Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/2347/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/2347/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 910/2347/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" простягнення в сумі 22 222 грн. 41 коп.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаГордійченко В.М. - - відповідачаПерегуда А.О.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 22 222 грн. 41 коп., з яких: 22 000 грн. 00 коп. заборгованість за надані автотранспортні послуги та 222 грн. 41 коп. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 (суддя Морозов С.М.) у справі № 910/2347/14 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 ( у складі головуючого Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Скрипки І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/2347/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю " Стройреконструкция" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" (відповідачем) укладено усний договір про надання автотранспортних послуг, на виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" автотранспортні послуги загальною вартістю 22 000 грн. 00 коп., про що сторонами того ж дня було складено акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000238 від 12.10.2011.

Однак, відповідач відмовився оплатити надані послуги, посилаючись на те, що вищевказаний акт підписала невідома особа, яка не мала на це відповідних повноважень, а оскільки письмовий договір про надання автотранспортних послуг сторони не укладали, відповідач вимоги позивача розцінює як безпідставні.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд встановивши факт укладання сторонами договору про надання послуг в усній формі, водночас зазначив, що акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000238 від 12.10.2011. не містить відомостей про особу, яка підписала його від імені відповідача, відтак вказаний акт не відповідає вимогам первинного документа, визначених статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". З урахуванням таких обставин, суд першої інстанції, з посиланням на статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, визнав вимоги позивача недоведеними з тих підстав, що позивач факт надання послуг належними доказами не підтвердив.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статей 205, 206 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Разом з тим, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Суди встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Стройреконструкция" в письмовій формі договір про надання автотранспортних послуг не укладався. Водночас матеріали справи містять акт № ОУ-000238 від 12.10.2011р. здачі-приймання автотранспортних послуг на загальну суму 22 000 грн. 00 коп.

Крім того, матеріали справи містять копію листа вих. № 06/08-ю від 06.09.2013, яким позивач направив відповідачу вимогу про виконання ним зобов'язання щодо сплати боргу протягом семи днів з дати отримання вимоги. Вказану вимогу отримала уповноважена особа відповідача 17.09.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що зміст укладеного між сторонами договору дає підстави вважати, що вказаний договір за своєю природою є договором про надання послуг, за умовами якого, згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки особа, яка підписала акт здачі-приймання послуг № ОУ-0000238 від 12.10.2011 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" була встановлена і до повноважень останньої на підписання акту з боку директора ТОВ "Стройреконструкция" Бондаря В.О. не було зауважень, відтак місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про невідповідність цього акту вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд апеляційної інстанції встановив, що Приватне підприємство "Дембуд" виставляло позивачу рахунок-фактуру № 4 від 11.10.2011 на оплату послуг автобетононасоса у розмірі 21 100 грн. 00 коп. із зазначенням кількості годин роботи названої техніки - 24 години включно з подачею техніки до місця призначення - 2 години, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" оплатило платіжним дорученням № 837 від 17.10.2011, а вказані роботи були прийняті за актом приймання-передачі робіт (надання послуг) у жовтні 2011 року.

В судах попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция", не спростовуючи факт надання послуг, але відзначаючи невідповідність акту здачі-приймання послуг № ОУ-0000238 від 12.10.2011 встановленим вимогам, одночасно посилалось на неякісність наданих послуг, зокрема, несвоєчасну подачу бетону.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказів відсутності своєї вини у затримці надання послуг, надано товарно-транспортні накладні від 12.10.2011р. до видаткової накладної № 660736 від 11.10.2011, укладеної між ним та ПАТ ЗЗБК ім. Світлани Ковальської на перевезення бетону за № 2085656, №2085860, №2085639, №2085897, №2085813, №2085887, 2085632, №2085777, №2085717, № 2085653,№ 2085886,№ 2085909, № 2085824, № 2085654, № 2085933, № 2085927, №2085542, № 2085765, № 2085844, № 2085683, № 2085636, № 2085975, № 2085920, які скріплені підписом відповідальної особи відповідача на будівельній дільниці з відбитком штампу ТОВ "Стройреконструкция" Будівельна дільниця № 1", та в яких зазначено тривалість перебування кожного з автомобілів на будівельному майданчику в очікуванні розвантаження.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції, виходячи з відсутності між сторонами письмового договору про надання автотранспортних послуг із зазначенням у ньому, зокрема, умови про час надання послуг, дійшов підставного висновку, що відповідач не довів належними і допустимими доказами обставин несвоєчасного надання позивачем послуг, що зумовило простій техніки. А відсутність доказів направлення відповідачем позивачу претензій щодо неякісного надання останнім 12.10.2011 автотранспортних послуг свідчить про те, що на момент їх споживання у відповідача не було зауважень до надаваних послуг.

Положеннями статей 509, 526 Цивільного кодексу України, та статей 173, 193 Господарського кодексу України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про те, що оскільки наявними у справі доказами підтверджується належне надання позивачем автотранспортних послуг 12.10.2011 та їх отримання відповідачем без зауважень та претензій, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Столиця-сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Стройреконструкция" вартості послуг в сумі 22 000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від для пред'явлення вимоги, якщо його обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з урахуванням положень вищенаведених правових норм, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення вимоги щодо стягнення 3 % річних у сумі 222 грн. 41 коп. за прострочення виконання зобов'язання відповідачем з моменту пред'явлення йому письмової вимоги, є правомірним.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає фактичним обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її зміни або скасування відсутні.

Стосовно доводів, викладених скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі скаржник, фактично, просить надати нову оцінку доказам у справі, а також визнати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводам скаржника судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка. Норми матеріального і процесуального права застосовані вірно.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 910/2347/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова