Постанова

від 26.05.2014 по справі 820/7883/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. № 820/7883/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філатова П.А.,

відповідача - Михайлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНС", з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001132202 від 11.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.03.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС» отримало від Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Харківській області акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013р. № 402/20-23-22-01-06-30512344 від 20.03.2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення № 0001132202, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 905269 та штрафні санкції у сумі 226317,25 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та винесеним на підставі цього податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновки податкового органу ґрунтувались на тому, що підприємством позивача до перевірки не надано документів, які могли б підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між ТОВ «ТНС» та ФОП ОСОБА_3, а також дана операція не містить економічного ефекту.

Позивач зазначає, що перевіряючими особами жодним чином не взято до уваги, того факту що ФОП ОСОБА_3 є адвокатом відповідно до свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, оскільки завдяки діяльності адвоката ОСОБА_3 за договором про надання правової допомоги та представництва № 1/02 від 01.02.2011 року, а саме: проведення переговорів з боржником, направлень йому вимог та претензій, призвело до того, що протягом 2011 року заборгованість ТОВ «ПП «ОЛДІ» перед ТОВ «ТНС» зменшилась на 14017300,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 11.04.2014 року винесене на підставі висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки № 402/20-23-22-01-06-30512344 від 20.03.2014 року, яким встановлено, що підприємством позивача порушено вимоги п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТНС» занижено суму податку на прибуток на 905269 грн., оскільки позивачем у перевіряємому періоді до складу «інших витрат» включено суму 4764575,78 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_3 Крім того, ТОВ «ТНС» взагалі не було надано жодного документу, який би підтверджував фактичне отримання на розрахунковий рахунок підприємства позивача коштів від ТОВ ПП «Олді».

Відповідач зазначає, що в актах про надання послуг та звітах, складених на виконання вказаних вище договорів міститься лише назва наданих послуг згідно з договором без зазначення конкретних дат, а їх фактичний зміст з наданих документів встановити не можливо. Крім того, на виконання рішення господарського суду по справі №29/345/140 від 23.11.2010р. про стягнення сум за договором поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється державним виконавцем, а не представниками кредитора, а тому незрозумілим є характер дій саме ОСОБА_3 в процесі стягнення коштів. До перевірки також не надано жодного процесуального або іншого документа, який був би складений останнім. Крім того, зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних причин. За таких обставин вважає, що дана операція не містить економічного ефекту.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи наданих заперечень на адміністративний позов, зазначивши, що оскільки ТОВ «ТНС» не надало до перевірки документів, які могли б підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між ТОВ «ТНС» та ФОП ОСОБА_3, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30512344, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Харківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 195 від 25.02.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТНС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013 року. Результати перевірки оформлені відповідним актом № 402/20-23-22-01-06-30512344 від 20.03.2014 року (а.с. 8- 50).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення ТОВ «ТНС» п.п.139.1.9 п.139 ст. 139, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого, на думку перевіряю чого органу, підприємством занижена сума податку на прибуток у розмірі 905269,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.03.2014 № 402/20-23-22-01-06-30512344 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 11.04.2014, яким ТОВ «ТНС» донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1131586,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 905269,00 грн., за штрафними санкціями 226317,25 грн. (а.с. 7).

Судом з'ясовано, що ДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ТОВ "ТНС" та ФОП ОСОБА_3 На думку відповідача, актом перевірки встановлено, що господарські операції із зазначеною особою не містили по своїй суті розумних економічних причин. Отже, зазначені операції не містили економічного ефекту.

Податковий орган в акті перевірки, зокрема, зазначає, що підприємством позивача до складу «інших витрат» за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. було включено суму 4764575,78 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_3 Але, на підтвердження понесених витрат позивачем до перевірки було надано: договір від 22.02.2012 року №1/12, акт про надання юридичних послуг від 23.04.2013р., та акти про надання правової допомоги від 29.03.2013р., від 30.04.2013р. та від 28.02.2013р.

Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не було надано жодного документу, який підтверджує фактичне отримання на розрахунковий рахунок ТОВ «ТНС» коштів від ТОВ ПП "Олді".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень Харківської ОДПІ, відображених в акті від 20.03.2014 року № 402/20-23-22-01-06-30512344 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що порядок проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових перевірок унормований ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, передбачених п.п. 78.1.1 - 78.1.13. п. 78.1 зазначеної статті. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок).

Згідно п. 3 розділу 1 зазначеного Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В п. 4-6 розділу 1 Порядку, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 розділу 2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, податковий орган у разі виявлення під час перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, повинен в акті перевірки чітко визначити зміст порушення та зазначити первинний документ, на підставі якого було встановлено порушення.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки та прийнятому на підставі цих висновків спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи, 01.02.2011 року між ТОВ «ТНС» та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги та представництва № 1/02. Згідно даного договору адвокат був зобов'язаний надавати необхідну правову допомогу клієнту при виконанні рішення господарського суду Харківської області по справі № 29/345-10 від 23.11.2010 року, а саме: стягнення з ТОВ ПІІ «ОЛДІ» (ідентифікаційний код 33197800) на користь клієнта боргу, що випливає з договору поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009 року.

У подальшому, ТОВ «ТНС» (Замовник), уклало договір № 1/12 від 22.02.2012 року з ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2) (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати юридичні послуги по виконанню рішення господарського суду Харківської області по справі №29/345-10 від 23.11.2010 року, а саме: стягнення з ТОВ ПП «ОЛДІ» (боржник) (ідентифікаційний код 33197800) на користь ТОВ «ТНС» боргу, що випливає з договору поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009 року.

За надані послуги за договором замовник повинен сплатити виконавцю винагороду у розмірі 10 % від розміру заборгованості боржника перед замовником.

Таким чином, із змісту укладених договорів від 22.02.2012р. №1/12 та від 01.02.2011р. ОСОБА_3 зобов'язувався надавати правову допомогу ТОВ «ТНС» щодо стягнення з ТОВ ПП «Олді» грошових коштів.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 року до договору про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року, встановлено п.1, що договір про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року випливає з договору про надання правової допомоги № 1/02 від 01.02.2011 року, що укладений Сторонами та діяв до отримання Виконавцем статусу суб'єкту підприємницької діяльності (фізичної особи - підприємця).

Згідно п. 2 додаткової угоди всі права та обов'язки сторін, що містились у договорі про надання правової допомоги № 1/02 від 01.02.2011 року автоматично переходять до договору про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року.

Згідно п. 4 додаткової угоди Виконавець передає Замовнику виконану роботу (надані послуги) по стягненню боргу за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 29/345-10 від 23.11.2010 року не раніше ніж через календарний рік після укладення договору про надання правової допомоги 1/12 від 22.02.2012 року. Це пов'язано з необхідністю детальної перевірки розрахунків боржника перед Замовником.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 року, передання виконаної роботи (наданих послуг) оформлюється актами про надання правової допомоги, які складаються з дотриманням термінів вказаних у п. 4 донної додаткової угоди. Акти про надання правової допомоги складаються поетапно (3-4 акти), в залежності від сум боргу, що надійшли на рахунок Замовника, детально перевірені Сторонами та підтверджені. Дати складання акту не співпадають з фактичним наданням правової допомоги, однак це не свідчить про їх недійсність.

На підтвердження виконання укладених договорів, а саме: отримання послуг по стягненню коштів з ТОВ ПП «Олді» - представником позивача до матеріалів справи надані копії договору від 01.02.2011р. №1-02, додаткову угоду № 1 від 01.03.2012р., звіти про надані послуги, та ухвали господарського суду, з яких вбачається, що ОСОБА_3 брав участь в ході розгляду справи про банкрутство, стосовно боржника позивача - ТОВ ПП «Олді».

Також, на підтвердження надання юридичних послуг сторонами підписано акти про надання правової допомоги. Крім цього в матеріалах справи містяться звіти виконавця робіт.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача надано переписку ФОП ОСОБА_3 з ТОВ ПП «ОЛДІ» в яких йде мова про домовленості щодо погашення заборгованості перед позивачем. Надано також суду протокол перемовин виконавця та боржника позивача, графік погашення заборгованості.

Вказані документи є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 року.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ «ТНС» дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами про надання послуг та представництво, укладеними між підприємством позивача та ОСОБА_3

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Судом з'ясовано, що усі первині документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючим суб'єктом господарювання та підписані уповноваженими на те особами, тим самим підтверджують формування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств ТОВ "ТНС" по взаємовідносинах з ОСОБА_3

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року

N 2755-VI, із змінами та доповненнями, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

За приписами п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки позивачем підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_3, а також використання послуг за цими договорами для набуття коштів для власної господарської діяльності, тому у податкового органу, на думку суду, відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до приписів п.п. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в)заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості.

Крім того, до матеріалів справи залучені платіжні доручення, які свідчать про надходження коштів від ТОВ ПП «ОЛДІ» на користь позивача. Позитивним результатом укладених угод було отримання ТОВ «ТНС» (замовником) не менше 90 % від суми боргу.

Позивач зазначає, що кошти в сумі 14017300 гри. були отримані на рахунок позивача саме завдяки діяльності представника ОСОБА_3

Судом також з'ясовано, що ФОП ОСОБА_3 є адвокатом відповідно до свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Що стосується тверджень відповідача, що акти складені виконавцем не співпадають з датами надходження грошових коштів від боржника позивачу, суд зазначає, що сторони договору передбачили, що акти про надання правової допомоги будуть складатись саме не раніше 2013 року, а також те, що їх складання та підписання не співпадає з терміном фактичного надання правової допомоги та надходженню грошових коштів від ТОВ «ПП «ОЛДІ» не викликає в жодному разі недійсність даного акту, та підтверджує реальність фінансово-господарської операції та надання юридичної послуги обумовленої в акті про надання послуг.

Крім цього, на підтвердження реальності надання юридичних послуг позивачем надано суду ухвалу господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року по справі № 922/088/13-г ОСОБА_3 є представником ТОВ «ТНС» у справі за позовом ТОВ «ТНС» до ТОВ ПП «ОЛДІ» про визнання банкрутства, а інший представник ТОВ «ТНС» вказаний у вищезазначеній ухвалі суду ОСОБА_6 діяв також від імені ОСОБА_3 за дорученням.

Суд зазначає, що виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року ТОВ «ТНС» також підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області, а саме: 28.10.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 922/4461/13 призначено до розгляду розгляд заяви про видання виконавчого документу.

За матеріалами справи встановлено, що 25.11.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 922/4461/13 заяву про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду - задоволено та стягнуто з ТОВ «ТНС» на користь ФОП ОСОБА_3 4755846,92 грн. в якості заборгованості за договором надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року.

Між іншим, суд також зазначає, що зважаючи на те, що господарський суд Харківської області своєю ухвалою визнав дійсними фінансово-господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТНС» у вигляді правочину (договору про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року), податковий орган взагалі не мав права не прийняти до уваги встановлений судом факт, а отже, висновок, щодо нереальності фінансово-господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТНС» є незаконним, та таким, що суперечить рішенню суду, що набрало законної сили.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесеного спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001132202 від 11.04.2014 року прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001132202 від 11.04.2014 року, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.