Рішення

від 20.05.2014 по справі 914/948/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/948/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Н.Фартушку розглянув матеріали

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

до відповідача 1: Приватного підприємства "Колектпро", м. Київ;

до відповідача 2: Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Сервіс", м. Львів;

про : стягнення 76 107 грн. 39 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 21.03.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Колектпро" та Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Сервіс" про стягнення 76 107 грн. 39 коп. Розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

У судовому засіданні 08.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача 1 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Судом відкладено розгляд справи на 24.04.2014 року.

У судове засідання 24.04.2014 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили. Враховуючи неявку представників сторін, судом відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року.

У судове засідання 13.05.2014 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили. Конверт, адресований відповідачу 1, повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Забезпечуючи сторонам можливість подати докази по справі, судом відкладено розгляд справи на 20.05.2014 року.

У судове засідання 20.05.2014 року сторони явки представників повторно не забезпечили. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 20.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем 1 зобов'язань за договором позики. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - позивач, позикодавець згідно з договором позики) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Колектпро" (надалі по тексту рішення - відповідач 1, позичальник згідно з договором позики) та Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Сервіс" (надалі по тексту рішення - відповідач 2, поручитель згідно з договором поруки) про стягнення 76 107 грн. 39 коп. заборгованості, з яких 5 000 грн. заборгованості за договором позики солідарно з відповідачів та 70 000 грн. заборгованості за договором позики , 87 грн. 26 коп. пені, 20 грн. 13 коп. 3 % річних, 1 000 грн. 00 коп. штрафу з відповідача 1.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем 1 умов договору позики, укладеного між сторонами 02.01.2014 року, та невиконання поручителем добровільно вимог претензії позивача та зобов'язань за договором поруки.

Відповідач 1 у поданому 07.04.2014 року відзиві наявність заборгованості не заперечив, не погодився з нарахуванням штрафних санкцій і просив у їх задоволенні відмовити. Крім цього, просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у розмірі, строк оплати по якій ще не настав.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, про що зазначив у клопотанні про розгляд справи без його участі (вх. № 14870/14 від 07.04.2014 року).

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 02.01.2014 року позивач та відповідач 1 уклали договір позики № 01/14 (надалі по тексту рішення - договір позики), згідно з п. 1.1 якого, позикодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 75 000 грн. (надалі по тексту рішення - сума позики), а позичальник зобов'язався повернути суму позики в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також додатками до цього договору, що є невід'ємними його частинами.

Сторони погодили, що надання позики позичальнику здійснюватиметься шляхом поетапного перерахування необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника або у готівковому вигляді шляхом передачі коштів у касу позичальника (п. 3 договору позики).

Пунктом 5 договору позики сторони визначили, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики не пізніше 13.09.2014 року. Повернення суми позики здійснюється у порядку та відповідно до графіку погашення суми позики (додаток № 1 до договору позики).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики позивач та відповідач 2 уклали договір поруки від 02.01.2014 року (надалі по тексту рішення - договір поруки), відповідно до якого відповідач 2 поручився перед кредитором за виконання обов'язку відповідача 1 щодо належного виконання ним своїх обов'язків за договором позики. У випадку порушення боржником (відповідач 1) обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Станом на 02.04.2014 року позивач та відповідач 1 підписали акт звірки, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, згідно з яким заборгованість позичальника за договором позики становить 75 000 грн.

Як підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 1 від 09.01.2014 року, № 2 від 10.02.2014 року, № 3 від 13.01.2014 року, № 4 від 15.01.2014 року, № 5 від 17.01.2014 року, № 6 від 20.01.2014 року, № 7 від 21.01.2014 року, № 8 від 24.01.2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивачем виконано взяті на себе згідно з договором позики зобов'язання та надано позичальнику позику в сумі 75 000 грн.

Як вказано у графіку погашення позики, не пізніше 13.02.2014 року позичальник повинен був повернути перший платіж у сумі 5 000 грн., не пізніше 13.03.2014 року - наступний платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 14.04.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 13.05.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 13.06.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 14.07.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 13.08.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн., не пізніше 13.09.2014 року - платіж у розмірі 10 000 грн.

Докази поетапного повернення суми позики згідно з графіком у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи порушення умов договору та наявність договору поруки, позивач звертався до відповідачів з претензіями вих. № 14/01 та 14/02 від 14.03.2014 року з вимогами повернути достроково усю суму позики (до відповідача 1) та виконати умови договору поруки, а саме здійснити оплату у розмірі суми поручительства (до відповідача 2). Копії претензій з відмітками про їх одержання директором знаходяться в матеріалах справи. Однак, вимоги претензій відповідачами виконані не були, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого права.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, відносини між позивачем та відповідачем 1 виникли на підставі договору позики, між позивачем та відповідачем 2 - на підставі договору поруки.

Суд звертає увагу на підсудність даного спору (за участю двох відповідачів з різними місцезнаходженнями) господарському суду Львівської області, враховуючи положення ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Графіком погашення позики позичальник зобов'язався не пізніше 13.02.2014 року повернути перший платіж у сумі 5 000 грн., не пізніше 13.03.2014 року - наступний платіж у розмірі 10 000 грн. Станом на 23.03.2014 року грошові кошти у розмірі 15 000 грн. позичальником позикодавцю не повернуті, вимоги претензії не виконані. Відтак, з 14.02.2014 року позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 5 000 грн., а з 14.03.2014 року - на суму 10 000 грн., що підтверджує порушення права позивача на отримання грошових коштів, наданих у позику.

Відповідно до п. 4 договору позики позикодавець має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань у випадку порушення позичальником термінів повернення грошових коштів

П. 7 договору позики встановлено, що у випадку порушення позичальником порядку та умов повернення суми позики, які обумовлені в додатку № 1 до цього договору, що виражатиметься у вигляді прострочення позичальником погашення суми позики на термін, що перевищує 10 календарних днів, позичальник зобов'язується достроково повернути суму позики у повному обсязі та сплатити позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Додатково за кожен день прострочення позичальник зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяв у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Враховуючи наведене положення та реалізуючи своє право на отримання суми позики, позивач звертався до відповідача з вимогою дострокового повернення всієї суми позики, однак, докази виконання вказаної вимоги у матеріалах справи відсутні. Представником відповідача 1 долучено до матеріалів справи гарантійних лист вих. № 01/1 від 13.03.2014 року, адресований позивачу, відповідно до якого просив відтермінувати оплату до 10.04.2014 року. У процесі розгляду справи заборгованість погашена не була.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до умов договору (п. 7) позивач просить стягнути штраф у розмірі 1000 грн. та пеню у розмірі 87 грн. 26 коп., з приводу чого суд зазначає наступне.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011). Здійснивши перерахунок вказаних сум, суд вважає заявлені вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога позивача про стягнення 20 грн. 13 коп. 3 % річних також обґрунтована та правомірна і підлягає задоволенню повністю.

Позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 76 107 грн. 39 коп. пред'явлені до відповідача 1 та частини заборгованості в межах договору поруки солідарно з відповідачів. Судом вище встановлено, що відповідачем не дотримано умови договору позики, чим порушено права позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача 1, у повному обсязі. Вирішуючи позовну вимогу, заявлену до відповідача 2, суд виходить з наступного.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Договором поруки (п. 1.2) сторони визначили, що у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

П. 3.1 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно з основним договором у частині зобов'язань боржника перед кредитором на суму, що не перевищує 5 000 грн. Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язався у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в 5-денний строк шляхом сплати кредитору суми розміру поруки.

Судом встановлено порушення договірних зобов'язань позичальником, чинність договору поруки, у зв'язку з чим приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених до поручителя вимог.

Матеріалами справи (копія претензії від 14.03.2014 року) підтверджено пред'явлення вимоги до поручителя по погашенню заборгованості за договором позики. Докази виконання вказаної вимоги поручителем у матеріалах справи відсутні, заперечення відповідача 2 жодними доказами чи поясненнями не обґрунтовані. Відтак, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неналежне виконання основного договірного зобов'язання позичальником, судові витрати за вирішення даного спору суд покладає на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Колектпро" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, будинок 36, код ЄДРПОУ 38891350) та Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Сервіс" (79057, Львівська обл., місто Львів, вул. Антоновича, будинок 122-122А, код ЄДРПОУ 38558061) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (78058, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 5 000 грн. заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства "Колектпро" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, будинок 36, код ЄДРПОУ 38891350) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (78058, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 70 000 грн. основного боргу 87 грн. 26 коп. пені, 20 грн. 13 коп. 3 % річних, 1000 грн. штрафу та 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 26.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.