/5309 ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4413,20 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Тік" подало апеляційну скаргу в якій просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 807/104/14 - скасувати. Ухвалити нове рішення, за яким визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013р. № 0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310, № 0004472201/111/07-01-22-01/32148387/5309 ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом не було проведено перевірки, чи було обізнано підприємство щодо вказаних покупців продукції. Не перевірено , яку майнову вигоду, або яку шкоду інтересам держави та суспільним інтересам нанесено .

Натомість висновки про відсутність факту продажу товару ґрунтуються виключно на відповідях приватних підприємців , які начебто товар не купляли, проте його вартість оплатили та не підтверджуються жодними іншими доказами , що є недостатнім для визнання правочину з поставки недійсним в силу вимог ст. 218 ЦК України.

Не було здійснено перевірки в установах банків , через які сплачувалися кошти цими підприємцями на користь ТОВ «Тік».

Висновки про зарахування коштів від продажу товару як безповоротна фінансова допомога суперечать приписам пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу, оскільки в призначенні платежу чітко зазначено «за товар» по конкретним накладним.

Апелянт вважає, що суд не надав оцінки договору , укладеному з ПАТ Комінвестбанк з прийому платежів №22/08 від 06.10.2008р., за яким банк зобов'язався перераховувати клієнту готівкові кошти у національній валюті як оплату покупцями продукції Клієнта та послуг на підставі документів , які повинні бути оформлені відповідно до вимог Постанови НБУ №337 від 14.08.2003р.

Не надавши оцінки тій обставині, що банк був уповноваженим приймати та перераховувати виключно кошти як оплата за товар, суд помилково дійшов до висновку, що ці кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

У ході апеляційного розгляду представником ДПІ м. Ужгорода подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в частині суми основного платежу по податку на прибуток в розмірі 241432.75 коп.

Представник Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання про застосування податкового компромісу в частині суми основного платежу по податку на прибуток в розмірі 241432.75 коп. та подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Колегія суддів вважає, що клопотання представника ДПІ м. Ужгорода про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в частині суми основного платежу по податку на прибуток в розмірі 241432.75 коп., не підлягає до задоволення ,оскільки податковим органом при прийнятті рішення про погодження податкового компромісу не вказано які конкретно податкові операції позивача з контрагентами зараховано до податкового компромісу, а також не визначено зобов'язання платника податків які залишилися йому для подальшого відшкодування, а судом апеляційної інстанції не має можливості виокремити вищезазначені податкові операції які увійшли до рішення податкового органу про погодження податкового компромісу.

З приводу вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що працівниками ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік", код - 32145387 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки 26 листопада 2013 року був складений відповідний акт за № 1779/07-01-22-01/32145387 (Т.1. а.с. а.с. 40-89), яким зафіксовані наступні порушення: 1. п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1., пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.1. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27, п.14.1.36, пп. 14.1.257, пп. 14.1.267 ст. 14, п.135.1 ст. 135, пп. 135.5.5 ст. 135, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.138.1 та п. 138.4 ст. 138, пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 564129 грн.; 2. п. 1.4. ст. 1, пп. 3.1.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп. 7.4.1. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, пп. 14.1.191 ст. 14, п. 85.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пп. 192.1.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 388 грн..

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004452201/1113/07-01-22-01/32148387/5310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 564129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68526 грн.; № 0004462201/1116/07-01-22-01/32148387/5309, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 388 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 267 грн..

Перевіркою, встановлено, що за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року позивачем проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей наступним Фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - на загальну суму 341473,70 грн., в тому числі ПДВ - 56912,34 грн.; ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) - на загальну суму 243995,30 грн., в тому числі ПДВ - 40665,92 грн.; ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) - на загальну суму 796399,40 грн., в тому числі ПДВ - 132733,40 грн..

Також перевіркою встановлено, що за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей наступним Фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_4 (АДРЕСА_4) - на загальну суму 548397,42 грн., в тому числі ПДВ - 91399,61 грн.. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" по покупцю ОСОБА_4 станом на 31 грудня 2012 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 110808,43 грн.; ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - на загальну суму 277625,20 грн., в тому числі ПДВ - 46270,84 грн.; ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) - на загальну суму 142163,80 грн., в тому числі ПДВ - 23694,10 грн.. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" по покупцю ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2012 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 112446,86 грн..; ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) - на загальну суму 215391 грн., в тому числі ПДВ - 35898,56 грн..

В процесі проведення перевірки на адресу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідачем були направлені відповідні запити щодо підтвердження або спростування обсягів та фактів фінансово-господарських взаємовідносин із позивачем за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Відповідно до відповідей фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були надані відповідачеві на його запит, вказані фізичні особи-підприємці вказали, що ніяких господарських взаємовідносин з ТОВ "Тік" не мали; ніяких документів на придбання товарно-матеріальних цінностей не підписували; товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Тік" не отримували; коштів в касу ТОВ "Тік" або на банківські рахунки такого товариства не сплачували.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції , що зазначені фізичні особи-підприємці не мали з позивачем будь-яких правовідносин, не придбавали товарно-матеріальні цінності, вказані позивачем у відповідних видаткових накладних, а відтак не вносили кошти у касу товариства та у банківські установи.

Згідно з пунктом 1 підпунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (далі по тексту Положення), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за № 996-XIV (далі по тексту Закон України № 996-XIV), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.. 4 цього Закону України № 996-XIV одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, є принцип превалювання сутності над формою, а саме: "... операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми".

Судом першої інстанції вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, поставка та реалізація товарно-матеріальних цінностей для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані до перевірки видаткові накладні, які також досліджені під час судового розгляду, по реалізації товарно-матеріальних цінностей зазначеним вище фізичним особам-підприємцям, з врахуваннями положень наведеного вище законодавства, не є первинними фінансово-господарськими документами в силу відсутності їх зв'язку з господарською діяльністю.

Таким чином, за результатами перевірки підлягають коригуванню доходи та податкові зобов'язання з ПДВ від реалізації товарно-матеріальних цінностей зазначеним вище фізичним особам-підприємцям.

Виходячи з вищевикладеного, операції, на підставі яких сформовано показники доходів ТОВ "Тік" по взаємовідносинах щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виключають господарський характер здійснених операцій.

Таким чином, оскільки перевіркою не підтверджено факти реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то відповідно й валові доходи, відображені товариством від операцій по реалізації таких цінностей вказаним покупцям, не підлягають відображенню у складі скоригованого валового доходу.

Відповідно до статті 1 пункту 1.22 підпункту 1.22.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до статті 135 пункту 135.5 підпункту 135.5.1 ПК України, інші доходи включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тік" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 807/104/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 12 травня 2015 року.