Рішення

від 28.05.2014 по справі 911/1584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 911/1584/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1", м. Буча

про стягнення 55 844 грн. 10 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Леонтьєв Г.П. (дов. № 1 від 16.04.2013 р.);

відповідачів - Буркацький В.Л. ( дов. № 1 від 27.05.2014 року);

Квітка С.О. (директор).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55 844 грн. 10 коп. боргу за договором поставки картонно-паперової продукції № 014-13 від 23.07.2013 року, з яких 22 045 грн. 20 коп. боргу, 30 грн. 54 коп. пені, 704 грн. 77 коп. 3 % відсотків річних, 6 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 10 548 грн. 05 коп. курсової різниці, 22 508 грн. 68 коп. збитків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, відповідач заперечив проти позову в частині стягнення курсової різниці та збитків, в іншій частині позов визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

23 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Прінт 1» було укладено договір поставки картонно-паперової продукції № 014-13, відповідно до умов якого передбачено, що постачальник у порядку та строки, визначені цим договором, зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупцю картонно-паперову продукцію, в асортименті, кількості, з основними технологічними властивостями для виконання поліграфічних робіт певного виду, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором приймати товар та оплачувати постачальникові його вартість.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, що складає партію, одиниці виміру товару, кількість товару, ціна та загальна вартість товару, який складає партію, вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на цю партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури на відповідну партію Товару, який виставляється з моменту виконання пункту 7.3. Договору, шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника,. Моментом здійснення Покупцем оплати є факт списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця, за умови наявності копії платіжного доручення про перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі, з оригінальною відміткою установи банку Покупця про прийняття даного платіжного доручення до виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52 045 грн. 20 коп., проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 20 000 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення від 14.10.2013 року та 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2014 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отриманий товар становить 22 045 грн. 20 коп. та підтверджується матеріалами справи, та визнається відповідачем.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 22 045 грн. 20 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 704 грн. 77 коп. 3 % річних та 6 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого газу за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 704 грн. 77 коп. 3 % річних та 6 грн. 86 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.2., 7.2.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару (п. 4.1. Договору), покупець сплачує постачальнику за весь час прострочення виконання зобов'язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, по день фактичного виконання зобов'язання у повному обсязі, незалежно від строку протягом якого зобов'язання порушувалося за 6 місяців прострочення оплати поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 30 грн. 54 коп. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Також позивач просить стягнути на його користь з ТОВ «Інтер-Принт 1» 10 548 грн. 05 коп. курсової різниці.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 3-141гс11 від 26.12.2011 року.

Ураховуючи те, що вищезазначені положення договору поставки узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать їм, при укладенні договору поставки відповідач не заперечував проти його умов, тому суд вважає вимогу позивача про стягнення 10 548 грн. 05 коп. курсової різниці обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 22 508 грн. 68 коп. збитків понесених ним в зв'язку зі збільшення вартості товару за рахунок порушення строків оплати, посилаючись на п. 7.3 договору. Проте суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, з огляду на наступне.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару (п. 4.1. договору), його ціна буде зростати на 0,3 % від простроченої суми платежу за кожний прострочений день і відшкодовує всі понесені у зв'язку з цим збитки, підтверджені документально.

Відповідно пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода повинна бути реальною, ґрунтуватись на конкретних доказах (документах) і її неотримання має бути пов'язано напряму з винними діями порушника, в даному випадку відповідача у справі.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні бути доведені „поза розумним сумнівом". У цьому разі розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати. (Справа Європейського суду з прав людини „Грецька справа", № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Вільваража та інші проти Обєднаного Королівства" від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Науменко проти України" від 10 лютого 2004 року § 109).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме в розмірі 22 508 грн. 68 коп., оскільки з наданого ним розрахунку та наявних в матеріалах справи документів суд не вбачає можливим встановити правильність нарахованої та заявленої до стягнення позивачем суми збитків.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема розміру збитків та реальності їх понесення.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 1166 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Принт 1» (08292, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Буча, вул. Р. Люксембург, буд. 3/23, код 38429285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» (03036, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 92, код 31301790) - 22 045 (двадцять дві тисячі сорок п'ять) грн. 20 коп. боргу, 30 (тридцять) грн. 54 коп. пені, 704 (сімсот чотири) грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 6 (шість) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 10 548 (десять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 05 коп. курсової різниці, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Мальована Л.Я.