УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2014 р.Справа № 820/7883/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представників сторін: позивача - Дворачек В.М., відповідача - Михайлової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/7883/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС"
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТНС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001132202 від 11.04.2014 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі №820/7883/14 адміністративний позов ТОВ "ТНС" до Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001132202 від 11.04.2014 року, винесене відносно ТОВ "ТНС".
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі №820/7883/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ТНС" відмовити.
В обґрунтування вимог, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, зазначив про порушення судом першої інстанції норм ст.159 КАС України. Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Так, зазначив, що позивачем до перевірки не надано достатніх доказів того, що відображені ним в податковому обліку витрати дійсно мали місце за наслідками здійснення реальної господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об'єктивними потребами здійснення господарської діяльності, а також підтверджені належним чином оформленими документами, котрі складаються в звичайних умовах ведення такого виду діяльності. Вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього якогось конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети. Зазначив, що суму у розмірі 4 755 846,92 грн. (заборгованість по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3.) позивачем безпідставно було віднесено до складу «інших витрат».
Вказав на те, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що позивачем не було надано до суду документів, що витребовувались, які б підтверджували фактично понесені витрати, зокрема, платіжні доручення або виписки банку щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_3, а отже вважає не підтвердженими зміни в структурі активів позивача.
Звертає увагу на те, що позивач зазначав, що саме завдяки діям ОСОБА_3 було отримано кошти від ТОВ «ОЛДІ» на суму 47 558 469 грн., зокрема, шляхом проведення переговорів з боржником, направлення йому вимог та претензій, звернень до виконавчої служби. Однак, на підтвердження реальності наданих послуг позивач надав лише протоколи переговорів та звіти наданих послуг (в яких також зазначено про проведення переговорів, та про надання консультацій). Вказує, що жодних претензій та вимог позивачем не надано.
Стверджує про незрозумілість необхідності залучення ФОП ОСОБА_3 та понесення додаткових витрат в сумі 4 755 846,92 грн., оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягнення суми боргу за рішенням господарського суду України здійснюється державним виконавцем, а не представником кредитора, до того ж безкоштовно. Зазначив, що до виконавчої служби позивач не звертався. Таким чином, вважає, що зазначена операція не містить у своїй суті розумних економічних причин.
Враховуючи викладене, відповідач вважає вірними висновки акту перевірки від 20.03.2013р., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС» є юридичною особою, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30512344, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Харківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.
Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 195 від 25.02.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТНС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013 року. Результати перевірки оформлені відповідним актом № 402/20-23-22-01-06-30512344 від 20.03.2014 року (а.с. 8- 50).
За висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення ТОВ «ТНС» п.п.139.1.9 п.139 ст. 139, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого, на думку перевіряючого органу, підприємством занижена сума податку на прибуток у розмірі 905269,00 грн.
На підставі акту перевірки від 20.03.2014 року № 402/20-23-22-01-06-30512344 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 11.04.2014 року, яким ТОВ «ТНС» донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1131586,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 905269,00 грн., за штрафними санкціями 226317,25 грн. (а.с. 7).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2014 року № 0001132202, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні зазначеного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на прибуток.
Таким чином, зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ТНС» вимог » п.п.139.1.9 п.139 ст. 139, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України є хибними, а прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 20.03.2014 року № 402/20-23-22-01-06-30512344 висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 905269,00 грн.
У свою чергу, такі висновки акту перевірки зроблено з посиланням на твердження відповідача про безпідставне включення до складу «інших витрат» за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. суми 4764575,78 грн. вартості послуг по господарським операціям за угодами між позивачем та ФОП ОСОБА_3, які відповідач вважає фіктивними.
Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.
За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.
При цьому згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до приписів п.п. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості.
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на віднесення витрат за отримані послуги до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отримані послуги, призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).
За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач мав господарські відносини ФОП ОСОБА_3
Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 є адвокатом відповідно до свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2011 року між ТОВ «ТНС» та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги та представництва № 1/02. Згідно даного договору адвокат був зобов'язаний надавати необхідну правову допомогу клієнту при виконанні рішення господарського суду Харківської області по справі № 29/345-10 від 23.11.2010 року, а саме: стягнення з ТОВ ПІІ «ОЛДІ» (ідентифікаційний код 33197800) на користь клієнта боргу, що випливає з договору поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009 року (а.с.51).
22.02.2012 року між ТОВ «ТНС» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2) (Виконавець) укладено договір № 1/12 , за умовами якого виконавець зобов'язувався надати юридичні послуги по виконанню рішення господарського суду Харківської області по справі №29/345-10 від 23.11.2010 року, а саме: стягнення з ТОВ ПП «ОЛДІ» (боржник) (ідентифікаційний код 33197800) на користь ТОВ «ТНС» боргу, що випливає з договору поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009 року. За надані послуги за договором замовник повинен сплатити виконавцю винагороду у розмірі 10 % від розміру заборгованості боржника перед замовником (а.с.53-57).
Як вбачається з матеріалів справи, із змісту укладених договорів від 22.02.2012р. №1/12 та від 01.02.2011р. ОСОБА_3 зобов'язувався надавати правову допомогу ТОВ «ТНС» щодо стягнення з ТОВ ПП «Олді» грошових коштів.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 року (а.с.72) до договору про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року (а.с.73-77), встановлено в п.1, що договір про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року випливає з договору про надання правової допомоги № 1/02 від 01.02.2011 року, що укладений Сторонами та діяв до отримання Виконавцем статусу суб'єкту підприємницької діяльності (фізичної особи - підприємця).
Згідно з п. 2 додаткової угоди всі права та обов'язки сторін, що містились у договорі про надання правової допомоги № 1/02 від 01.02.2011 року автоматично переходять до договору про надання правової допомоги № 1/12 від 22.02.2012 року.
У відповідності до п. 4 додаткової угоди Виконавець передає Замовнику виконану роботу (надані послуги) по стягненню боргу за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 29/345-10 від 23.11.2010 року не раніше ніж через календарний рік після укладення договору про надання правової допомоги 1/12 від 22.02.2012 року. Це пов'язано з необхідністю детальної перевірки розрахунків боржника перед Замовником.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 року, передання виконаної роботи (наданих послуг) оформлюється актами про надання правової допомоги, які складаються з дотриманням термінів вказаних у п. 4 донної додаткової угоди. Акти про надання правової допомоги складаються поетапно (3-4 акти), в залежності від сум боргу, що надійшли на рахунок Замовника, детально перевірені Сторонами та підтверджені. Дати складання акту не співпадають з фактичним наданням правової допомоги, однак це не свідчить про їх недійсність.
На підтвердження виконання укладених договорів, а саме: отримання послуг по стягненню коштів з ТОВ ПП «Олді» - матеріали справи, зокрема, містять звіти про надані послуги, та ухвали господарського суду, з яких вбачається, що ОСОБА_3 брав участь в ході розгляду справи про банкрутство, стосовно боржника позивача - ТОВ ПП «Олді».
Також, на підтвердження надання юридичних послуг та понесених витрат позивачем надано акт про надання юридичних послуг від 23.04.2013р. (а.с.78), та акти про надання правової допомоги від 29.03.2013р., від 30.04.2013р. та від 28.02.2013р. (а.с.79-80).
Крім цього в матеріалах справи містяться звіти виконавця робіт про надані послуги (а.с.81-93), переписка ФОП ОСОБА_3 з ТОВ ПП «ОЛДІ» , в яких йде мова про домовленості щодо погашення заборгованості перед позивачем, а також протокол перемов виконавця та боржника позивача, графік погашення заборгованості.
На підтвердження оплати ТОВ «ТНС» послуг, наданих ФОП ОСОБА_3, до суду апеляційної інстанції позивачем надано платіжні доручення.
Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договори містять положення, зокрема, щодо предмету договору, прав та обов`язків сторін, ціни, строків дії, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.
Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують надання послуг клієнту. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.
Колегія суддів зазначає, що договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а звіти, акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.
З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
Щодо посилань відповідача на відсутність економічної розумності господарських операцій, необхідності залучення ФОП ОСОБА_3 та понесення позивачем додаткових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, використання послуг за укладеними договорами здійснювалось з метою отримання коштів від ТОВ ПП «ОЛДІ» для власної господарської діяльності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позитивним результатом укладених угод із ФОП ОСОБА_3 було отримання ТОВ «ТНС» (замовником) не менше 90 % від суми боргу.
Так, матеріали справи містять платіжні доручення, які свідчать про надходження коштів від ТОВ ПП «ОЛДІ» на користь позивача (а.с.153-177).
Також, позивачем зазначено, що кошти в сумі 14017300 гри. були отримані на рахунок позивача саме завдяки діяльності ФОП ОСОБА_3
Колегія суддів звертає увагу на те, що економічна обґрунтованість господарських операцій між позивачем то ФОП ОСОБА_3, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи ухвалами Господарського суду Харківської області.
Так, як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року по справі № 922/088/13-г ФОП ОСОБА_3 є представником ТОВ «ТНС» у справі за позовом ТОВ «ТНС» до ТОВ ПП «ОЛДІ» про визнання банкрутства, а інший представник ТОВ «ТНС» вказаний у вищезазначеній ухвалі суду ОСОБА_4 діяв також від імені ОСОБА_3 за дорученням. (а.с.119-122).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ОСОБА_3 взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ФОП ОСОБА_3, по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з надання послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001132202 від 11.04.2014 року, яким ТОВ «ТНС» донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1131586,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 905269,00 грн., за штрафними санкціями 226317,25 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.
За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 20.03.2014 року № 402/20-23-22-01-06-30512344 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001132202 від 11.04.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/7883/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2014 |
Оприлюднено | 08.08.2014 |
Номер документу | 40055688 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Жигилій С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні