Постанова

від 26.05.2014 по справі 910/2347/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/2347/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс»

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.03.2014 року

у справі №910/2347/14 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс», м. Бровари, Київська обл.,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция», м. Київ,

про стягнення 22 222,41 грн.

за участю представників:

від позивача: Гордійченко В.М. - представник (дов. №02/07-ю від 02.07.2013р.);

від відповідача: Перегуда А.О. - представник (дов. б/н від 20.01.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (надалі - ТОВ «БТК «Столиця-сервіс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» (надалі - ТОВ «Стройреконструкция») 22 000,00 грн. заборгованості за надані автотранспортні послуги та 3% річних за час прострочення в сумі 222,41 грн., обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих ним послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року у справі №910/2347/14 в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав недоведеності позивачем своїх вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року внаслідок його прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неналежної оцінки обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи на 26.05.2014 року.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та надавши на неї відзив, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

26.05.2014 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БТК «Столиця-сервіс» звернулось з позовом до суду, посилаючись на те, що 12.10.2011 року позивачем за усною домовленістю з ТОВ «Стройреконструкция» останньому були надані автотранспортні послуги загальною вартістю 22 000,00 грн., про що того ж дня сторонами був підписаний акт наданих/отриманих послуг № ОУ-0000238.

Проте, відповідач відмовляється від оплати наданих послуг, зазначаючи, що вищезгаданий акт підписаний невідомою особою, яка не мала не це відповідних повноважень. Оскільки письмового договору про надання автотранспортних послуг між сторонами у справі не укладалось, за відсутності змінних рапортів роботи техніки, в яких мали б відображатись кількість та якість, а також сам факт надання послуг, вимоги позивача вважає безпідставними.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд з посиланням на статті 33, 34 ГПК України встановив факт укладання сторонами договору про надання послуг в усній формі, однак дійшов висновку, що наданий позивачем акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000238 від 12.10.2011 року не містить відомостей стосовно особи, яка його підписала від імені відповідача, а відтак, свідчить про його невідповідність, як первинного документа вимогам статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оскільки факт надання послуг позивач належними доказами не підтвердив, вимоги останнього є недоведеними.

Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 202 цього ж Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Разом з тим, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній осіб, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (стаття 206 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом, між ТОВ «БТК «Столиця-сервіс» та ТОВ «Стройреконструкция» в письмовій формі договір про надання автотранспортних послуг не укладався.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання позивачем та отримання відповідачем автотранспортних послуг з експлуатації двох бетононасосів сторонами був підписаний акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000238 від 12.10.2011 року загальною вартістю 22 000,00 грн. у т.ч. ПДВ (а.с.17).

В матеріалах справи міститься копія листа за вих. №06/08-ю від 06.09.2013 року, яким позивач в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України заявив ТОВ «Стройреконструкция» вимогу про виконання останнім зобов'язання щодо сплати боргу протягом семи днів з дати отримання вимоги, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 17.09.2013 року, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між сторонами в ході виконання даного договору суд першої інстанції вірно зазначив, що такі мають ознаки договору про надання послуг, за умовами якого, у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відзиві на позовну заяву від 26.02.2014 року відповідач, заперечуючи проти факту надання позивачем спірних послуг, стверджував, що акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000238 від 12.10.2011 року ним не підписувався та не скріплювався печаткою, наголосивши при цьому на фіктивність такого документу (а.с.21).

В ході розгляду справи №910/2347/14 судом першої інстанції, надаючи свої письмові пояснення з приводу обставин підписання вищевказаного акту відповідач повідомив, що даний документ був помилково підписаний бухгалтером ОСОБА_4 та скріплений печаткою ТОВ «Стройреконструкция», оскільки останній не було відомо, що позивачем послуги були надані неякісно та з порушенням та недотриманням домовленостей.

На підтвердження цьому відповідач надав суду письмові пояснення бухгалтера ОСОБА_4 та відповідального виконроба ТОВ «Стройреконструкция» ОСОБА_5 Дана особа підтвердила у своїх поясненнях, що через несвоєчасну поставку бетону позивачем, будівельні роботи по заливці плити тривали 12.10.2011 року з 13.00 год. до 22.30 год., замість запланованих 4 годин.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголосив на тому, що за відсутності письмового договору на надання автотранспортних послуг доказами, які б підтверджували факт їх надання, а також кількості та якості, календарної періодичності, мали бути змінні рапорти роботи техніки, підписані уповноваженою особою відповідача. На його думку, відсутність таких документів свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та долучених до неї доказів.

Однак, до таких тверджень судова колегія ставиться критично та вважає за необхідне вказати про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи місцевим господарським судом особа, яка підписала акт виконаних робіт № ОУ-0000238 від 12.10.2011 року була встановлена, а до повноважень останньої на підписання акту зі сторони директора ТОВ «Стройреконструкция» Бондаря В.О. не було зауважень, а тому судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про невідповідність даного документу вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» був зроблений передчасно.

Крім того, варто зазначити, що суд не з'ясував, у який спосіб сторонами у справі була досягнута домовленість про надання позивачем послуг з використання автобетононасів для подачі 460 куб.м. бетону на протязі 4 годин і якими доказами це підтверджується, крім письмових пояснень директора ТОВ «Стройреконструкция» Бондаря В.О. від 18.03.2014 року (а.с.62).

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника не заперечував того факту, що послуги з використання двох автобетононасів були надані загальною тривалістю 22 години.

Дана обставина також підтверджується копією виставленого позивачеві приватним підприємством «Дембуд» рахунку-фактури №4 від 11.10.2011 року на оплату послуг автобетононасоса з подачею у розмірі 21 100,00 грн. В даному документі значиться кількість годин роботи названої техніки - 24 години (включно з подачею техніки до місця призначення - 2 години).

Крім того, між ПП «Дембуд» та ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому зазначено, що останнім було прийнято від виконавця послуги автобетононасоса у жовтні 2011 року згідно рахунку №4 з відміткою про те, що послуги були надані у повному обсязі, а відпрацьовано технікою 24 години.

На підставі платіжного доручення №837 від 17.10.2011 року ТОВ «»БТК «Столиця-Сервіс» здійснило оплату послуг на користь ПП «Дембуд» в сумі 21 000,00 грн.

Заперечуючи наявність вини позивача у затримці подачі автомобілів з бетонною сумішшю на будівельний майданчик, скаржник надав товарно-транспортні накладні від 12.10.2011 року до видаткової накладної №660736 від 11.10.2011 року, укладеної між ТОВ «»БТК «Столиця-Сервіс» та ПАТ ЗЗБК ім. Світлани Ковальської на перевезення бетону за №2085656, №2085860, №2085639, №2085897, №2085813, №2085887, №2085632, №2085777, №2085717, №2085653, №2085886, №2085909, №2085824, №2085654, №2085933, №2085927, №2085542, №2085765, №2085844, №2085683, №2085636, №2085975, №2085920, в яких відображено тривалість перебування кожного з автомобілів на будівельному майданчику в очікуванні розвантаження, які засвідчені підписом відповідальної особи відповідача на будівельній дільниці з відбитком штампу «ТОВ «Стройреконструкция» Будівельна дільниця №1».

Враховуючи відсутність між сторонами письмового договору про надання автотранспортних послуг, у якому б замовником та виконавцем була досягнута домовленість про час, протягом якого послуги мали бути надані, що є істотною умовою в розумінні статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин несвоєчасного надання позивачем послуг, що зумовило простій техніки.

Слід зауважити, що відповідач не надав будь-яких доказів направлення позивачеві претензій стосовно неналежного надання останнім автотранспортних послуг від 12.10.2011 року, а саме, щодо їх кількості та якості.

Зважаючи на це, письмові пояснення відповідального виконроба ОСОБА_5 від 15.05.2014 року, надані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу про існування домовленості про доставку бетону міксерами з інтервалом у 10 хв., що давало можливість здійснити заливку фундаментної плити об'ємом 441 куб.м. за 4 години, судова колегія відхиляє, оскільки такі обґрунтованості вимог позивача не спростовують.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Оскільки сукупність наданих у справі доказів свідчить про належне надання позивачем автотранспортних послуг 12.10.2011 року та їх отримання відповідачем без будь-яких зауважень, вимога позивача про стягнення з ТОВ «Стройреконструкция» вартості послуг в сумі 22 000,00 грн. підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме за несвоєчасну сплату отриманих послуг, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних, розмір яких за час прострочення, з часу пред'явлення вимоги в порядку статті 530 Цивільного кодексу України становить 222,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Оскільки відповідач отримав письмову вимогу щодо сплати послуг 17.09.2013 року, період прострочення складає 123 дні (з 24.09.2013 року по 24.01.2014 року), а тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 222,41 грн. є такою, що підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи скаржника про порушення судом першої інстанцій під час ухвалення судового рішення норм матеріального та процесуального права переконливими, оскільки їх обґрунтованість підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія находить апеляційну скаргу ТОВ БТК «Столиця-Сервіс» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року у справі № 910/2347/14 - скасуванню та постановленню нового рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року у справі № 910/2347/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року у справі №910/2347/14 скасувати.

3. У справі № 910/2347/14 постановити нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 35660415) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 22, офіс 159, код ЄДРПОУ 36885764) 22 000,00 грн. (Двадцять дві тисячі гривень) основного боргу та 222,41 грн. (Двісті двадцять дві гривні) 41 коп. 3% річних, а також судовий збір в сумі 2 740 (Дві тисячі сімсот сорок гривень) 50 коп. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання вказаної постанови.

5. Матеріали справи №910/2347/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

І.М. Скрипка