Постанова

від 22.04.2014 по справі 825/969/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/969/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Бабинця С.П.,

представника відповідачів Котловської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПАВЕР ГРУПП» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, заступника начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2014 Приватне підприємство «ПАВЕР ГРУПП» (далі - ПП «ПАВЕР ГРУПП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, заступника начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни про скасування постанови заступника начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни від 12.03.2014 №10/345 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2014 заступником начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Людмилою Василівною винесено постанову про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №10/345, якою ПП «ПАВЕР ГРУПП» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 43848 грн. Вважає вищевказану постанову такою, яка підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було порушено процедуру проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Про вказане свідчить те, що перевірка проводилась в порядку визначеному пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», яким визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. В той час, як здійснювана ПП «ПАВЕР ГРУПП» реконструкція складського приміщення відноситься до II категорії складності. Крім того зазначив, що ПП «ПАВЕР ГРУПП» не зобов'язано, у відповідності до статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, до початку виконання будівельних робіт здійснювати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки ПП «ПАВЕР ГРУПП» не є замовником вищевказаних будівельних робіт. Також, додатково зазначив, що відповідачем було порушено конституційний принцип щодо недопустимості подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки останнім стосовно ПП «ПАВЕР ГРУПП» та директора підприємства, як його представника, винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2014 №10/345 і постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.03.2014 №27.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у їх задоволенні відмовити та зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачі діяли у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі звернень громадянина ОСОБА_4, наказу начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 28.02.2014 №81-ОД «Про проведення позапланових перевірок» (а.с.70) та направлення для проведення позапланової перевірки від 28.02.2014 №250 (а.с.71), головним державним інспектором Інспекційного відділу Єзутою О.В., в період з 28.02.2014 по 06.03.2014, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПП «ПАВЕР ГРУПП» щодо об'єкту будівництва: реконструкція складу по вул. Щорса, 54-Б в м. Чернігові.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 03.03.2014 №250, яким встановлено, що виконання будівельних робіт по реконструкції складу (улаштування прорізу в зовнішній стіні з установкою воріт) по вул. Щорса, 54-Б в м. Чернігові проводилось без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (II категорія складності), що є порушенням пункту 2 частини першої статті 34 та статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.72,73).

Вказаний акт був підписаний директором ПП «ПАВЕР ГРУПП», з порушеннями виявленими під час перевірки останній не погодився, копія акту була отримана директором 03.03.2014.

Цього ж дня, крім акта, головним державним інспектором Єзутою О.В. був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким від ПП «ПАВЕР ГРУПП» вимагалось усунути порушення, зазначені в акті перевірки, до 18.03.2014 шляхом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.16-19).

04.03.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт за № ЧТ082140630054(а.с.22-24).

На підставі акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 03.03.2014 №250 та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Л.В. винесено постанову про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2014 №10/345, якою ПП «ПАВЕР ГРУПП» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 43848 грн. (а.с.20,21).

Крім того, судом встановлено, що 03.03.2014 заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Л.В. стосовно директора ПП «ПАВЕР ГРУПП» ОСОБА_6 винесено протокол про адміністративне правопорушення, та 12.03.2014 постанову по справі про адміністративне правопорушення №27, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено штраф в розмірі 850 грн. (а.с.49,50).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 41 Закону №3038-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - Порядок №533).

Стосовно тлумачення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, то суд погоджується з відповідачем, що такий Порядок уповноважує Інспекцію здійснювати заходи, спрямовані на дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури четвертої та п'ятої категорії складності; а також заходи, спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Тобто останнє повноваження розповсюджується на об'єкти незалежно від категорії складності. Крім того, порядок, який би окремо регулював дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності - відсутній.

Тому твердження позивача про неможливість проведення перевірки об'єкта будівництва другої категорії складності на підставі такого порядку є помилковими.

Згідно пункту 1 Порядку №553 здійснення державного архітектурно-будівельного контролю здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Пунктом 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, тощо.

Відповідно до пункту 12 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, вказане спростовує твердження позивача про те, що перевірка об'єкта будівництва: реконструкція складу по вул. Щорса, 54 Б в м. Чернігові була проведена відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства України та з перевищенням наданих йому повноважень.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення процедури проведення тої чи іншої перевірки не являється однозначним свідченням безпідставності прийнятого за її підсумками рішення, правомірність якого є самостійним предметом доказування в публічно-правовому спорі.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №3038-V передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно частини першої статті 36 Закону №3038-V встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, визначені в Порядку виконання будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466).

Згідно пункту 2 Порядку №466 підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Порядок №244).

Згідно пункту 2 Порядку №244 справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники. Штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно пункту 4 Порядку №244 є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Протягом трьох днів після оформлення протокол, інші необхідні матеріали (висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф (пункт 5 Порядку №244).

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку №244 питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу), що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку.

Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, підставою для складання акту перевірки від 03.03.2014 №250 та винесення оскаржуваної постанови стало виконання ПП «ПАВЕР ГРУПП» будівельних робіт по реконструкції складу (улаштування прорізу в зовнішній стіні з установкою воріт) по вул. Щорса,54-Б в м. Чернігові без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Позивачем не надано суду жодних доказів на спростування позиції відповідача що, в свою чергу, свідчить про наявність у позивача порушення вимог частини першої статті 34 та частини першої статті 36 Закону №3038-V.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про допущення ПП «ПАВЕР ГРУПП» зафіксованих актом перевірки правопорушень у сфері містобудівної діяльності.

Суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у нього обов'язку до початку виконання будівельних робіт здійснювати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки ПП «ПАВЕР ГРУПП» не є замовником вищевказаних будівельних робіт, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №3038-VI замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як вбачається з копії декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.22-24), проектна документація на проведення будівельних робіт затверджена замовником - директором ПП «ПАВЕР ГРУПП» ОСОБА_6

Крім того, згідно копії договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціально інфраструктури міста Чернігова від 27.03.2013 №27, наявної в матеріалах справи (а.с.60), замовником по договору є ПП "ПАВЕР ГРУПП".

Даний факт, також, не заперечувався представником позивача в судовому засіданні.

Отже, в розумінні пункту 4 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, ПП «ПАВЕР ГРУПП» є замовником, а тому, в силу частини першої статті 36 Закону №3038-V, не мав права на виконання будівельних робіт без реєстрації Декларації про початок будівельних робіт.

Щодо застосування двох заходів стягнення за одне й те саме правопорушення, то суд констатує, що із досліджених судом постанов №10/345 та № 27(а.с.22,49) вбачається, що згідно них стягнення накладено на підставі різних нормативно-правових актів: Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в різних розмірах та до різних осіб (у постанові № 10/345 - на юридичну особу, у постанові №27- на посадову особу).

Відтак, одночасно із встановленням вини посадової особи, встановлюється і вина юридичної особи.

Отже, за сукупності викладених обставин та усунення цього порушення, застосування заходів стягнення до позивача є можливим та обґрунтованим.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову та реалізуючи повноваження по накладенню штрафу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Судом не береться до уваги посилання представника позивача на порушення відповідачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 03.03.2014 вимог статей 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки це не є предметом розгляду в даній справі.

Як передбачає частина другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як передбачає стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд резюмує відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, а отже, як наслідок, - і відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 визначено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру до адміністративного суду становить 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.).

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн.-487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ПАВЕР ГРУПП», - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ПАВЕР ГРУПП» (код 38179372) до Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) судові витрати в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко