Постанова

від 22.05.2014 по справі 920/119/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа № 920/119/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Матішинець В.В. за довіреністю б/н від 10.02.2014 р.,

3-х осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (вх. №1011 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.14 р. у справі № 920/119/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Приватного підприємства "Роса Капітал", м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс", м. Шостка, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Державне підприємство "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області", м. Суми

про стягнення 35 028,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (позивач у справі) звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Приватного підприємства "Роса Капітал", м. Суми (відповідача у справі) збитки в сумі 35 028,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати .

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.14 р. по справі № 920/119/14 (суддя Лиховід Б.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.03.14 р. по справі № 920/119/14 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довіреністю № 14 від 14.11.2012 р. та актом опису і попередньої оцінки майна № 22/19.2-15/23/2010 від 14.11.2012 р., доводиться факт отримання на відповідальне зберігання ПП "Роса Капітал" спиртовмісної рідини об'ємом 4170 л вартістю 35028,00 грн., в зв'язку з чим вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні в частині неотримання ПП "Роса Капітал" майна на зберігання такими, що не відповідають обставинам справи. Позивач зазначає, що до ДПІ у м. Сумах від ПП «Сумифермерпостачзбут» не надавались відповідні договори про передачу спиртовмісної рідини іншим організаціям на зберігання за договорами. Позивач стверджує, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 950 ЦК України, посилаючись на те, що із документів наданих ПП «Сумифермерпостачзбут» до ДПІ у м. Суми вбачається, що у підприємства відсутнє майно передане за договором № № 26/19.2-03/2012 від 14.11.2012 року та актом приймання-передачі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає наведені позивачем доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає про те, що за договором № 26/19.2-03/201, укладеним між позивачем та відповідачем 14.11.2012р., позивач не передавав відповідачу на зберігання спиртовмісну рідину об'ємом 4170 л вартістю 35028,00 грн., вказану було прийнято на відповідальне зберігання ТОВ "Бакс" згідно договору № 83 від 28.10.2010р. та вона зберігається у товариства і на теперішній час, про що було відомо позивачу до подання позовної заяви, а відтак позивач вважає, що будь-якої втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання немає, що підтверджується документально, тому відсутні будь-які збитки, завдані поклажодавцеві.

3-і особи відзив на апеляційну скаргу не надали, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у справі повідомленнями (№№ 005041/3; 005041/4).

Позивач в судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 005041/1 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача - 22.04.2014 року.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та 3-х осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 14.11.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Сумах та ПП "Сумифермерпостачзбут", найменування якого, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 21.12.2013р. було змінено на ПП "Роса Капітал", було укладено договір про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 26/19.2-03/201, відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе обов`язок зберігати передане йому за актом приймання - передачі, а саме: спиртовмісна рідина за актом опису та попередньої оцінки майна № 22/19.2-15/23/2010 від 14.11.2012р.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що на виконання умов договору № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012 р., відповідачу було передано на зберігання спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л вартістю 35028,00 грн. за актом опису і попередньої оцінки майна № 22/19.2-15/23/2010 від 14.11.2012р., але, в ході проведеної 18.11.2013р. інвентаризації було виявлено нестачу спиртовмісної рідини визначеного об`єму та вартості, у зв`язку з чим позивачем складено протокол інвентаризаційної комісії від 18.11.2013р.

Позивач також вказує на те, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області 18.11.2013 року було направлено директору ПП "Сумифермерпостачзбут" претензію про відшкодування вартості відсутнього майна на загальну суму 35028,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, посилаючись на положення ст.ст. 22, 936, 950, 951 Цивільного кодексу України, а також п. 5.1 укладеного між сторонами договору, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 35028,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення між позивачем та відповідачем договору № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012р. спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л загальною вартістю 35028,00 грн. перебувала і перебуває на зберіганні у ТОВ "Бакс" згідно договору № 83 від 28.10.2010р. і ПП "Сумифермерпостачзбут" фактично передана не була. Тобто, на момент проведення 18.11.2013р. інвентаризації на підприємстві відповідача, позивачу було відомо про відсутність на його складі спиртовмісної рідини об`ємом 4170 л вартістю 35028,00 грн., а також про зберігання даної рідини на складі ТОВ "Бакс", у зв`язку з чим протокол інвентаризаційної комісії від 18.11.2013р. щодо відсутності на складі відповідача спиртовмісної рідини визначеного об`єму та вартості, суд вважав не достатнім доказом для підтвердження позиції позивача, викладеній у позовній заяві. В зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність заподіяння відповідачем збитків позивачу та відсутність підстав для застосування ст.ст. 22, 936, 950 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного позовні вимоги визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 35 028,00 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012 р. Позов обґрунтований ст.ст. 22, 936, 950, 951 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що 14.11.2012 р. між Державною податковою інспекцією у м. Сумах та ПП "Сумифермерпостачзбут", було укладено договір про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за договором № 26/19.2-03/201, відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе обов`язок зберігати передане йому за актом приймання - передачі, а саме: спиртовмісна рідина за актом опису та попередньої оцінки майна № 22/19.2-15/23/2010 від 14.11.2012р. (а. с. 6).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 21.12.2013 р. відбулася зміна найменування юридичної особи ПП "Сумифермерпостачзбут", яку було змінено на ПП "Роса Капітал".

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції,» за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку відбулася лише зміна найменування юридичної особи ПП "Сумифермерпостачзбут" (код 14015749), яка є стороною спірних правовідносин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 13-18), без внесення змін до організаційно-правової форми даної особи, тому ПП "Роса Капітал" (код 14015749) є належним відповідачем у даній справі.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що на виконання умов договору № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012 р., відповідачу було передано на зберігання спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л вартістю 35 028,00 грн. за актом опису і попередньої оцінки майна № 22/19.2-15/23/2010 від 14.11.2012р., але, в ході проведеної 18.11.2013р. інвентаризації було виявлено нестачу спиртовмісної рідини визначеного об`єму та вартості, у зв`язку з чим позивачем складено протокол інвентаризаційної комісії від 18.11.2013р. (а. с. 9-10).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, листом № 53/13 від 25.09.2013 позивача було повідомлено, що ПП "Сумифермерпостачзбут" спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л вартістю 35 028,00 грн. не отримувало (а. с. 36).

Листом № 67/13 від 24.10.2013р. ПП "Сумифермерпостачзбут" просить позивача прийняти спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л (а. с. 37).

Згідно листів № 14774/18-19-11-01-26 від 31.10.2013р., № 18388/10/18-19-11-01-26 від 21.11.2013р., № 4322/10/18-19-25-06-26 від 28.01.2014р. позивачу відомо, що спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л зберігається на складі ТОВ "Бакс" і ПП "Сумифермерпостачзбут" фактично передана не була (а. с. 38-39, 43).

Крім того, згідно акту відбору зразка рідини з характерним запахом спирта від 30.01.2014р. спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л зберігається на складі ТОВ "Бакс" за адресою: Сумська область, м. Шостка, пров. Комарова, 3 (а. с. 44).

У письмових поясненнях № 25 від 06.03.2014р. ТОВ "Бакс" зазначає, що спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л прийнята підприємством на зберігання згідно договору № 83 про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави від 28.10.2010р. і перебуває на складі товариства на даний час.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів також встановила, що 29.10.2010р. між Державним підприємством "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" (виконавець) було укладено договір про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 83, відповідно до п. п. 1. 1 та 1.2 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок зберігати передане йому майно, а саме: рідина з характерним запахом спирту загальним об`ємом близько 4170 літрів. Замовник передає, а виконавець приймає майно попредметно згідно з актом приймання - передачі майна від 28.10.2010р., який є невід`ємним додатком цього договору (а. с.32-34). Згідно акту приймання - передачі майна від 29.10.2010р., підписаного та скріпленого печатками третіх осіб, рідина з характерним запахом спирту об`ємом 4170 л була передана на зберігання до ТОВ "Бакс" (а. с. 35).

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджується той факт, що спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л загальною вартістю 35 028,00 грн., як на момент укладення між позивачем та відповідачем договору № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012р., так і на момент проведення 18.11.2013р. інвентаризації на підприємстві відповідача, перебувала і перебуває на зберіганні у ТОВ "Бакс" згідно договору № 83 від 28.10.2010р.., про що позивачу було відомо.

Також, у своїх поясненнях № 9045/9/10-008 від 20.02.2014р. позивач визнає факт зберігання спиртовмісної рідини об`ємом 4170 л вартістю 35028,00 грн. на складі ТОВ "Бакс, тобто на момент звернення з даним позовом до суду позивачем фактично визнано факт перебування спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л загальною вартістю 35 028,00 грн. на зберіганні у ТОВ "Бакс", що спростовує доводи заявника апеляційної скарги про передачу майна відповідачу на зберігання.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Таким чином, виходячи з вказаного припису цивільного законодавства, враховуючи, що для правовідносин по зберіганню передача майна є обов'язковою, а позивачем не доведено фактичної передачі речі за договором № 26/19.2-03/201 від 14.11.2012 р., вказаний договір фактично не відбувся, тобто є неукладеним, в зв'язку з чим посилання позивача на п 5.1 договору, як на підставі для задоволення позовних вимог є безпідставними.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідач на загальних підставах.

Також, виходячи із змісту ст. 951 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є факт втрати (нестачі) або пошкодження речі.

Беручи до уваги, що спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л вартістю 35 028,00 грн. ПП "Сумифермерпостачзбут" фактично передана не була і зберігається в іншому місці, а саме на складі ТОВ "Бакс", про що позивачу було достеменно відомо до звернення з даним позовом до господарського суду, а відтак, відсутній факт втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, що підтверджується документально, і як наслідок, відсутні правові підстави для застосування ст. ст. 936, 950 , 951 Цивільного кодексу України.

Також, в якості правових підстав для заявлених позовних вимог позивачем зазначені положення ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Проте, наданими позивачем доказами не доведено ані протиправної поведінки відповідача в неотриманні позивачем спиртовмісної рідини об`ємом 4170 л вартістю 35 028,00 грн., ані вжиття заходів на її витребування з ТОВ «Бакс» з метою подальшого передання на зберігання відповідачу, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку відповідача та збитками позивача, тому в даному випадку також відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст. 22 Цивільного кодексу України.

Також, слід зазначити, що в контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.

Отже, для звернення до суду з позовом, заявник повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Проте, як вважає колегія суддів, позивачем не надано жодного аргументованого правового доказу ані порушення відповідачем норм чинного законодавства, ані порушення прав та інтересів позивача, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи та визнається самим позивачем, спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л вартістю 35 028,00 грн. не була відповідачем втрачена чи знищена, а є в наявності та зберігається на складі ТОВ «Бакс» відповідно до укладеного між Державним підприємством "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" договору про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 83 від 29.10.2010 р., що також підтверджено останнім.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку права позивача відповідачем не порушені, а позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 року по справі № 920/119/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 21 травня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.