Ухвала

від 31.05.2016 по справі 820/7883/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/41816/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представника ТОВ „ТНС" - Ульянова Д.В.,

представника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області - Піскуна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 820/7883/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНС" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ТНС" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001132202 від 11.04.2014, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1131586, 25 грн.:(основний платіж - 905269 грн., штрафні санкції 226317, 25 грн.).

Зазначило, що фінансово-господарські операції між позивачем та ФОП Ульяновим Д.В. носять реальний характер.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 11.04.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що позивачем підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку здійснення господарської операції з ФОП Ульяновим Д.В., а також використання послуг для набуття коштів для власної господарської діяльності.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 до 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.10.2010 до 31.12.2013 та складено акт № 402/20-23-22-01-06-30512344 від 20.03.2014.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено суму податку на прибуток підприємств у розмірі 905269 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001132202 від 11.04.2014, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1131586, 25 грн.:(основний платіж 905269 грн., штрафні санкції 226317, 25 грн.).

Відповідач посилається на фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ФОП Ульяновим Д.В., господарські операції із зазначеною особою не містили розумних економічних причин, зазначені операції не мали економічного ефекту.

01.02.2011 між позивачем та адвокатом Ульяновим Д.В. було укладено договір про надання правової допомоги та представництва № 1/02.

Також, позивачем було укладено договір № 1/12 від 22.02.2012 з ФОП Ульяновим Д.В. про надання юридичних послуг із виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 29/345-10 від 23.11.2010: стягнення з ТОВ ПП „ОЛДІ" на користь ТОВ „ТНС" боргу за договором поставки № 30/06-2009 від 30.06.2009.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З огляду на наведені норми права, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалами справи.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином, первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами встановлено виконання зазначених договорів та отримання послуг із стягнення коштів з ТОВ ПП „Олді", що підтверджується: копією договору №1-02 від 01.02.2011; додатковою угодою № 1 від 01.03.2012; звітами про надані послуг; ухвалами господарського суду, з яких вбачається, що Ульянов Д.В. приймав участь у ході розгляду справи про банкрутство боржника позивача - ТОВ ПП „Олді".

Також, на підтвердження надання юридичних послуг сторонами підписано акти про надання правової допомоги та складено звіти виконавця робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається з матеріалів справи, використання послуг за укладеними договорами здійснювалось з метою отримання коштів від ТОВ ПП „ОЛДІ" для власної господарської діяльності.

Судами встановлено, що результатом укладених угод позивача із ФОП Ульяновим Д.В. є отримання не менше 90 % від суми боргу - ТОВ ПП „ОЛДІ", що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідачем помилково ототожнено господарський характер витрат платника на оплату юридичних послуг з економічною ефективністю таких витрат.

Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, а оцінка витрат з точки зору їх ефективності, раціональності не охоплюється сферою податкового контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.