Постанова

від 15.12.2014 по справі 809/820/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014р. Справа № 876/5400/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Іщук Л.П.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Токар В.І.,

позивача у справі: Сікомас С.В.,

третьої особи у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014р. у справі №809/820/13-а

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс", м.Київ

до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011р. позивач: Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-Плюс" (надалі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, апелянт) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000842301 та №0000852301 від 06.10.2010р..

25.03.2014р. ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про відкликання частини позовних вимог, внаслідок чого, у відповідності до положень статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративний позов в частині заявлених вимог про визнання дій відповідача протиправними - залишено без розгляду.

Позовні вимоги, з урахуванням їх змін, мотивовано тим, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, що не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем в акті перевірки констатовано факт нікчемності укладеного правочину з контрагентом позивача - ПП "Вітпродком". Крім того, враховуючи положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідач прийшов до невірного висновку про те, що не мають юридичної сили, а, відповідно, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість всі надані позивачем підтверджуючі документи - угода №83 від 01.10.2009р. та податкові накладні за період: листопад 2009р. - травень 2010р., що, як наслідок, потягнуло за собою неправомірні висновки про заниження суми податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з вказаного податку та винесення податкових повідомлень-рішень за №0000842301 та №0000852301 від 06.10.2010р., які позивач і просить скасувати.

За результатами розгляду справи в суді першої інстанції Івано-Франківський окружний адміністративний суд виніс постанову, якою позовні вимоги задоволив в повному обсязі. При тому суд керувався тим, що враховуючи той факт, що в позивача як платника податку були наявні усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що передбачені законом як підстава для віднесення сум грошових коштів до податкового кредиту з податку на додану вартість, у відповідача відсутні законні підстави для коригування цих показників. Відтак, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення закону.

Не погодившись із такими висновками суду та прийнятою за їх результатами постановою, апелянт (відповідач у справі): ДПІ у м.Івано-Франківську оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт вказав на те, що проведеною відповідачем перевіркою було встановлено безтоварність господарської операції між ПВКП "Камчадал-Плюс" та ПП "Вітпродком", посилається на те, що факт неможливості ПП "Відпродком" бути учасниками реальних господарських відносин вбачається також з акту "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Відпродком", вироку Івано-Франківського міського суду від 05.05.2011р. в кримінальній справі №0907/1-627/2011.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 15.12.2014р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Токар В.І., який доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задоволити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник позивача у справі: Сікомас С.В. проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, висловлені і підтримані представниками сторін правові позиції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-Плюс" як підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16.01.1998р. На податковий облік в органах ДПС позивача взято з 23.01.1998р..

27.09.2010р. за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки щодо позивача, відповідачем складено акт №16091/23-1/25071892 "Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства (ПВКП) "Камчадал-Плюс", код ЄДРПОУ 25071892, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Відпородком", код ЄДРПОУ 36674319, за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. (надалі - Акт).

Відповідно пунктів 1 та 3 висновків Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем положень статей 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, а також порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 3414894,00грн., в тому числі: за листопад 2009р. - на 129134,00грн.; за грудень 2009р. - на 1770104,00грн.; за лютий 2010р. - на 285876,00грн.; за березень 2010р. - на 835150,00грн.; за травень 2010р. - на 394630,00грн. Крім того, встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 489162,00грн. за декларацією за лютий 2010р.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 06.10.2011р. за №0000842301, відповідно до якого, позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 5122341,00грн., з якої: за основним платежем - 3414894,00грн., за штрафними санкціями - 1707447,00грн., а також за №0000852301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 489162,00грн.

В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 30.11.2010р. дана скарга залишена без задоволення, а самі оскаржувані рішення без змін. В подальшому, в порядку апеляційного оскарження, позивачем оскаржено вищевказані податкові-повідомлення рішення до ДПС України, проте, рішенням від 10.02.2011р. скарга повторно залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту за листопад-грудень 2009р., лютий-березень, травень 2010р. слугували правовідносини, що склались у нього з ПП "Відпродком" з приводу купівлі продуктів харчування в асортименті та за умовами, визначених згідно із угодою №83 від 01.10.2009р.

В податковому обліку суми податку на додану вартість по зазначених операціях включено до складу податкового кредиту та відповідно відображено в рядках 10.1 та 17 декларацій з податку на додану вартість поданих позивачем за період листопад 2009-травень 2010рр..

За змістом Акту встановлено, що за наслідками опрацювання отриманих матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до продавця - ПП "Вітпродком", зокрема, встановлено неможливість фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій через: відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, в Акті зазначено про наявність пояснень, відібраних працівниками податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області в директора ПП "Вітпродком" ОСОБА_4, за змістом яких останній пояснив, що до діяльності підприємства не мав жодного відношення, підприємство зареєстрував за винагороду, жодних угод не укладав, звітних документів не підписував та до контролюючих органів не надавав, юридичне та фактичне місцезнаходження вказаного підприємства йому не відоме.

Також у відповідності до змісту Акту, згідно з висновком головного спеціаліста сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБ України в Івано-Франківській області Думи Я.М. від 16.09.2010р., - підписи у відповідних графах податкових та видаткових накладних, угоді №83 від 01.10.2009р. виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

В матеріалах справи наявна копія вироку у кримінальній справі №0907/1-627/2011 від 05.05.2011р. про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені злочинів, передбачених статтями 212 ч.3 та 366 ч.2 КК України.

З даного вироку вбачається, зокрема те, що у листопаді 2009р. засновник та власник ПВКП "Камчадал-Плюс" ОСОБА_8., одночасно являючись менеджером вказаного підприємства, за попередньою змовою із директором зазначеного підприємства ОСОБА_7 вступили у змову із невстановленими слідством особами, які діяли від імені ПП "Вітпродком" з метою отримання від вказаних осіб пакету документів для проведення по бухгалтерському та податковому обліку ПВКП "Камчадал-Плюс" даних щодо здійснення операції про купівлю ікри лососевої. Зокрема, згідно із угодою №83 від 01.10.2009р., укладеною між ПВКП "Камчадал-Плюс" як "покупцем", в особі директора ОСОБА_7 та ПП "Вітпродком", як "продавцем", в особі його директора - ОСОБА_4, ПВКП "Камчадал-Плюс", ніби-то придбано у ПП "Вітпродком" ікру лососеву на загальну суму 24995816,34грн., в т.ч. ПДВ на суму 4165969,39грн. При цьому, невстановлені слідством особи, які діяли від імені ПП "Вітпродком", підробили та виписали ряд податкових та видаткових накладних, на підставі яких ОСОБА_7 сформував податковий кредит Товариству, який відобразив у деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди: листопад 2009р. - травень 2010рр.. Таким чином, діючи в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисно ухилились від сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 3414894,00грн. В ході розгляду справи підсудні свою вину визнали повністю, у скоєному розкаялись, заподіяну шкоду відшкодували в повному об'ємі.

Даючи оцінку вищенаведеним правовідносинам та наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів керувалась наступними нормами закону та висновками.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, на підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Керуючись визначенням, встановленим вимогами ст.1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому - Закон України №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України №168, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №1 та №2 від 04.03.2011р. та 21.03.2011р. відповідно з яких вбачається, що ПВКП "Камчадал-Плюс" було сплачено 3415000,00грн. податку на додану вартість по Акту №16091/23-1/25071892 від 27.09.2010р.

Тобто, позивач фактично оплатив суму основного боргу по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, який визнав в ході кримінального провадження. Даний факт оплати податку на додану вартість, донарахованого відповідачем за результатами перевірки, вказує на те, що позивач фактично визнав свій податковий борг та у відповідача відсутні правові підстави для стягнення суми ПДВ за основним платежем, визначеним податковим повідомленням-рішенням №0000842301/0 від 06.10.2010р., оскільки такі грошові кошти вже сплачені до бюджету.

Щодо висновків суду першої інстанції про підставність позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення за №0000852301 від 06.10.2010р., - слід зазначити наступне:

На сторінці 9 Акту перевірки відповідачем зазначено, що за результатами позапланової перевірки ПВКП "Камчадал-Плюс" з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів з податку на додану вартість по декларації за лютий 2010р. складено акт від 16.04.2010р. за №7494/23-3/25071892, внаслідок виявлених порушень винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми бюджетного відшкодування (форми В2) на суму 489162,00грн.

Проте, такий акт апелянтом не було надано колегії суддів та не було здобуто судом першої інстанції. За відсутності вказаного акта №7494/23-3/25071892, - відсутні будь-які правові підстави для складення податкового повідомлення-рішення №0000852301/0 від 06.10.2010р. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність наведеного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014р. у справі №809/820/13-а за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс", м.Київ, до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ, про визнання незаконними та скасування рішень, - задоволити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014р. у справі №809/820/13-а за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-Плюс", м.Київ, до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ, про визнання незаконними та скасування рішень, - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000852301/0 від 06.10.2010р.

4. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Л.П. Іщук

Суддя В.П. Сапіга