Ухвала

від 22.05.2014 по справі 821/4613/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4613/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Маркет» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Маркет» звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 25.07.2013 р. № 0005162200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 124 356,50 грн., № 0005172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 180 630,50 грн., визнати протиправними дії відповідача щодо формування в акті від 03.06.2013 р. № 2846/21292863 висновків про визнання відсутності у ПВКФ «Маркет» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період березень-грудень 2012 року; зобов'язати відповідача вилучити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» інформацію, внесену на підставі акту від 03.06.2013 року № 2846/21292863 по господарських операціях ТОВ «Юк-Інвест», ПрАТ «Броварське ШБУ № 50», ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Херсонський облавтодор», ПуАТ «Севастопольське управління дорожнього будівництва», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» з контрагентом ПВКФ «Маркет».

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про нереальність угод, укладених Товариством з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, не ґрунтуються на законі та суперечать фактичним обставинам справи, адже підтвердженням реального змісту (товарності) господарських операцій є наявна первинна документація.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 03.06.2013 року № 2846/21292863 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ «Маркет» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Стард Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року та їх відображення у податковій звітності з ПДВ та з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення: 1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке полягало в тому, що Товариством не підтверджено витрати, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування за перевіряємий період, та як наслідок доходи від подальшої реалізації в межах придбання на загальну суму 2 772 847 грн.;

2) пп.138.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке полягало у документуванні ПВКФ «Маркет» витрат по отриманим послугам від ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», та, як наслідок, заниженні податку на прибуток у загальній сумі 787 087 грн.

3) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки у підприємства відсутні об"єкти оподаткування з ПДВ по операціях з придбання товарів та подальшої реалізації в розумінні ст.185 ПК України на загальну суму 554 569 грн. по правочинах, здійснених ПВКФ "Маркет" у березні-грудні 2012 року з постачальниками - ТОВ "Лігран" на суму ПДВ 562 777 грн., та ТОВ "Шоковіта" на суму ПДВ 741 363 грн., та покупцями: ТОВ "Юк-Інвест", ПрАТ "Броварське ШБУ № 50", ДП "Севастопольський упрдор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Херсонський облавтодор", ПуАТ "Севастопольське управління дорожнього будівництва";

4) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. Податкового кодексу України внаслідок документування отриманих послуг від ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», в результаті чого Товариством занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на 749 571 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди. За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено, що укладені договори не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, усі операції купівлі-продажу нафтопродуктів (бітуму дорожнього, мазуту та пічного палива) та надання послуг з розігріву, зневоднювання та відвантаження бітуму не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, тому укладені позивачем угоди з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» є нікчемними та недійсними.

Обґрунтовуючи нікчемність господарських операцій з вказаними постачальниками, податковий орган послався на акти перевірок Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 28.12.12 № 7250/224/34656476 та від 21.12.2012 року №7206/229/33421689, з яких вбачається, що вказані суб'єкти господарювання не мають трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, тому операції купівлі-продажу та надання послуг, які вчинив позивач в період, що перевірявся, визнані такими, що проведені з метою ухилення від сплати податків та формування податкової вигоди третім особам, тобто, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними та не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Підприємства.

За наслідками перевірки ДПІ у Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 року № 0005162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 1 124 356,50 грн., з яких за основним платежем - 749 571 грн., за штрафними санкціями - 374 785,50 грн., № 0005172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 1 180 630,50 грн., з яких за основним платежем - 787 087 грн., за штрафними санкціями - 393 543,50 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагентів позивача. На час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередні постачальники Товариства були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та на відображення у складі валових витрат витрати з придбання товару.

Крім цього суд першої інстанції зазначив, що в розумінні ст.70 КАС України відомості про проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, яким встановлено, що ТОВ "Лігран" та ТОВ "Шоковіта" фактично є "транзитними" підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту для інших підприємств не можуть вважатися належними та допустимими доказами протиправної діяльності.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228).

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували його доводи щодо відсутності у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, які стали підставою вважати укладені ним правочини фіктивними.

В свою чергу, відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Приписами п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, між ПВКФ "Маркет" та ТОВ "Лігран" 01.03.2012 року було укладено договір купівлі-продажу товару № 143, за яким позивач придбав бітум нафтовий дорожній БНД 90/130 та/або БНД 60/90, мазут, пічне паливо, та договір про надання послуг з розігріву, зневоднювання та відвантаження вантажу (бітуму дорожнього марки БНД 60/90, БНД 90/130). На виконання вказаних договорів ТОВ "Лігран" поставило позивачу товар та надало відповідні послуги.

Позивачем у березні-липні 2012 року було включено до складу валових витрат суми витрат по придбанню вказаних матеріальних цінностей та послуг у сумі 2 814 067 грн. та включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 562 777 грн.

На підтвердження факту придбання товару та послуг позивачем надано видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт.

Також судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2012 р. між позивачем та ТОВ "Шоковіта" було укладено договір купівлі-продажу товару № 156 (бітум нафтовий дорожній БНД 90/130 та/або БНД 60/90, мазут, пічне паливо) та договір про надання послуг з розігріву, зневоднювання та відвантаження вантажу (бітуму дорожнього марки БНД 60/90, БНД 90/130).

Позивачем у серпні-грудні 2012 року було включено до складу валових витрат суми витрат по придбанню вказаних матеріальних цінностей та послуг у сумі 6 520 882 грн. та включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 741 363 грн.

На підтвердження факту придбання товару та послуг позивачем надано видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт.

Перевезення бітуму здійснено ТОВ "Ріва-Норд", ТОВ "Кремспецавтотранс" згідно товарно-транспортних накладних.

Розрахунки між ПВКФ "Маркет" та ТОВ "Лігран", ТОВ "Шоковіта" здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, акт приймання-передачі векселя.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року, яким визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ТОВ «Лігран», за наслідками якої складено акт від 28.12.12 № 7250/224/34656476, щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «Лігран» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період з 2011 - 2012 роки, та щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Лігран» за перід з2011 - 2012 роки, копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року, яким визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті перевірки від 21.12.2012 року №7206/229/33421689 висновків про визнання відсутності у ТОВ "Шоковіта" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року, та щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Шоковіта" за перід з липня 2011 року по жовтень 2012 року.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Нікчемність названих договорів та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лігран", ТОВ "Шоковіта" податкова інспекція обумовлює відсутністю у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів та послуг в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу. Однак ці доводи податкового органу не можуть вважатися об'єктивними та обгрунтованими, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Що ж стосується доводів податкового органу щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, то чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Судом першої інстанції цілком обгрунтовано відхилені доводи податкового органу щодо проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, яким встановлено, що ТОВ "Лігран" та ТОВ "Шоковіта" фактично є "транзитними" підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту для інших підприємств, адже належними та допустимими доказами протиправної діяльності в розумінні ст.70 КАС України є не відомості про відкриття кримінального провадження, а вирок або постанова суду з нереабілітуючих підстав, які відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок щодо реальності здійснення господарських операції позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. При цьому судом надано належну правову оцінку первинним документам, які підтверджують виконання сторонами договорів поставки, а отже і правомірність включення сум податку на додану вартість за даними операціями до податкового кредиту та віднесення позивачем витрат до складу валових витрат відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Маркет» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними податкових повідомлень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.