Постанова

від 06.05.2014 по справі 809/820/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р. Справа № 809/820/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Візінського М.В.

за участю сторін:

представника позивача: Комісарова К.Ю.,

представника відповідача: Токара В.І.,

прокурора: Герасимика Т.О.,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000842301/0 та № 0000852301/0 від 06.10.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 року Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-Плюс" (надалі - позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000842301 та № 0000852301 від 06.10.2010 року.

25.03.2014 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, щодо відкликання частини позовних вимог, внаслідок чого, у відповідності до положень статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов в частині заявлених вимог про визнання дій відповідача протиправними - залишено без розгляду.

Позовні вимоги, з урахуванням їх змін, мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, що не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем в акті перевірки констатовано факт нікчемності укладеного правочину з контрагентом позивача - ПП "Вітпродком". Окрім того, враховуючи положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідач прийшов до невірного висновку про те, що не мають юридичної сили, а відповідно не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість всі надані позивачем підтверджуючі документи - угода № 83 від 01.10.2009 року та податкові накладні за період: листопад 2009 року - травень 2010 року, що як наслідок, потягнуло за собою неправомірні висновки про заниження суми податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з вказаного податку та винесення податкових повідомлень-рішень за № 0000842301 та № 0000852301 від 06.10.2010 року, які позивач і просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав виходячи з мотивів, що викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених ним в письмовому запереченні від 15.03.2011 року, що долучене до матеріалів справи. (т.1 а.с. 62-72).

21.03.2011 року представником прокуратури м. Івано-Франківська надано суду лист від 18.03.2011 року, в якому прокуратура м. Івано-Франківська повідомляла Івано-Франківський окружний адміністративний суд про вступ у розгляд вказаної справи на підставі положень статті 60 КАС України.

В судовому засіданні представник прокуратури щодо задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів їх необґрунтованості.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-Плюс" як підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16.01.1998 року.

На податковий облік в органах ДПС позивача взято з 23.01.1998 року.

27 вересня 2010 року за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки щодо позивача, відповідачем складено акт № 16091/23-1/25071892 "Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства (ПВКП) "Камчадал-Плюс", код за ЄДРПОУ 25071892, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Відпородком" код ЄДРПОУ 36674319 за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. (надалі - Акт). (т.1. а.с. 18-24).

Відповідно пунктів 1 та 3 висновків Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем положень статей 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, а також порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 3414894 грн., в тому числі: за листопад 2009 року на 129134 грн.; за грудень 2009 року на 1770104 грн.; за лютий 2010 року на 285876 грн.; за березень 2010 року на 835150 грн.; за травень 2010 року на 394630 грн. Окрім того, встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 489162 грн. по декларації за лютий 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 06.10.2011 р. за № 0000842301, відповідно до якого, позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 5122341 грн., з якої: за основним платежем - 3414894 грн., за штрафними санкціями - 1707447 грн., а також за № 0000852301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 489162 грн. (т.1. а.с.9).

В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 30.11.2010 року дана скарга залишена без задоволення, а самі оскаржувані рішення без змін. В подальшому, в порядку апеляційного оскарження, позивачем оскаржено вищевказані податкові-повідомлення рішення до ДПС України, проте рішенням від 10.02.2011 року скарга повторно залишена без задоволення, а рішення - без змін. (т.1. а.с.74-75).

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового кредиту за листопад - грудень 2009 року, лютий - березень, травень 2010 року слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП "Відпородком" з приводу купівлі продуктів харчування в асортименті та на умовах визначених згідно угоди № 83 від 01.10.2009 року. (т.1 а.с 136).

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, позивач, діючи згідно умов вищевказаної угоди як "покупець" в особі директора - ОСОБА_3, придбав у ПП "Вітпродком" як "продавця" в особі його директора - ОСОБА_4 ікру лососеву на загальну суму 24 995 816,34 грн., у тому числі ПДВ на суму - 4 165 969,39 грн. В результаті проведення зазначених операцій, ПП "Вітпродком", в особі директора ОСОБА_4 виписано та надано ПВКП "Камчадал-Плюс" ряд видаткових та податкових накладних на вказану суму.

В податковому обліку суми податку на додану вартість по зазначених операціях, включено до складу податкового кредиту та відповідно відображено в рядках 10.1 та 17 декларацій по податку на додану вартість поданих позивачем за період листопада 2009 - травня 2010 року.

Згідно змісту Акту встановлено, що за наслідками опрацювання отриманих матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до продавця - ПП "Вітпродком", зокрема, встановлено неможливість фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій через: відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Окрім того, в Акті зазначено, про наявність пояснень відібраних працівниками податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області в директора ПП "Вітпродком" ОСОБА_4, згідно змісту яких останній пояснив, що до діяльності підприємства не мав жодного відношення, підприємство зареєстрував за винагороду, жодних угод не укладав, звітних документів не підписував та до контролюючих органів не надавав, юридичне та фактичне місцезнаходження вказаного підприємства йому не відоме.

Також, у відповідності до змісту Акту - згідно висновку головного спеціаліста сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБ України в Івано-Франківській області Думи Я.М. від 16.09.2010 року, підписи у відповідних графах податкових та видаткових накладних, угоді № 83 від 01.10.2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Поряд з цим, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що по факту умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, а також службового підроблення, щодо службових осіб ПВКП "Камчадал-Плюс" порушено кримінальну справу, обвинувальний вирок по якій набрав законної сили та безпосередньо стосується податкового періоду в межах якого і винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судом витребувано в Івано-Франківського міського суду вищевказаний вирок у кримінальній справі № 0907/1-627/2011 від 05.05.2011 року про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у вчинені злочинів передбачених статтями 212 ч.3 та 366 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні, шляхом дослідження змісту вказаного судового рішення, встановлено наступне. В листопаді 2009 року засновник та власник ПВКП "Камчадал-Плюс" ОСОБА_7, одночасно являючись менеджером вказаного підприємства, за попередньою змовою із директором зазначеного підприємства ОСОБА_3 вступили у змову із невстановленими слідством особами, які діяли від імені ПП "Вітпродком" з метою отримання від вказаних осіб пакету документів для проведення по бухгалтерському та податковому обліку ПВКП "Камчадал-Плюс" даних щодо здійснення операції про купівлю ікри лососевої. Зокрема, згідно угоди № 83 від 01.10.2009 року укладеної між ПВКП "Камчадал-Плюс" як "покупцем", в особі директора ОСОБА_3 та ПП "Вітпродком" як "продавцем", в особі його директора - ОСОБА_4, ПВКП "Камчадал-Плюс", ніби то придбало у ПП "Вітпродком" ікру лососеву на загальну суму 24 995 816, 34 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4 165 969,39 грн. При цьому невстановлені слідством особи, які діяли від імені ПП "Вітпродком" підробили та виписали ряд податкових та видаткових накладних, на підставі яких ОСОБА_3 сформував податковий кредит товариству, який відобразив у деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди: листопада 2009 року - травня 2010 року. Таким чином, діючи в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_3 умисно ухилились від сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 3414894 грн. В ході розгляду справи підсудні свою вину визнали повністю, у скоєному розкаялись, заподіяну шкоду відшкодували в повному об'ємі. (т.3 а.с.163-166).

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому - Закон України № 168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання.

Чинне на момент правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця разом з ціною товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11), від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11) та від 08.10.2013 року (справа К/9991/81723/12).

Як встановлено в судовому засіданні, визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за № 0000842301 від 06.10.2011 року сума основного грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 3414894 грн. є сумою, що охоплює собою розмір неправомірно, з позицій податкового органу, сформованого позивачем розміру податкового кредиту за період : листопад - грудень 2009 року, лютий - березень, травень 2010 року.

Водночас, дослідженні в ході розгляду вказаної адміністративної справи податкові декларації з ПДВ, що надавалися позивачем податковому органу за вказаний період, а також податкові та видаткові накладні поряд із платіжними документами, на переконання суду вказують на наявність законодавчо визначених передумов, що визначають право суб'єкта господарювання на включення суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) до розміру податкового кредиту ( т. 2 а.с. 219, т. 3 а.с. 45-139).

Адже, реально сплачена покупцем в ціні товару на рахунки продавця сума ПДВ, з урахуванням суті вказаного податку та особливостей його адміністрування, навіть за умови безтоварності операції, не може бути передумовою для визначення йому грошового зобов'язання на фактично вже сплачений розмір податку, а повинна стягуватися з продавця або іншої особи, яка ці кошти отримала, оскільки в протилежному випадку таке податкове зобов'язання фактично призводить до подвійного оподаткування підприємства.

В даному випадку слід зазначити також і те, що в ході розгляду кримінальної справи № 0907/1-627/2011 від 05.05.2011 року про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у вчинені злочинів передбачених статтями 212 ч.3 та 366 ч. 2 КК України, підсудні шкоду в розмірі 3414894 грн. відшкодували, що підтверджується також і наданими представником позивача платіжними дорученнями (т.3 а.с. 158).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням наведеного, суд констатує, що за умов, коли позивачем як покупцем товару ПДВ сплачено в його ціні, а відповідачем вказану обставину не враховано, не перевірено факт сплати податку покупцем, внаслідок чого, не обґрунтовано, всупереч положенням Законів України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесено податкове повідомленням-рішення за № 0000842301 від 06.10.2011 року, яке підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Щодо можливості задоволення вимог адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000852301 від 06.10.2010 року слід зазначити наступне.

На сторінці 9 Акту перевірки відповідачем зазначено, що за результатами позапланової перевірки ПВКП "Камчадал-Плюс" з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів з податку на додану вартість по декларації за лютий 2010 року складено акт від 16.04.2010 року за № 7494/23-3/25071892, внаслідок виявлених порушень винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми бюджетного відшкодування (форми В2) на суму 489162 грн. (т.1 а.с.22).

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, в судовому засіданні від 23.04.2014 року суд усною ухвалою зобов'язав представника позивача надати наступне судове засідання вищевказаний акт перевірки. Проте станом на 06.05.014 року представник відповідача повідомив про неможливість надати вказаний доказ у зв'язку з його відсутністю в податковій інспекції.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що у відповідності до вимог частини четвертої та п'ятої статті 11, частина другої статті 69, частина п'ята статті 71 КАС України в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, згідно положень частини другої, четвертої та шостої статті 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання такого обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а у разі невиконання вимоги суду, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За вказаних обставин, коли суд вжив всіх наявних заходів щодо витребування у відповідача - суб'єкта владних повноважень необхідних, достатніх та належних доказів на обґрунтування правомірності збільшення суми бюджетного відшкодування на 489162 грн., що відображені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні за № 0000852301 від 06.10.2010 року, однак жодних не здобуто, на переконання суду, таке рішення підлягає до скасування з мотивів його необґрунтованості.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000842301/0 та за № 0000852301/0 від 06.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс" сплачений ним судовий збір в розмірі 17,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.05.2014 року.